Постанова

від 04.02.2008 по справі 17188-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17188-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.02.2008Справа №2-27/17188-2006

За позовом – Євпаторійське підприємство автотранспорту і механізації Кримспоживспілки, м. Євпаторія, вул. Красноярське шосе, 6.  

До відповідача – Управління ПФУ в м. Євпаторія,  м. Євпаторія, вул. Революції, 61.        

Про  спонукання до вчинення певних дій.

                                                                                                             Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Круцюк П. С.

представники:

Від позивача –   Мажара, дор. у справі.     

Від відповідача – Долженко, дор. у справі.  

Сутність спору:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про  стягнення помилково перерахованої суми у розмірі 54013,67 грн.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те,  що позивач є страхувальником, забовязаний сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  при цьому будучі учасником відношень, що склалися в системі загальнообов'язкового державного страхування і  врегулюванні Законом України №1058. Вказані внески були боржником нараховані добровільно, відповідно до законодавства і поверненню не підлягають. Вказану позицію підтверджено відповідною судовою практикою. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач заявою від 08.12.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати переплатою суму у розмірі 54013,67 грн. Визнати зайво сплачену позивачем суму у розмірі 54013,67 грн. кредиторською заборгованістю, що значиться на особовому рахунку відповідача. Забовязати відповідача зарахувати зайво сплачену позивачем суму  54013, 67 грн.  в рахунок майбутніх платежів позивача.

  Вказане обґрунтовує тим, що відділення Державного казначейства України зі сплаченого позивачем за 2004 р. єдиного податку на загальну суму 38501,00 грн. перерахувало 42% в Пенсійний фонд України,  тобто 16170,34 грн. Позивач вважає,  що суб'єкти малого підприємництва, які платять єдиний податок не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Однак з січня 2004 р. по грудень 2004 р. позивач окрім сплати єдиного податку відповідними платіжними дорученнями додатково сплатив у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 страховий збір на суму 54013,67 грн. Таким чином, позивач вважає,  що сума у розмірі 54013,  67 грн. ним сплачена помилково.

  Суд прийняв до уваги вказане уточнення. Відповідач з вказаним уточненням ознайомлений.  

  Також позивач у запереченнях на відзив на позов відповідача повідомив про те, що відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.02.2006 р. №01-8/301 Управління пенсійного фонду України виступає як суб'єкт власних повноважень тільки у спорах, пов'язаних зі стягненням простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків. Позивач в своєї позовної заяві просить стягнути з  відповідача помилково перераховану суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Предмет спору по даній справі  не пов'язаний зі стягненням простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків. На підставі викладеного, позивач вважає, що даний спор не підлягає розгляд в порядку адміністративного судочинства.

  Також позивач заявив клопотання від 01.02.2007 р. про залучення до справи Закону України ”Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності. які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України. Фонду соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхуання на випадок безробіття протягом 2004 р. – 1 кварталу 2005 р.”

Суд ухвалою від 03.04.2007 р.   провадження по справі 2-27/17188 – 2006  зупинив  до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя на постанову господарського суду АР Крим від 08.02.2007 р. по справі №2-27/19136 -2006А.

 Від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження по справі. Вказане обґрунтовував тим,  що  ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя було залишено без задоволення, а постанову господарського суду АР Крим від 08.02.2007 р. по справі №2-27/19136 -2006А залишено без змін.

Відповідно до Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ    Кодекс адміністративного судочинства України  набрав чинності  з  1  вересня  2005  року  за винятком, встановленим пунктом 2 цього розділу.  

Відповідно до п. 6 Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ   до початку    діяльності    окружних   та   апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи,    підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (  1798-12  ),  вирішують  у  першій  та апеляційній    інстанціях   відповідні   місцеві   та   апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює  Вищий адміністративний суд України  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.. 3 КАСУ права    адміністративної    юрисдикції    (далі    - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на зокрема  спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом розгляду даної  справи є  спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 16.11.2007 р. провадження по справі поновив та розпочав розгляд справи у відповідності до норм КАСУ.      

Позивач заявою від 19.12.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму помилково сплачених за період з січня по грудень 2004 р. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням  у розмірі 54013,67 грн.

Суд прийнята  до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Суд  під  час  судового  розгляду  даної адміністративної справи здійснював  повне  фіксування  судового   засідання   за   допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст.. 41 КАСУ.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд,  -     

                                                        В С Т А Н О В И В :

Євпаторійське підприємство автотранспорту і механізації Кримспоживспілки  зареєстроване в Управлінні ПФУ в м. Євпаторія як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування під №01-0029.

Позивач по справі був платником єдиного податку за ставкою 6% у 2004 р. відповідно до свідоцтва №328 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України №727 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа,  який перейшов на спрощену систему оподаткування,  обліку та  звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків  суми  виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,  послуг) без  урахування  акцизного  збору  у  разі  сплати податку  на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";      10 відсотків суми виручки від реалізації продукції  (товарів, робіт,  послуг),  за  винятком  акцизного збору,  у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької   діяльності   -   юридичні    особи сплачують  єдиний  податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця  на  окремий  рахунок  відділень  Державного   казначейства України.

Судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень №56 від 11.02.2004 р., №102 від 16.03.2004 р., №131 від 02.04.2004 р., №181 від 06.05.2004 р., №238 від 17.06.2004 р., №276 від 14.07.2004 р., №310 від 06.08.2004 р., №342 від 17.09.2004 р., №390 від 04.10.2004 р., №343 від 05.11.2004 р, №477 від 08.12.2004 р., №14 від 10.01.2005 р. За період з січня 2004 р. по грудень 2004 р. позивачем було сплачено єдиний податок на загальну суму 38501,00 грн.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України №727 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»  відділення Державного  казначейства  України  наступного  дня після надходження коштів  перераховують  суми  єдиного  податку  у таких розмірах: до Державного  бюджету  України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове  соціальне  страхування - 15 відсотків (у тому числі до   Державного   фонду   сприяння  зайнятості  населення  - 4 відсотки) для відшкодування витрат,  які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.  

З урахуванням вказаного, відділення Державного казначейства України з сплаченого позивачем за 2004 р. єдиного податок на загальну суму 38501,00 грн. перерахувало до Пенсійного фонду України, а саме 16170,34 грн.

01.01.04 р. набрав чинності Закон №1058, який визначив принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно преамбулі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат  застрахованим особам, членам їх сімей і іншим особам, передбаченим вказаним Законом.

Статтею  1 вказаного Закону визначено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, яке було чинним раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  згідно з чинним Законом. А  страхувальники – це роботодавці та інші особи, які згідно з чинним Законом сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

В зв'язку з вказаним з січня 2004 р. по грудень 2004 р. позивачем,  крім сплати єдиного податку, відповідно до платіжних  доручень №22 від 22.01.2004 р., №30 від 29.01.2004, №46 від 05.02.2004 р., №74 від 20.02.2004 р., №93 від 04.03.2004 р.,  №94 від 04.03.2004 р, №114 від 22.03.2004 р., №132 і №133 від 02.04.2004 р., №155 від 20.04.2004 р, №179 і №180 від 06.05.2004 р., №205 від 21.05.2004 р., №224  і №225 від 07.06.2004 р., №231 від 15.06.2004 р., №246 від 24.06.2004 р., №270 від 07.07.2004 р., №287 від 23.07.2004 р., №340 і №341 від 02.09.2004 р., №367 від 20.09.2004 р., №383 і №384 від 01.10.2004 р., №406 від 20.10.2004 р., №419 від 01.11.2004 р., №420 від 01.11.2004 р., №441 від 10.11.2004 р., №454 від 15.11.2004 р., №471 від 03.12.2004 р., №490 від 23.12.2004 р., №7 від 05.01.2005 р. було додатково сплачено до Пенсійного фонду України у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р., страхових внесків на суму 54013,67 грн.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподатковування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, що оплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» спрощена система оподатковування передбачає заміну оплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) оплатою єдиного податку.

У чинність ст. 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва. Таким чином, зазначена заміна не є ні пільгою в оподатковуванні, ні звільненням від сплати обов'язкових зборів і податків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують у ПФУ в порядку, встановленому чинним  законодавством України. Зокрема, Указом Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», визначений наступний порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами малого підприємництва: у відповідності зі ст. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують частину суми єдиного податку в ПФУ.

Таким чином,  позивач по справі сплачує збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування в складі сум єдиного податку.

Відповідно до п. 15 глави XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України відповідно до даного Закону закони України і інших нормативно-правових актів застосовуються в частині, що не суперечить даному Закону.

Разом з тим, Указ Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва» не є нормативно-правовим актом, що регулює питання оплати страхових внесків, зокрема, він не встановлює пільг по нарахуванню і оплаті страхових внесків або звільненню від їхньої оплати.

У свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не регулює питання застосування спрощеної системи оподатковування.

Таким чином, Указ Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва» не суперечить і не може суперечити положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку із чим,  підлягає застосуванню до дійсних правовідносин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  Євпаторійське підприємство автотранспорту і механізації Кримспоживспілки  не зобов'язане оплачувати страхові внески в розмірах, установлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Согласно ч. 13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми зайво або помилково сплачених страхових внесків у солідарну систему повертаються страхувальникам або по їхній згоді зараховуються за рахунок  страхових внесків у порядку і у строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду.

Згідно п 11.17 Постанови Пенсійного фонду «Про затвердження Інструкції про порядок вирахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України» від 19.12.2003р. №21-1 суми зайво або помилково сплачених страхових внесків або інших платежів повертається страхувальникам або по їхній згоді зараховуються за рахунок  страхових внесків.

Євпаторійським підприємством автотранспорту і механізації Кримспоживспілки була подана заява (вих. №112 від 04.08.2006 р.) про повернення помилково сплачених страхових внесків у сумі  54013,67   грн. за період із січня 2004р. по грудень 2004 р.

Управлінням ПФУ в м. Євпаторія  листом вих.. №2738/01-03-17-26 від 08.09.2006р. було відмовлено в поверненні помилково сплачених страхових внесків у сумі 54013,67   грн. за період із січня 2004р. по грудень 2004 р.

Суд вважає дану  відмову не заснованою на законі у зв'язку з тим, що відсутні правові підстави для одержання страхових внесків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні  правові підстави для повернення управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторія суми помилково сплачених Євпаторійським підприємством автотранспорту і механізації Кримспоживспілки  страхових внесків у розмірі 54013,67   грн. за період із січня 2004р. по грудень 2004 р.

  Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність вчинених ним дій належним чином не довів.  

За таких обставин суд дійшов висновку, що  позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40   грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 536,74 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна і резолютивна частини постанови оголошено 04.02.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено  05.02.2008 р.

           На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.       Позов задовольнити.  

2.                       Стягнути з Управління ПФУ в м. Євпаторія,  м. Євпаторія, вул. Революції, 61, ( р/р 2560970445312 в КРУ ВАТ “Державний Ощадбанк України”, МФО 324805, ЗКПО 22300412  ) на користь Євпаторійського підприємства автотранспорту і механізації Кримспоживспілки, м. Євпаторія, вул. Красноярське шосе, 6, ( р/р 26009485307011 в Євпаторійському відділенні №48 кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 05501126 )   суму помилково сплачених за період з січня 2004р. по грудень  2004 р. страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 54013,67 грн.

3.    Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 )   на користь  Євпаторійського підприємства автотранспорту і механізації Кримспоживспілки, м. Євпаторія, вул. Красноярське шосе, 6, ( р/р 26009485307011 в Євпаторійському відділенні №48 кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 05501126 )    3,40 гривень держмита.

           4.      Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Євпаторійського підприємства автотранспорту і механізації Кримспоживспілки, м. Євпаторія, вул. Красноярське шосе, 6, ( р/р 26009485307011 в Євпаторійському відділенні №48 кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 05501126 )  зайво сплачену суму судового збору у розмірі  536,74 грн.  грн.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.