Постанова

від 01.03.2011 по справі 22/161-10-3865

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/161-10-3865

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 22/161-10-3865

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренко М.В.,

при секретарі судового засідання Романів О.В.,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „Лідер”

на рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2010 року

у справі №22/161-10-3865

за позовом Закритого акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД”

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ”;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „ЛІДЕР”

про стягнення 468570,52 грн.,

встановив:

21.10.2010р. закрите акціонерне товариство „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ” (далі–відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „ЛІДЕР” (далі–відповідач-2) про стягнення з ТОВ „ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ” на користь ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” 1000,00 грн. заборгованості ТОВ ТГ „ЛІДЕР”, забезпеченої порукою та стягнення з ТОВ ТГ „ЛІДЕР” на користь позивача 468570,52 грн. у тому числі 457753,20 грн. основного боргу, 2311,65 грн. неустойки, 4705,70 грн. інфляційних втрат, 3799,97 грн.-3% річних, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2010р. у справі №22/161-10-3865 (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

          Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ ТГ „ЛІДЕР” (відповдач-2) подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю.

Апеляційна скарга відповідача-2 мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

          Сторони не скористалися своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

25.02.2011р. від позивача до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з тим, що представник позивача Волочнюк О.С. 01.03.2011р. буде знаходитись у службовому відряджені у м. Києві, де прийматиме участь у судовому засіданні по розгляду касаційної скарги ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” Вищим господарським судом України. Судовою колегією відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          01 лютого 2009 року між ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” (позивачем) та ТОВ ТГ „ЛІДЕР” (відповідачем-2) був укладений договір поставки №1-02-09, згідно з п.п.1.1 якого позивач зобов'язується поставити відповідачу-2 товар (вино, винопродукцію та води) відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти на себе товар та сплатити його вартість. Найменування, асортимент та ціна товару визначається у відповідності з товарно-супровідною документацією.

          За цією ж датою між ТОВ „ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ” (відповідач-1 - Поручитель) та ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” (позивач - Підприємство) був укладений договір поруки, згідно з яким відповідач-1 на добровільних підставах взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем у випадку порушення відповідачем-2 (ТОВ ТГ „ЛІДЕР”) зобов'язань, які виникають з умов договору поставки №1-02-09 від 01.02.2009 року, але не більше 1000,00грн. (п.п.1.2., 2.1., 2.2. договору поруки).

          В період з 18.02.2010р. по 20.05.2010р. була проведена поставка товару відповідачу-2 (ТОВ ТГ „ЛІДЕР”) на загальну суму 457753,20грн., що підтверджується накладними, а саме: накладна №1055 від 18.025.2010р. на суму 120525,90 грн.; накладна №5764 від 17.03.2010р. на суму 4860,00 грн.; накладна №5763 від 17.03.2010р. на суму 136692,00 грн.; накладна №6033 від 17.04.2010р. на суму 5877,54 грн.; накладна №6032 від 17.04.2010р. на суму 40731,30 грн.; накладна №6034 від 17.04.2010р. на суму 91766,70 грн.; накладна №1179 від 20.05.2010р. на суму 47723,76 грн.; накладна №1180 від 20.05.2010р. на суму 9576,00 грн.

Датою переходу права власності на поставлений товар вважається дата передачі товару покупцю, про що останній ставить відповідну відмітку у накладній про отримання товару (п.п.2.6 договору).

Порядок розрахунків і ціна визначені в розділі 4 вказаного договору.

Згідно п.4.3 договору покупець проводить оплату за кожну партію товару в термін 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається фактичне підписання документів.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу (ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України закріплює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Остання продаж товару відбулась 20.05.2010р., таким чином відповідач-2 повинен був оплатити поставлений йому товар не пізніше 21.06.2010р.

Відповідач-2 (ТОВ ТГ „ЛІДЕР”) не оплатив вартість поставленого йому товару, порушивши тим самим зобов'язання по вказаному договору поставки, у зв'язку з чим станом на 30.09.2010р. його борг  по оплаті товару складав 457753,20 грн.

У зв'язку з не оплатою відповідачем-2 отриманого товару, позивач на підставі пункту 7.1 договору поставки та діючого законодавства нарахував відповідачу  пеню,  інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши розрахунки пені, інфляційних та річних, судова колегія зазначає, що заявлені в позові суми не перевищують законодавчо встановлених, а тому  підлягають до стягнення.

Статтею 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.  

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором  поруки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з ТОВ „Фінансовий резерв” (відповідач-1) 1000 грн. заборгованості, забезпеченої порукою, оскільки це передбачено п.2.2 договору поруки від 01.02.2009р.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості, а стосуються лише  відсутності досудового урегулювання спору, не проведення  між сторонами звірки розрахунків та неповідомлення відповідача про укладення договору поруки.

Скаржник не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів оплати за товар, поставлений по договору №1-02-09. Платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи, стосуються іншого договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене , керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2010р. без змін.

Справу повернути до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Будішевська Л.О.

Суддя                                                                                          Мишкіна М.А.

Суддя                                                                                          Сидоренко М.В.

Повний текст постанови підписаний 09 березня 2011 року.