Рішення

від 04.03.2011 по справі 9/17-15-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-15-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2011 р.Справа  № 9/17-15-2011

За позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА";          

До відповідача:  товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД";      

про стягнення 89536,9грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Целух О.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 04.01.2011 р. за вх. №29/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД" (далі –Відповідач) 89 536,9 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-2006" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД" було укладено договір поставки № Ю-2082 від 01 березня 2009 року. Термін дії договору, відповідно до п.7.1, мав закінчитися 31.03.2010р. Згідно з п.7.3. договору, договір поставки № Ю-2082 від 01 березня 2009 року дійсний і на час подання позову.

          З 07.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-2006" перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА".

          Відповідно до умов зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" взяв на себе зобов'язання поставляти товар, необхідний для Покупця, а Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД" взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати поставлений товар упродовж 14 календарних або 10 банківських днів з моменту поставки товару, а оплата за поставлену позицію (банан) - упродовж 7 календарних днів (п.2.2.3 договору та 5.5 Протоколу розбіжностей  до договору № Ю-2082 від 01 березня 2009 року).

          Відповідно умов вищезазначеного договору, позивач з 22.05.2010 р. по 28.09.2010 р. відвантажив на користь Відповідача товар, який Відповідачем був прийнятий його згідно видаткових накладних на загальну суму 101 862,50 грн. (в т.ч. ПДВ).

          Незважаючи на отримання вищевказаного товару Відповідач, в порушення п. 5.5 Протоколу розбіжностей до договору № Ю-2082 від 01 березня 2009 року, за поставлений товар в установлений строк не розрахувався, а лише частково перерахував Позивачеві 19 000 грн. (01.10.2010 р. - 9 000 грн.; 05.10.2010 р. - 10 000 грн.).

         Таким чином, станом на 29.12.2010 р. прострочений основний борг Відповідача перед Позивачем становить 82 862,50 грн.

         Позивач в позовній заяві пояснює, що така заборгованість Відповідача перед Позивачем свідчить про неналежну платоспроможність Відповідача, відсутність у нього достатньої кількості грошових коштів для виконання своїх зобов'язань перед Позивачем в повному обсязі.

         У відповідності до п. 6.1 Договору, за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, не більше, ніж за 6 місяців. Таким чином, сума пені станом на дату подачі позову складає 5 383,79 грн.

         Відповідно до норм чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, збільшення суми боргу внаслідок прострочення боржника за рахунок трьох відсотків річних складає 1 042,02 грн., за рахунок індексу інфляції - 248,59 грн.

        Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за договором становить 89 536,90 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

         Крім того, Позивач, як засіб запобігання можливих порушень його майнових прав, прискорення процесу стягнення виконавчою службою заборгованості з Відповідача та подальшої спроможності виконувати свою господарську діяльність, просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошову суму, що належить Відповідачеві шляхом арешту суми 89 536,90 грн. на розрахунковому рахунку Відповідача.

         01.03.2011р. за вх. № 384/2011 представником Позивача подано до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких перераховано суму пені, яка становить 5 172,66 грн., а також суму 3% річних –1 001,16 грн. Дане уточнення прийняте господарським судом, та встановлено його належність матеріалам справи.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Як вище встановлено господарським судом, 01.03.2009р. між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач –Постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Покупцеві - відповідачу товар, а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати вартість товару, в порядку та на умовах викладених в договорі.

         Це підтверджується відповідними накладними на отримання товару, завірені копії яких додаються до даної позовної заяви, та перелік разом із зазначенням кількості та вартості товару: накладна №РН-0020682 від 28.09.2010р.; накладна №РН-0020681 від 28.09.2010р.; накладна №РН-0020405 від 13.09.2010р.; накладна №РН-0020395 від 11.09.2010р.; накладна №РН-0019501 від 28.07.2010р.; накладна №РН-0019454 від 26.07.2010р.; накладна №РН-0019421 від 23.07.2010р.; накладна №РН-0019397 від 22.07.2010р.; накладна №РН-0019257 від 14.07.2010р.; накладна №РН-0019119 від 07.07.2010р.; накладна №РН-0019109 від 06.07.2010р.; накладна №РН-0019076 від 05.07.2010р.; накладна №РН-0019001 від 01.07.2010р.;. накладна №РН-0018991 від 30.06.2010р.; накладна №РН-0018961 від 29.06.2010р.; накладна №РН-0019001 від 01.07.2010р.; накладна №РН-0018938 від 28.06.2010р.; накладна №РН-0018903 від 25.06.2010р.; накладна №РН-0018878 від 24.06.2010р.; накладна №РН-0018856 від 23.06.2010р.; накладна №РН-0018803 від 21.06.2010р.; накладна №РН-0018786 від 19.06.2010р.; накладна №РН-0018763 від 18.06.2010р.; накладна №РН-0018746 від 17.06.2010р.; накладна №РН-0018733 від 16.06.2010р.; накладна №РН-0018717 від 15.06.2010р.; накладна №РН-0018679 від 14.06.2010р.; накладна №РН-0018624 від 11.06.2010р.; накладна №РН-0018610 від 10.06.2010р.; накладна №РН-0018581 від 09.06.2010р.; накладна №РН-0018563 від 08.06.2010р.; накладна №РН-0018529 від 07.06.2010р.; накладна №РН-0018510 від 04.06.2010р.; накладна №РН-0018491 від 03.06.2010р.; накладна №РН-0018427 від 31.05.2010р.; накладна №РН-0018356 від 26.05.2010р.; накладна №РН-0018352 від 26.05.2010р.; накладна №РН-0018340 від 25.05.2010р.; накладна №РН-0018339 від 25.05.2010р.; накладна №РН-0018296 від 22.05.2010р.

          Таким чином позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101 862,50 грн.

          Між тим із вищевстановлених обставин справи  випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар, сплативши лише частину боргу в сумі 19 000 грн.

         Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010р. між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків, що підписані та скріплені печатками обох сторін, та свідчить про наявність боргу у сумі 82 862,50 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

          Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні  санкції   за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у уточненнях до позовної заяви, та згідно з якими, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу на період з 06.10.2010р. по 01.03.2011р., становить 1 001,16 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 248,59 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

           Розрахунок пені, який здійснений позивачем у уточненнях до позовної заяви, та згідно з якими, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 06.10.2010р. по 01.03.2011р., становить 5 172,66 грн., перевірений господарським судом та встановлено його не відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.          

           За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

         Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається  судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.  

         Питання про скасування забезпечення позову вирішується судом самостійно, тому за відсутності належних тверджень позивача, суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпеченні позову, шляхом накладання арешту.

         Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

                                                                ВИРІШИВ:                                            

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД" (65049, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67, корпус А, код ЄДРПОУ 33387136, р/р 26007247771 в ВАТ „Морський транспортний банк”, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЛІ-ОДЕСА" (65085, Одеська обл., м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8, код ЄДРПОУ 34673135, р/р 26003964868658 в філії ЗАТ „ПУМБ” в м. Одесі, МФО 328191) основну заборгованість в сумі 82 862,50 грн., пеню в сумі 5 172,66 грн., 3% річних в сумі 1 001,16 грн., інфляційні витрати у розмірі 892,85 грн., витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 10 березня 2011 року.