Рішення

від 05.02.2008 по справі 3/1835

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/1835

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2008 р.                                                     Справа № 3/1835

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Машевської О.П.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Приведьон В.М. - пред. за дорученням № 08/26-004834 від 08.01.08 року

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)  

до Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс"  (м. Житомир)

про стягнення 1858,72 грн.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" просив стягнути 1858,72 грн. заборгованості за спожиту електроенергію з Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс ".

Відповідно до заяви від 11.09.07р. (а.с.65 т.1) позивач  просить стягнути з відповідача 1168грн.26коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 292грн.62коп. пені, 341грн.35коп. інфляційних, 51грн.20коп. 3% річних, а всього - 1853грн.43коп. заборгованості.

Відповідно до поданих відповідачем документів ( довідки ЄДРПОУ,  Свідоцтва про державну реєстрацію (оригінали яких оглянуті), Статуту, зареєстрованого 16.05.2007р., протоколу позачергових зборів членів громадської організації від 06.05.2007р.) встановлено, що Громадська організація "МЖК "Добробут" є правонаступником Молодіжного житлового комплексу "Молодіжний житловий комплекс". Відповідно до ст.25 ГПК України ухвалою господарського суду від 26.06.07р. замінено відповідача Молодіжний житловий комплекс "Молодіжний житловий комплекс" (м. Житомир) правонаступником Громадською організацією "Молодіжний житловий комплекс "Добробут".

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 07.11.07р. (а.с.2 т.2) зупинено дію реєстрації нової редакції Статуту Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс Добробут" від 16.05.07р.; зупинено дію Свідоцтва про реєстрацію Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс Добробут" від 16.05.07р.;  заборонено Шевчуку Анатолію Пантелеймоновичу, а також уповноваженим ним особам вчиняти будь-які дії від імені Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс Добробут".

На запит господарського суду ( ухвала від 04.12.2007 року) Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради надав витяг з  ЄДР серії АВ № 081154 (а.с.22 т.2), відповідно до якого підтверджено обставини перейменування відповідача з Громадської організації "Молодіжний житловий комплекс - Добробут" на Громадську організацію "Молодіжний житловий комплекс", а також зміни керівника юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 90 ЦК України, ст. ст. 18, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"  господарський суд прийшов  до висновку  замінити  відповідача - Громадську організацію "Молодіжний житловий комплекс - Добробут" на Громадську організацію "Молодіжний житловий комплекс" у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи.

Відповідачем  письмового відзиву на позов та витребувані судом документи не подано. Заперечення щодо вимог позову викладено представниками відповідача  в усних поясненнях, зміст яких викладено у протоколах судового засідання.

У судовому засіданні господарським судом оглянуто справу № 9/1717. Суд прийшов до висновку долучити до матеріалів справи №3/1835 копію рішення по справі № 9/1717.

За наведених обставин та відповідно до статті 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з матеріалами справи №9/1717, заслухавши представника позивача, господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальної компанії "Житомиробленерго" (позивач) і Молодіжним житловим комплексом (відповідач) Договору №581 від 28.12.00р. (далі - Договір),  позивач здійснює постачання відповідачу електричної енергії (а.с.6-7).

Пунктом першим Договору сторони визначили, що енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання електричної енергії у відповідності до умов Договору, а відповідач - своєчасно оплачує за використану електричну енергію в грошовій або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором.

Згідно п.4.1 договору  Споживач (відповідач) зобов'язується  своєчасно сплачувати за використану  електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку  електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку  тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний  період прирівнюється до календарного місяця.

Згідно п.6.1 Договору розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію та інші платежі за розрахунковий період  (місяць) здійснюються за діючими  тарифами відповідно до класів напруги та тарифних груп кожної точки обліку.

Пунктом 6.2 Договору  передбачено, що оплата електроенергії  здійснюється  Споживачем самостійно, авансовими платежами в такі терміни: перша оплата - до 15  числа розрахункового місяця 50% вартості очікуваного споживання електроенергії згідно з Договором, з врахуванням сальдо на початок місяця; остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

В пункті 6.3 Договору зазначено, що у випадку  неоплати  платіжного документа  протягом 5 днів сторони  керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії , а на суму, вказану в платіжному  документі, нараховується пеня  в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ за кожну добу до дня фактичної сплати. Сума нарахованої пені  доводиться Споживачу  окремим платіжним документом.

У відповідності до п.6.8 Договору якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової належності електромереж, кількість врахованої ними електроенергії збільшується (зменшується) на величину втрат електроенергії від місця установки приладів обліку до межі балансової належності електромереж. Величина втрнат визначається у відповідності з діючою Методикою по визначенню втрат в трансформаторах і лініях.  

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії належним чином не виконав за період з 01 вересня 2004р. по 01 квітня 2007р., за розрахунками позивача у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1168грн.26коп. , розмір якої  позивач підтверджує рахунками за активну електроенергію (а.с. 8-24 т.1), рахунками та попередженнями (а.с.77-80, 82-83, 85-86, 88-89, 91-92, 94-95, 97-98, 100-101, 103-106, 108-109, 111-112, 114-117, 119-120, 122-123 т.1), звітами про використану електроенергію (а.с. 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 107, 110, 113, 118, 121 т.1), випискою з оборотної відомості розрахунків за електроенергію з 01.09.2004 року по 31.03.2007 року (а.с. 25 Т.І) та банківськими виписками ( а.с. 6 -17 Т.ІІ).

Як встановлено господарським судом, позивачем відповідно до п.6.8 Договору за окремі розрахункові місяці розмір спожитої електроенергії визначено з врахуванням втрат активної електроенергії в лініях (за вересень 2004 року у розмірі 1,53 кВт/г; за березень 2005 року у розмірі 6,05 кВт/г ; за квітень 2005 року у розмірі 5,22 кВт/г; за червень 2005 року у розмірі 6,10 кВт/г), про що зазначено  у додатках до рахунків за ці місяці.

Господарським судом встановлено, що розмір втрат активної електроенергії в лініях визначений у відповідності до  розрахункових формул, про які йдеться у Методиці  по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач, затвердженій заступником Міненергетики України  від 18.02.1998року.

Відповідач визнав обов'язок сплачувати позивачу зазначені втрати у судовому засіданні 12.10.2007 року (а.с.142 Т.І).  

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем суму основного боргу визначено з врахуванням часткової оплати боргу відповідачем за період з березня 2007 року  по листопад 2006 року  включно, в тому числі відповідно  до гарантійного листа відповідача від 06.07.2006 року на суму 4 478,30 грн.  з визначеним  графіком погашення суми заборгованості до складу якої ввійшла сума боргу,  стягнута за рішенням господарського суду   від 16.08.2004 року у справі № 9/1717 та сума поточної заборгованості щодо стягнення якої у судовому порядку заявлено позов. Окрім того, сума боргу відповідача перед позивачем на суму 4 478,30 грн. додатково підтверджена актом звірки взаємних розрахунків  станом на 14.07.2006 року.

Однак суд не погоджуючись з розрахунком позивача по сумі основного боргу провів свій розрахунок та прийшов до висновку, що  на дату звернення з позовом до  стягнення підлягала сума в розмірі  1094,86 грн. основного боргу,  оскільки у виписці з оборотної відомості розрахунків за електроенергію з 01.09.2004 року по 31.03.2007 року  допущено помилки у визначенні розміру боргу відповідача за спожиту електроенергію за березень 2006 року ( замість 113,50 грн. (рахунок № 9489 від 15.03.2006р.) нараховано 113,49 грн.), травень 2006 року (замість 187,08 грн. (рахунок № 18950 від 16.05.2006р.)  нараховано 242,18 грн.), серпень 2006 року ( замість 144,05 грн. (рахунок № 35229 від 28.08.2006 р.)  нараховано 162,36 грн.)  (а.с. 25 , 103, 108, 116 Т.І).  

Відповідно у стягненні 73,40 грн. основного  боргу слід відмовити.

Окрім того, як встановлено господарським судом керівником відповідача Шевчуком А.П.  13  липня 2007 року ( після порушення провадження у справі)  через відділення    № 8003 Корольвської філії № 8093/0105 ТВБВ  ВАТ "Ощадбанк" сплачено 95 грн. боргу за електроенергію на розрахунковий рахунок позивача 26032301766 за прибутковим касовим ордером № 157 (а.с. 54 Т.І).

Відповідно  до п. 1-1 статті 80 ГПК України провадження у справі щодо вимог основного боргу в розмірі  95 грн. необхідно припинити.  

У зв'язку з доведеністю позовної  вимоги про стягнення основного боргу у сумі  999, 86 грн., порушене право підлягає судовому захисту, в тому числі в силу норм права.  

Так, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Договору  № 581  від від 28.12.00р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174, 275 -277 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З приписами  статті 193 ГК України кореспондуються положення статей 526 та 527 Цивільного кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Оскільки спірні відносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем  грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких учасник господарських відносин (боржник)  у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша  статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами, зокрема, Цивільним кодексом України або договором.

Так, статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з цим, позивачем одночасно із вимогою про стягнення основного  боргу заявлено самостійні матеріально-правові  вимоги про стягнення 3% річних на суму 51, 20 грн., пені  в сумі 292,62 грн., інфляційних втрат на суму 341,35 грн. (а.с 65 Т.І).

Обгрунтовуючи правомірність застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати 3% річних та інфляційних, позивач посилається на статтю 625 ЦК України.

Зокрема, як зазначено у ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якшо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до суми основного боргу, яка за окремі розрахункові періоди  визначена помилково, про що господарським судом вже наголошено, господарським судом здійснено самостійний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого    обгрунтованими до стягнення є  41,71 грн. - сума 3% річних та 334,19 грн. - сума інфляційних втрат.

Відповідно, у стягненні 9,49 грн. - 3% річних та  7,16 грн. - інфляційних  втрат необхідно відмовити.

Щодо матеріально-правової вимоги про стягнення пені у сумі 292, 62 грн. господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 230 ГК України пеня є штрафною санкцією, яку учасник зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У визначенні поняття пені господарський суд виходить із змісту ч. 3 статті 549 ЦК України, відповідно до якої  пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного   грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України,  якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідальність  відповідача як споживача електроенергії за Договором у вигляді  сплати пені та її розмір (подвійна облікова ставка НБУ за кожну добу прострочки)  визначена у п.6.3 Договору. При цьому визначений у Договорі  розмір пені відповідає вимогам ч.6 ст. 231, 343 ГК України, Закону України "Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  від 22.11.1996  № 543/96-ВР.

За загальним правилом, визначеним у частині 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить зміст пункту 6.3 Договору пеня нараховується  за кожну добу до дня фактичної сплати. Наведене свідчить, що  сторони обумовили інший строк  її нарахування , ніж встановлено Законом.  

Як зазначено у статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку віповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Однак  господарським судом  враховуються  вимоги  ч. 3 статті 267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою  сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи не містять письмової заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог  про стягнення пені. У судовому засіданні 26.06.2007 року представником відповідача було лише заявлено усне клопотання про зменшення розміру пені, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с. 51 Т.І).  

Як свідчить зміст здійсненого позивачем розрахунку пені (а.с. 74 Т.І) початком її нарахування зазначено 21.05.2006 року виходячи із суми 2253,07 грн. (розмір основного боргу відповідача станом на червень 2006 року, що виник у зв'язку з несплатою відповідачем спожитої електроенергії за попередні  розрахункові місяці ( вересень 2004 року - по травень 2007 року включно). У зв'язку із частковою сплатою відповідачем  боргу за спожиту електроенергію, в тому числі відповідно до гарантійного листа від 06.07.2006 року позивачем зменшувалась сума основного боргу та виходячи із її нового  розміру  нараховувалась пеня.  

Однак здійснений позивачем розрахунок пені не може  бути прийнятий господарським судом  до уваги, оскільки не  відповідає вимогам чинного законодавства.

Обов'язок споживача  оплачувати спожиту електроенергію виникає кожного розрахункового періоду яким є місяць, тому пеня, за наявності обставин прострочки в оплаті,   нараховується на суму заборгованості за цей місяць, а не із загальної суми боргу.

Згідно п.11  Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 16.04.1993  № 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" ( за наступними змінами та доповненнями) якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка  (штраф,  пеня)  підлягає  стягненню  за   кожний день прострочки   виконання   зобов'язання,   строк  позовної  давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Такий спосіб нарахування пені унеможливлює покладення відповідальності на споживача за прострочку в оплаті за попередні розрахункові періоди (дні) щодо яких минув строк позовної давності, а також щодо своєчасно здійснених поточних платежів.

Окрім того, позивачем неправильно визначено початок перебігу позовної давності щодо стягнення пені за прострочку в оплаті спожитої електроенергії за розрахункові періоди.

У ч.5 статті 261 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивачем перебіг строку позовної давності для стягнення пені розпочато з дня виникнення прострочки в оплаті фактично спожитої електроенергії за розрахунковий період, а саме з 21 числа кожного місяця відповідно до п.6.2 Договору.

Однак у п.6.3. Договору сторони чітко обумовили, що пеня  нараховується у випадку неоплати платіжного документа протягом 5 днів на вказану у ньому суму.

Наведене свідчить, що перебіг позовної давності для  пені починається зі спливом 5 днів для оплати споживачем платіжного документу та лише на суму спожитої електроенергії у розрахунковому періоді та додатково на  суму втрат електроенергії в електролініях у разі наявності таких втрат.

Обгрунтованість такого висновку підтверджується наступним.

У Договорі сторони прямо не обумовили обов'язок постачальника оформляти платіжний документ, його вид, порядок доведення до споживача (нарочним, поштою інше), тоді як на необхідність оформлення такого документу здійснено посилання у  п.6.3. Договору

Обов'язок постачальника оформляти рахунок для споживача було передбачено у пункті   п.7.8 Правил користування електричною енергією (затверджених Постановою Нацкомелектроенергетики від 31.07.1996  № 28,  зареєстрованих  Мін'юстом України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі -Правила ) в редакції з 18.12.2003р. по 29.11.2005 року, у якому, зокрема, було зазначено, що тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у  договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних  днів  з  дня  отримання  рахунку  для споживачів, які оплачують  електричну  енергію самостійно.

У п.6.11.  Правил в редакції з 29.11.2005 року  додатково зазначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту  протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого    постачальником    електричної   енергії  рахунка відповідно  до  даних  про фактичне споживання електричної енергії визначеного   за   показами   розрахункових  засобів  обліку,  які фіксуються  у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Тривалість періоду  для  здійснення  споживачем   розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5  операційних  днів  з  дня  отримання  рахунка  для споживачів,  які  оплачують  електричну  енергію самостійно.

Наведене свідчить, що оформлення платіжного документу (рахунку)  для споживача за кожний розрахунковий період та його доведення до споживача є обов'язком постачальника. Більше того, тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків  за спожиту  електроенергію у розрахунковому періоді  пов'язується з датою отримання  ним рахунку, а не закінченням розрахункового періоду (15 число кожного місяця ).

Господарським судом  враховується, що відсутність окремого платіжного документу на нараховану пеню, як це передбачено у п.6.3 Договору,  не перешкоджає позивачу стягувати її в судовому порядку  (постанова Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 1/4643 від 10.07.2007 року (а.с. 67-69 Т.І.) Однак перебіг позовної давності щодо її стягнення слід розпочинати зі спливом 5 днів, передбачених у п.6.3. Договору  для оплати рахунку, отриманого   споживачем.

Зокрема, як свідчить  зміст платіжних   документів (рахунків)   обсяги електричної енергії, які підлягали оплаті визначалися  позивачем відповідно до даних розрахункового обліку  електричної енергії   про   її   фактичне  споживання  та згідно діючого тарифу у розрахунковому періоді за винятком випадків додаткового нарахування в окремі місяці сум  втрат в електролініях та  визначення в окремі місяці обсягу електричної енергії по середньому  споживанню.   

Окрім того, Правила (в редакції з 18.12.2003р. по 29.11.2005 року) містили умову про те, що  у разі  відсутності  графіка  погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань  на  період,  за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення  існуючої  заборгованості  цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У п. 7.5. Правил (в редакції з 29.11.2005 року) також зазначено, що у  разі  відсутності  графіка  погашення  заборгованості  всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної  енергії  має  право  зарахувати  в погашення існуючої заборгованості  споживача  з  найдавнішим  терміном її виникнення, якщо  це  обумовлено  в  договорі  між  постачальником електричної енергії та споживачем.

Згідно розрахунку здійсненого господарським судом  обгрунтованою є пеня у розмірі 487,22 грн.

Відповідно до  п. 2 статті 83 ГПК України  господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог за відсутності клопотання позивача , у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені у розмірі 292,62 грн. є обгрунтованою та не порушує прав відповідача.

Разом з тим, відповідно до п.3 статт 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При застосуванні зазначеної процесуальної норми господарський суд виходить із змісту матеріальної норми статті 233 ГК України щодо наявності умов, за наявності яких допустиме  зменшення розміру штрафних санкцій (пені). Зокрема, такими умовами є: майновий стан відповідача як громадської організації, джерелами фінансування якої, як правило, є членські внески її членів; ступінь виконання зобов'язання, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідачем частково борг сплачувався,  в тому числі після порушення провадження у справі; застосування позивачем компенсаційних заходів до суми основного боргу  у вигляді інфляційних  втрат та 3% річних; усне клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, про що зазначено у протоколі судового  засідання 26.06.2007 року та відсутність заперечень з цього питання у представників позивача  (а.с. 51 Т.І).   За наведених мотивів, господарський суд прийшов до висновку зменшити розмір пені на 50 % від заявленої  суми 292,62 грн. та стягнути з відповідача 146,31 грн. пені.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності з діючим законодавством та такими, що підлягають задоволенню частково - на суму 1522грн. 07 коп., з яких: 999,86 грн. основного боргу; 146,31  грн. - пені; 41,71 грн. - 3% річних;  334,19 грн.- інфляційних.

У стягненні  73,40 грн. основного  боргу; 146,31 грн. - пені; 9,49 грн. - 3% річних; 7,16 грн. інфляційних суд відмовляє.

У стягненні 95 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позивних вимог.

На підставі ст.ст. 173,174,193,218,223, 230,231,233, 275-277, 343 ГК України, 258,261,276, 525-527, 549, 551,611,614,  625 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-7,  33, 43, 49, п.1-1 80, 82 , п.3 ст. 83,  85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації"Молодіжний житловий комплекс" ( буд.5, вул. Лук'яненка Корольовського району м.Житомира , ідентифікаційний код 20404395) на користь Відкритого акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вул.Пушкінська,32/8 Корольовського району м.Житомира, ідентифікаційний код 22048622) - 999 ,86 грн. основного боргу; 146,31 грн. - пені; 41,71 грн. - 3% річних;  334,19 грн.- інфляційних; 88,99 грн. - витрат по сплаті державного мита; 102,95 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У стягненні  73,40 грн. основного  боргу; 146,31  грн. - пені; 9,49 грн. - 3% річних; 7,16 грн. інфляційних - відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення 95 грн. основного боргу.

Суддя                                                                       Машевська О.П.  

Дата підписання рішення "___"

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 -3 сторонам