Постанова

від 01.02.2008 по справі 16597-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16597-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.02.2008Справа №2-22/16597-2007А

За позовом – ДП «Алушталіфт» ( м. Алушта , вул. Октябрська, 30 )

Довідповідача  - ДПІ у м. Алушті ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а)   

Про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень .

                                                                                                    Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                               За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача – Гопоненко Т.В.  – пред-к, дов. від 14.01.2008 р.   

Від відповідача –  Патраш В.І. – пред-к, дов. № 3232/10 від 31.05.2007 р.                                  

Сутність спору: ДП «Алушталіфт» (далі позивач)  звернулось   до суду  з позовом, в якому просило   скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті ( далі відповідач)   №0004592303 та № 0004602303 від 01.10.2007 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники  відповідача  за результатами проведення 20.09.2007 р.  перевірки  склали акт, в якому зафіксували нібито встановлені порушення позивачем  Положення про ведення касових операцій у національній валюті  в Україні та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” , наслідок чого було прийняти зазначенні рішення про застосування штрафних санкцій за порушення, яки позивач не допускав.

                    Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

                    Представник  відповідача під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 2512/9/10 від 14.12.2007 р.), в якому  заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що штрафні санкції до позивача застосовані у зв'язку з порушенням ним Положення про ведення касових операцій у національній валюті  в Україні та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

                     Представник відповідача наполягав на доводах, викладених у відзиві на позов.  

                     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,   суд

встановив:

                     Працівники відповідача  20.09.2007 р. провели перевірку по контролю  за здійсненням розрахункових операцій позивачем..

                     За результатами вказаної перевірки був складений акт № 000307  від 20.09.2007р., в якому зроблений  висновок  про порушення  позивачем п.9, 13 ст. 3  Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ,  п. 2.6  Постанови  Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення  про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р.  під № 40/10320.    

                       На підставі вказаного акту відповідачем  01.10.2007 р. прийнято  рішення №0004602303 про застосування  штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого за порушення  п. 2.6  Постанови  Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення  про ведення  касових операцій у національній валюті Україні» на підставі  п. 11 ст.11 Закону України ““Про державну податкову службу в Україні” та згідно з Указом Президенту України “Про  застосування  штрафних санкцій за порушення  норм про ргулювання  обігу  готівки”  до позивача застасовані штрафні санкції у сумі  502976,90  грн.  

                        Крім того , відповідачем  на підставі  акту  № 000307  від 20.09.2007р.  прийнято  рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0004592303, згідно з яким  за порушення п. 9,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 1046,05  грн.

                       Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                      Ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в України” визначає, що  Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються , зокрема, Державна податкова інспекція в АРК . До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України”  здійснення документальних невиїзних перевірок,  а також планових та позапланових  виїзних перевірок  своєчасності , достовірності  повноти нарахування  і сплати податків  та зборів ( обов'язкових  платежів ) ,  додержання  валютного законодавства юридичними  особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус  юридичної особи, а також фізичними  особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.

                          Згідно зі ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  розрахункова операція – це, зокрема,  у разі  застосування  банківської платіжної  картки , оформлення  відповідного розрахункового документа щодо  оплати  в безготівковій формі товару ( послуги) банком  покупця, розрахунковий документ  - документ встановленої форми та змісту , що підтверджує  факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну.

                           У  ст.3  вказаного закону визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють  розрахункові операції в готівковій та/або  в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,  зобов'язані   щоденно друкувати  на реєстраторах  розрахункових операцій  фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах  обліку розрахункових операцій,  забезпечувати відповідність  сум готівкових коштів  на місці проведення розрахунків  сумі коштів , яка зазначена в денному звіті  реєстратора розрахункових операцій.   

                           У разі невиконання щоденного друку  фіскального  звітного чеку  або його не зберігання  в книзі  обліку розрахункових операцій  до  суб'єкта підприємницької діяльності  застосовуються фінансові санкції  у розмірі двадцяти  неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п. 4 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ).   

                            Ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає , що у разі невідповідності  суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті,  до суб'єктів підприємницької  діяльності застосовується  фінансова санкція у п'ятикратному  розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

                          Надані сторонами матеріали свідчать про те, що у  складанні  акту перевірки № 00307  брав участь представник позивача Іванова С.В.,  яка вказаний акт підписала без зауважень .

                              Крім того до матеріалів справи додана  копія  Опису  про результати звірення  грошових коштів  до акту перевірки від 20.09.2007 р. У вказаному документі зафіксовано встановлення  невідповідність на 141,21 грн. суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО. У зазначеному документі Іванової С.В  зроблена пояснювальний  запис, зі змісту  якого стає зрозумілим, що  представниками податкового органу обґрунтовано зафіксовано  порушення позивачем вимог ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

                                Вивчивши зазначені документи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що  знайшов підтвердження факт порушення позивачем ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, які визначені  у акті перевірки № 000307 від 20.09.2007 р.,  в наслідок чого не підлягають задоволенню вимоги по скасуванню рішення відповідача № 0004592303 від 01.10.2007 р.

                         Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. затверджено Положення про ведення касових операцій  у національній валюті  в Україні ( далі Положення № 637). Зазначена Постанова  зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320.

                         Положення № 637  визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

                         Відповідно до п.п. 2.6 п.2 зазначеного положення  уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одрежання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуваня готівки в касах підприємств, які проводять готівкові  розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі  її фактичних надходжень у книзі на підставі  прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових  розрахнків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів  у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки , що оприбутковуються , мають відповідати сумам, визначених у відповідному касових (розрахункових) документах .

                           Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються  згідно з вимогами цього Закону ( п. 3.2. Положення № 637).

                            У ст.1 Указу Президента України  «Про застосування  штрафних санкцій за порушення  норм з регулювання  обігу  готівки» встановлено, що  за не оприбуткування  (неповне оприбуткування) у касах готівки до  юридичних осіб  застосовуються штрафні санкції  у п'ятикратному розмірі  не оприбуткованої суми.

                          Відповідно до ст. 2 КАСУ  у справах  щодо оскарження  рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних  повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті ( вчинені) вони, зокрема, розсудливо,  та пропорційно з дотриманням  необхідного балансу  між будь-якими  несприятливими наслідками  для прав , свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення  яких спрямовано це рішення (дія).  

                           Під час проведення перевірки позивача  представниками податкового органу було встановлено, що  у період часу з  06.07.2007 р. по 19.09.2007 р. відповідачем використовувався  реєстратор розрахункових операцій , здійснювалось роздрукування Z – звітів, яки зберігались у   книзі обліку розрахункових операцій. За вказаний період часу  сума продаж  склала  100595,38 грн.

                           До матеріалів справи додана копія книги обліку розрахункових операцій № 01020008883, в якої знаходились Z – звіти по операціям за період часу з 06.07.2007 р. по 19.09.2007 р. на зазначену  вище суму.  

                           Відповідачем до матеріалів  справи залучена копія пояснювальної записки Іванової С.В  , яка працює касиром у позивача, де визнається факт невнесення з 06.07.2007 р. по 19.09.2007 р. у книгу реєстрації розрахункових операцій  запису про щоденні обіг готівкових коштів та визнається проведення всіх операцій через РРО, роздрукування Z – звітів на повну суму проведених розрахунків та їх зберігання у книзі  обліку розрахункових операцій.

                           Представник відповідача під час розгляду справи підтвердив, що під час проведення перевірки не було встановлено факту непроведення позивачем у період часу з  06.07.2007 р. по 19.09.2007 р. будь-яких операцій через РРО, нероздрукування Z – звітів на повну суму проведених розрахунків та їх незберігання у книзі  обліку розрахункових операцій, в той же час встановлено відсутність запису у   книзі обліку розрахункових операцій відомостей про щоденний обіг готівкових коштів за зазначений період часу.

                           За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач , оформивши касові операції згідно з вимогами Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Порядку  застосування  реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого  Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р. , не виконав у повному обсязі приписи  п.2.6 Положення № 637 щодо запису   зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій , що відповідно до Указу Президента України  «Про застосування  штрафних санкцій за порушення  норм з регулювання  обігу  готівки» тягне за собою застосовуються штрафних  санкції.   

                          В силу викладеного стає зрозумілим, що висновки відповідача , викладені у акті перевірки № 000307 про порушення позивачем п. 2.6. Положення № 637 відповідають дійсним обставинам справи.

                      Разом з тим, слід враховувати наступне. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на  обов'язковість яких надана Верховною  Радою  України,  є  частиною  національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України”).

                           Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна   інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

                           Відповідно до ст.  17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.  Це означає, що ст.1  Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

                           Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій у сумі 24 625 грн передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

                        У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

                         Така ж думка викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від  13.06.2007 р. по справі № 2-22/565-2007 А.

                         Приймаючи до уваги зазначене,  суд вважає, що дії відповідача по прийняттю рішення № 0004602303 від 01.10.2007 р. слід визнати правомірними, але необхідно визначити що вони не є пропорційними  характеру вчиненого  позивачем  порушення п.2.6 Положення № 637  .

                       Суд приходить до висновку, що відповідач ,  зафіксувавши непроведення позивачем запису у книзі обліку розрахункових операцій сум операцій,  проведених  за період часу з  06.07.2007 р. по 19.09.2007 р.,  не прийняв до уваги те, що всі вони були проведені через РРО та  внесені останнім у Z – звіти за кожних день, що робить неможливим  ухилення від сплати податків. Крім  того, варто визначити, що відповідач при проведенні перевірки   не встановив факту ухилення позивача від сплати податків у зв'язку з отриманням коштів у сумі 100595,38 грн. за значений період часу.

                         За таких умов стає зрозумілим, що припис п. 2.6. Положення № 637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення.

                    Тому застосування фінансових санкцій у сумі 502976,90  грн. за  порушення вимог Положення № 637  слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

                        В силу викладеного суд приходить до висновку, що в умовах  відсутності  такої шкоди чи загрози її завдання,  до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції.  Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем  не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за надані послуги, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини  підлягають  задоволенню вимоги по скасуванню рішення відповідача №

0004602303 від 01.10.2007 р.

                        Під час судового засідання, яке відбулось 01.02.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 01.02.2008 р.

                                 Керуючись ст.  94, 160-163 КАС України, суд  

п о с т а н о в и в:

                    1.Позов задовольнити частково .

                                2.Скасувати  Рішення  ДПІ у м. Алушті ( м.Алушта, вул.Леніна, 22-а)   №0004602303 від 01.10.2007 р.

                                3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Алушталіфт» (м. Алушта , вул. Октябрська, 30 , код ЄДРПО 19450993 , п/р 26006301322571 в БВ № 2 філії КЦВ ПІБ ,МФО 3244430 ) 1,70  грн. – судового збору.   

                                4. В іншій частині позовних вимог – у задоволені  позову відмовити.                

                     У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

             Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

              Постанова може бути оскаржена в порядку і строки,  передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.