Рішення

від 14.01.2008 по справі 16996-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16996-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.01.2008Справа №2-15/16996-2007

За позовом Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянська (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. Васильєва, 2, код ЄДРПОУ 20760084)

До відповідача Центральної міської лікарні (96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Лікарняна, 1, код ЄДРПОУ 02773410)

Про стягнення 86117,12 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –   Котельна Л.М., довіреність № 78 від 14.01.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

        Обставини справи: Міське виробниче управління житлово-комунального господарства м. Армянська   звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Центральної міської лікарні про стягнення 86117,12  грн., в тому числі 65524,98 грн. основного боргу, 8518,32 грн.  інфляційних втрат, 1825,72 грн. річних, 10248,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг по забезпеченню холодною водою та водовідведення № 13 від 12.05.2006 р. щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, в результаті чого за ним склалася  заборгованість у розмірі  65524,98 грн., що стало приводом для звернення Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянська з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування процентів за користування грошовими коштами, інфляційних витрат та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

09.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому зазначив, що заборгованість виникла не з вини Центральної міської лікарні, а через несвоєчасне фінансування останньої, яка є бюджетною установою. Крім того,  відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення на період 2008 р.

Разом з тим до господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання через об'єктивні обставини.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно  користуватися  належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Оскільки, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не надані суду докази, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, враховуючи те, що відповідачем визнана сума заборгованості у відзиві, суд вважає матеріали справи достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.05.2006 р. між Міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Армянська (Виконавець) (позивач) та Центральною міською лікарнею (Споживач) (відповідач) був укладений договір про надання послуг по забезпеченню холодною водою та водовідведення № 13. (а.с. 9-13) з наступним протоколом розбіжностей (а.с. 14).

Згідно з пунктом 1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачу своєчасно та відповідної якості послуги по забезпеченню холодною водою та водовідведенню, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.

Строк дії вказаного Договору обумовлений пунктом 26 Договору та становить один рік з моменту підписання договору з можливістю наступної пролонгації.

Пунктом 8 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно вказаного пункту Договору платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, який наступає за розрахунковим.

Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому вигляді. (пункт 9 Договору).

На виконання вимог вказаного Договору позивачем регулярно надавались послуги по забезпеченню відповідача холодною водою та водовідведенню, що підтверджується актами реалізації послуг за період з липня по серпень 2006 р. (а.с. 27-28) а також  рахунками на оплату за надані послуги, зокрема

Рахунок № 2083 від 31.07.2006 р. на суму 31705,43 грн. (а.с. 23)

Рахунок № 2552 від 31.08.2006 р. на суму 33819,55 грн. (а.с 24)

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать додані до матеріалів справи реєстри про отримання рахунків. (а.с. 25-26)

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за надані послуги за період з липня по серпень 2006 р. у розмірі 65524,98 грн., що і послужило підставою для звернення Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянська   із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором. Крім того сторонами був складений та підписаний  акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого кредиторська заборгованість Центральної міської лікарні у м. Армянську складає 65524,98 грн.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 65524,98 грн. заборгованості за надані послуги у період з липня по серпень 2006 року, через що  вимоги позивача про стягнення з Центральної міської лікарні у м. Армянську вказаної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на той факт, що він є бюджетною установою, яка фінансується з місцевого бюджету, та заборгованість виникла не з його вини, як підстава для звільнення його від відповідальності, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 8518,32 грн. та 3% річних у розмірі 1825,72  грн. за період з 11.08.2006 р. по 30.09.2006 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Центральної міської лікарні м. Армянська інфляційних витрат у розмірі 8518,32 грн. за період з 11.08.2006 р. по 31.07.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Вимоги позивача про стягнення з Центральної міської лікарні м. Армянська 3% річних у розмірі 1825,72 грн. за період з 11.08.2006 р. по 31.07.2007 р. підлягають  задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 10248,10 грн. за період з 10.08.2006 р. по 01.08.2007 р.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 12 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки  Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 10248,10 грн. за період з 10.08.2006 р. по 01.08.2007 р. підлягає наступному коригуванню.

Рахунок № 2083 від 31.07.2006 р. за липень на суму 31705,43 грн.

Період нарахування з 11.08.2006 р. по 11.02.2007 р. (6 місяців) – 31705,43 грн. х 8,5 х 2 (подвійна облікова ставка НБУ) х 185 дн. / 365 дн. = 2731,88 грн.

Рахунок № 2552 від 31.08.2006 р. за серпень на суму 33819,55 грн.

Період нарахування з 11.09.2006 р. по 11.03.2007 р. – 33819,55 грн. х 8,5 х 2 (подвійна облікова ставка НБУ) х 182 дн. / 365 дн. = 2866,79 грн.

Всього: 5598,67 грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 11.08.2006 р. по 11.03.2007 р. становить 5598,67 грн., обґрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості визнана, відповідач є бюджетною установою, здійснює свою діяльність за рахунок місцевого бюджету, що не залежить від волі відповідача, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та стягнути з Центральної міської лікарні суму пені  у розмірі 2799,34 грн.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення на період 2008 р.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

 Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз'яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про  зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулося 14.01.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.01.2008 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34,  49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Центральної міської лікарні (96012, Ар Крим, м. Армянськ, вул. Лікарняна, 1, код ЄДРПОУ 02773410) на користь Міського виробничого управління житлово-комунального господарства м. Армянська (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. Васильєва, 2, код ЄДРПОУ 20760084, р/р 26005313390254 в ПИБ м. Армянська МФО 324407) 65524,98 грн. заборгованості, 1825,72 грн. річних, 8518,32 грн. інфляційних витрат, 2799,34  грн. пені, 786,68 грн. державного мита та 107,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.