Рішення

від 31.01.2008 по справі 16629-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16629-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2008Справа №2-28/16629-2007

За позовом – Приватної фірми «Андріс», м. Сімферополь,

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття»,                            м. Сімферополь,

про стягнення 6 800,08 грн.

                                                                                                    Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

22.01.2008 р.

Від позивача – Хребтова І.А. – представник по довіреності від 03.01.2008 р. (к/копія довіреності у справі); Андруцька Г.О. – представник по довіреності від 03.01.2008 р. (довіреність у справі)

Від відповідача – Кузьмєнко Т.В. – представник по довіреності від 12.10.2007 р. (довіреність у справі)

31.01.2008 р.

Від позивача – Хребтова І.А. – представник по довіреності від 03.01.2008 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – не з'явився

Суть спору:

Приватна фірма «Андріс», м. Сімферополь, звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття»,                              м. Сімферополь, про стягнення 6 800,08 грн., у тому числі 3 % річних у розмірі                1 164,91 грн. та 5 635,17 грн. індексу інфляції.

07 грудня 2007 року, до розгляду справи у засіданні суду, позивач, через канцелярію господарського суду АР Крим, передав суду заяву про уточнення позовних вимог від 07.12.2007 р., в якій Приватна фірма «Андріс», м. Сімферополь, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 1 283,44 грн. та індекс інфляції в сумі 6 829,76 грн. за період з 01.02.2007 р. по 29.11.2007 р.

17.01.2008 р., до розгляду справи у засіданні суду, позивач, через канцелярію господарського суду АР Крим, передав суду письмове заперечення від 17.01.2008 р. на відзив відповідача на позовну заяву, в якому з доводами відповідача, викладеними ним у відзиві на позовну заяву № 2/01/08-1 від 14.01.2008 р. не погодився та додатково обґрунтував позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2008 р., позовні вимоги, з урахуванням  вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2007 р., підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 2/01/08-1 від 14.01.2008 р., в якому відповідач просив провадження у справі припинити на підставі  п. 2 ст. 80 ГПК України, вказавши на те, що є рішення господарського суду АР Крим у справі № 2-24/7779-2004 від 07.06.2004 р. між тими ж сторонами та про той же предмет.

Також, відповідач у цьому ж відзиві зазначив, що вищезазначеним рішенням господарського суду у справі № 2-24/7779-2004 вже було стягнуто з відповідача штрафні санкції за шестимісячний період, у зв'язку з чим, посилаючись на                           ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, просив у позові відмовити.

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 31.01.2008 року до 15 години 00 хвилин, для надання відповідачем додаткових документів та доказів у справі, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, з урахуванням вищевказаного уточнення позовних вимог, зокрема, контррозрахунків індексу інфляції та 3 % річних.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю представника позивача.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2007 р., підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Також, представник позивача надав суду клопотання від 31.01.2008 р., в якому просив суд залучити до матеріалів справи копію банківської виписки  від 29.11.2007 р., яка підтверджує здійснення відповідачем 26.11.2007 р. оплати 50 774,25 грн. заборгованості за рішенням господарського суду у справі № 2-24/7779-2004.   

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив,  хоча про час та місце розгляду справи у засіданні суду повідомлений належним чином – про що свідчить підпис його представника на бланку перерви у судовому засіданні від 22.01.2008 р.

Розгляд справи відкладався та у засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача у засідання суду та для надання сторонами суду додаткових документів і доказів у справі.

Строк вирішення спору був продовжений за клопотанням сторін у порядку          ст. 69 ГПК України, для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника                позивача,  суд  

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.06.2004 р. у справі                                № 2-24/7779-20004 за позовом Приватної фірми «Андріс», м. Сімферополь, до ВАТ «Шкірвзуття», м. Сімферополь, про стягнення 58 936,48 грн., позовні вимоги задоволені частково та з відповідача на користь Приватної фірми «Андріс» було стягнуто 55 562,42 грн. заборгованості, 666,75 грн. – 3 % річних, 2 500,31 грн. індексу інфляції, 587,29 грн. державного мита та 111,59 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2004 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття», м. Сімферополь, залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 07.06.2004 р. у справі № 2-24/7779-2004 – без змін.

Рішення господарського суду у справі № 2-24/7779-2004 набрало законної сили, у зв'язку з чим господарським судом АР Крим, на виконання цього рішення, був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, відповідач, на день подачі даного позову, у порушення вимог чинного законодавства України, вищевказане рішення господарського суду у справі                   № 2-24/7779-2004, не виконав у повному обсязі що підтверджено матеріалами справи.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/223 від 12.05.1999 р. «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»                     (із змінами), якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

Таким чином, позивачем, за період з 01.02.2007 р. по 01.11.2007 р. нараховано відповідачу 5 635,17 грн. індексу інфляції та 3 % річних за той самий період у розмірі 1 164,91 грн., а всього 6 800,08 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.11.2007 р., у ході розгляду даної справи, сплатив позивачу суму боргу у справі № 2-24/7779-2004, що підтверджено банківською випискою від 29.11.2007 р.

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу 26.11.2007 р., позивач заявою про уточнення позовних вимог від 07.12.2007 р., збільшив розмір позову  та просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.02.2007 р. по 29.11.2007 р. у розмірі 1 283,44 грн. та 6 829,76 грн.  індексу інфляції за той самий період.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву              № 2/01/08-1 від 14.01.2008 р., то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України, є безпідставними, оскільки предмети позову у справі № 2-24/7779-2004 та у даній справі № 2-28/16629-2007 є різними, а саме, у справі № 2-24/7779-2004 вирішувався спір про стягнення заборгованості за договором № 8 від 06.02.2003 р. та стягнення 3 % річних і індексу інфляції, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов цього договору, тоді як предметом спору у даній справі є нарахування відповідачу 3 % річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання рішення господарського суду АР Крим у справі № 2-24/7779-2004.     

Стосовно посилань відповідача у вищезазначеному відзиві на позовну заяву              № 2/01/08-1 від 14.01.2008 р. на те, що у позові повинно бути відмовлено на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що рішенням господарського суду у справі № 2-24/7779-2004 вже було стягнуто на користь позивача, штрафні санкції за шестимісячний період, у зв'язку з чим стягнення штрафних санкцій у даній справі, на думку відповідача, є неправомірним, то вони також є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі не є стягнення з відповідача, саме, штрафних санкцій.

За таких обставин позов, з урахуванням вищезазначеної заяви позивача про уточнення позовних вимог від 07.12.2007 р., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Контррозрахунків сум індексу інфляції та 3 % річних відповідачем суду не представлено.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане        05.02.2008 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                               

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити.

2). Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їздна, 10, р/р 26003000131698 у АКБ «ЧБРР»                       м. Сімферополь, МФО 384577, ідентифікаційний код 05502315)  на користь Приватної фірми «Андріс» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, к. 306, р/р 26008120054001 у філії ВАТ «МКБ» КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ідентифікаційний код 22258064) 8 113,20 грн., у тому числі 6 829,76 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 1 283,44 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.