Рішення

від 22.10.2007 по справі 3427-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3427-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2007Справа №2-15/3427-2007

За позовом Колективного підприємства «Будівельне управління № 2» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Тургенєва, 20, код ЄДРПОУ 19189603)

До відповідача Підприємства «Укргеохім» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жуковського, 14, оф. 11; вул. Бела Куна, 19, к. 76, код ЄДРПОУ 30494301)

Про стягнення 12637,41 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Єфанов С.Б., керівник, Каршиєва А.Б., довіреність № 10 від 02.04.2007 р., у справі

Від відповідача – Компанєйцев С.В., довіреність б/н від 20.04.2007 р., у справі

        Обставини справи: позивач Колективне підприємство «Будівельне управління № 2» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Підприємства «Укргеохім»  про стягнення 12637,41 грн., в тому числі 12308,00 грн. основного боргу, 329,41 грн. пені.

      Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.02.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею А.І. Жуковою, привласнений № 2-13/3427-2007.

          18.06.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача про відвід судді А.І. Жукової.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.06.2007 р. вказану заяву КП «Будівельне управління № 2»  по даній справі  залишено без задоволення.

 Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим вказана справа була передана судді господарського суду АР Крим І.А. Іщенко у зв'язку зі значною кількістю справ у провадженні судді господарського суду А.І. Жукової, справі привласнений № 2-15/3427-2007.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2007 р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко.

Представником позивача у судовому засіданні 02.09.2007 р. надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України  «додаткові позовні вимоги», згідно якої позивач просить суд зобов'язати Підприємство «Укргеохім» вивезти його майно у вигляді залізних бочок з території Колективного підприємства «Будівельне управління № 2», а саме з бази, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 11. Щодо інших позовних вимог, позивачем у заяві не визначено.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

25.09.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку на підставі статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 24616,00 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов, а також просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність, передбачену статтею 267 Цивільного кодексу України, та відмовити у позові.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.01.2003 р. між Колективним підприємством «Будівельне управління № 2»  (Орендодавець) та Підприємством «Укргеохім» (Орендар) був укладений договір оренди складу б/н. (а.с. 6-7)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Орендодавець передає, Орендар отримує в користування приміщення загальною площею 100 кв. м за адресою : м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 11.

Відповідно до пункту 1.3. Договору строк оренди встановлюється з моменту підписання Договору та до 31.12.2003 р.

Згідно з пунктом 6.2 Договору Орендар зобов'язується повернути орендоване приміщення в належному стані з урахуванням нормального зносу.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була видана довіреність № 17 від 16.03.2004 р. (а.с. 9), а також довіреність № 23 від 27.04.2004 р. (а.с. 138), якими представнику Підприємства «Укргеохім» Сараджишвілі Н.К. було доручено вивезти товар з орендованого складу.

18.03.2004 р. сторонами був складений та підписаний акт (а.с. 10) про вивезення майна, яке належить Підприємству «Укргеохім» із орендованого складу.

27.04.2004 р. був складений акт про вивезення підприємством «Укргеохім» товару зі складу позивача. (а.с. 140-141).

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на час звернення з позовом до суду відповідач не звільнив орендоване приміщення, по акту не передав, та фактично приміщення знаходить у його користуванні.

Проте, доказів того, що майно, яке знаходиться на складі, належить відповідачу позивачем суду не надано.

25.09.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку на підставі статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 24616,00 грн. за період користування приміщенням з 01.01.2004 р. по 30.10.2006 р.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Проте, розглянувши всі представлені сторонами докази, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 24616,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка у свою чергу є різновидом забезпечення виконання зобов'язання.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Однак Договір оренди складу б/н від 01.01.2003 р. не містить положень, які визначають відповідальність будь-якої сторони у вигляді неустойки, передбаченою статтею 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Більш того, обов'язковість згоди сторін на визначення неустойки, у випадку порушення зобов'язання, і про необхідність фіксації цієї згоди сторонами саме у відповідному письмовому договорі передбачає стаття 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. (частина 1). Право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 вищенаведеної статті).

Аналогічна позиція викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 р. у справі № 2-7/17482-2006.

Таким чином, вбачається необхідність відмови в задоволенні нарахованої позивачем неустойки, у зв'язку з відсутністю в договорі оренди складу б/н від 01.01.2003 р. такої міри відповідальності і, відповідно, згоди сторін. Крім того, позивач не представив суду доказів того, що майно, яке знаходиться на складі позивача належить саме підприємству «Укргеохім», в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

В процесі судового розгляду позивачем неодноразово змінювалися позовні вимоги. Так, у судовому засіданні 02.08.2007 р. позивачем було доповнено позовні вимоги вимогою про зобов'язання  підприємства «Укргеохім» вивезти його майно у вигляді залізних бочок з території Колективного підприємства «Будівельне управління № 2» а саме з бази, яка знаходиться за адресою : м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 11, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом для встановлення належності права власності на майно, розташоване за адресою м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 11, був направлений запит до КРП «Сімферопольського МБРТІ».

Так згідно отриманої відповіді вих.. № 27785/23 від 17.10.2007 р. за Колективним підприємством «Будівельне управління № 2» було зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна (виробнича база) загальною площею 2140,5 кв. м по вул.. Монтажній, 11б в м. Сімферополі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2005 р.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.10.2006 р. реєстр № 5655,  Колективне підприємство «Будівельне управління № 2» продало зазначений об'єкт нерухомого майна.

Отже, на момент звернення до суду позивач Колективне підприємство «Будівельне управління № 2»  не був власником приміщень по вул.. Монтажній, 11б у м. Сімферополі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки судом встановлено, що  Колективне підприємство «Будівельне управління № 2»  не є власником приміщень по вул.. Монтажній, 11б у м. Сімферополі, то  відповідно не  має  порушеного права, а отже не має підстав для звернення до суду з вимогою про про зобов'язання  підприємства «Укргеохім» вивезти його майно у вигляді залізних бочок з території Колективного підприємства «Будівельне управління № 2» а саме з бази, яка знаходиться за адресою : м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 11.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволння позову.

Витрати по оплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу| України.

У судовому засіданні за згодою представника відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.10.2007 р.

           З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

   У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.