Ухвала

від 02.03.2011 по справі 32/13-10-1095

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/13-10-1095

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"02" березня 2011 р.                                                                     Справа  № 32/13-10-1095

За заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси;

до боржника: Приватного підприємства “Мемфіс Сігма”(м. Одеса, вул. Новосельського, 64, кв. 47; код  ЄДРПОУ 34674280)

про визнання банкрутом

                              Суддя                                                   Грабован Л.І.

Представники сторін:

від кредитора: Сон-Пюігреньє П.Ю., Дворянченко І.В.–представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси;

від боржника: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” у порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на наявність заборгованості перед бюджетом у сумі 7 594 029,01 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2010р. провадження по справі №32/13-10-1095 про визнання банкрутом Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” було зупинено у зв'язку з направленням матеріалів справи з повідомленням суду до Слідчого відділу Одеського міського управління Головного управління МВС України в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2011р. провадження у справі було поновлено та витребувано у кредитора докази наявності безспірних вимог кредитора до  боржника (рішення суду, документи виконавчого провадження); докази неможливості задоволення вимог кредитора; докази відсутності боржника за юридичною адресою (витяг/довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); інші докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника згідно положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Боржник у засідання суду не з`явився. Ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство надсилались судом на юридичну адресу боржника, повернуті відділенням поштового зв'язку через незнаходження боржника за вказаною адресою. Таким чином боржник вважається належним чином повідомленими про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз'ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Положення вказаних статей Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачають можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурами за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора мають додаватись відповідні документи, а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Надані суду кредитором у судовому засіданні від 02.03.2011р. документи, а саме: постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2010р. по справі №2а-9340/09/1570 про стягнення з боржника на користь кредитора боргу у сумі 7 593 959,23 грн., виконавчий лист від 08.09.2010р., постанова ВДВС №22828667 від 28.12.2010р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, не розглядаються судом як належні докази наявності безспірних кредиторських вимог, оскільки вказані процесуальні документи були прийняті відповідним органами після порушення справи про банкрутство, проте положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимагають наявності таких доказів та їх оцінки судом на момент подання заяви по порушення справи про банкрутство.      

Крім того, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси як на одну з підстав порушення справи про банкрутство Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” посилається на відсутність боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі –виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З урахування положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Однак, у наданих заявником до суду Довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.09.2009р. та станом на 25.02.2011р. запис щодо відсутності Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” за місцезнаходження не міститься.

У частині 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Відповідно до ст.1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання банкрутом Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не була обґрунтована належним доказами та була безпідставною.

Відповідно до ч.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” у разі коли, законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.32010р. по справі №Б-13/200.

Оскільки, підстави для розгляду справи про банкрутство за заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання банкрутом Приватного підприємства “Мемфіс Сігма” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №32/13-10-1095.

Керуючись ч.7 ст. 12, п. 7 ч.1 ст. 40, ст. 52  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.11 ч.1 ст. 80,  ст. ст. 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі №32/13-10-1095 про визнання банкрутом Приватного підприємства “Мемфіс Сігма”(м. Одеса, вул. Новосельського, 64, кв. 47; код  ЄДРПОУ 34674280)  –припинити.

2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 15.03.2010р.

Копію ухвали надіслати: кредитору, боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, Першому ВДВС у Приморському районі м. Одеси.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93, 106 ГПК України.

Суддя                                                                                 Грабован Л.І.

Повну ухвалу складено 02.03.2011р.