Постанова

від 20.02.2008 по справі 21/105/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/105/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

                                           Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави

на постанову від 28.04.2007 р. господарського суду Запорізької області

у справі№ 21/105/07 господарського суду Запорізької області

за заявою боржникаТОВ "Київбуд", м. Запоріжжя

пробанкрутство

арбітражний керуючийШестопалов О.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

Генеральної прокуратури УкраїниБаклан Н.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 р. за заявою боржника –ТОВ "Київбуд" порушено провадження у справі № 21/105/07 про його банкрутство відповідно до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 28.04.2007 р. (суддя Черкаський В.І.) визнано ТОВ "Київбуд" банкрутом в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шестопалова О.В.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 28.04.2007 р. та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.   

Касаційне подання мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 51 Закону про банкрутство та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи боржника, що ліквідується власником, банкрутом на підставі ст. 51 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з недостатності вартості майна  боржника –юридичної особи щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог кредитора боржника та фактичного припинення боржником підприємницької діяльності.

В силу ч. 2 ст. 51 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Отже, для визнання боржника, який ліквідується, банкрутом за вказаною статтею необхідно як недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, так і наявність самих грошових вимог.

Під час розгляду заяви боржника про порушення справи про банкрутство судом першої інстанції встановлено, що сума визнаних боржником грошових вимог становить заборгованість перед ПП "Миф-Плюс" у розмірі 20 364,80 грн.

Втім, обґрунтованість грошових вимог кредитора, що були самостійно визнані боржником,  перевірена, як того вимагає Закон про банкрутство, судом першої інстанції не була.

Між тим, матеріали справи містять лише акт звіряння розрахунків від 01.03.2007 р., складений ПП "Миф-Плюс" та боржником (а.с. №35), а також договір поставки б/н від 10.04.2006 р., укладений між ПП "Миф-Плюс" (постачальник) та боржником (покупець) (а.с. № 36-38), за яким датою поставки є дата, вказана в накладній, (п. 3.4) та товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем згідно кількості, вказаній в специфікації й в акті приймання-передачі (п. 5.1).

Проте, матеріали справи не містять будь-які докази фактичного отримання боржником товару на суму визнаної ним заборгованості (накладні, рахунки, акти приймання-передачі).

Крім того, в наданому боржником разом з заявою про порушення справи про банкрутство балансі (а.с. № 20) відсутня вказівка про наявність заборгованості перед бюджетом.

Однак, згодом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була визнана кредитором боржника на суму 1 288,00 грн. податкового боргу по сплаті податку на додану вартість.

Все це свідчить про те, що при поданні заяви про порушення справи про банкрутство відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство боржником були надані недостовірні та необґрунтовані відомості про неоплатність, тобто недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим, не можна вважати, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини справи, що є підставою для визнання боржника банкрутом  в порядку ст. 51 Закону про банкрутство.

Враховуючи наведене, внесене Заступником прокурора Запорізької області касаційне подання в інтересах визнаного у справі кредитора –ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до цього ж суду.

На підставі викладеного та керуючись  ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Запорізької області від 28.04.2007 р. у справі № 21/105/07  скасувати.

3.          Справу № 21/105/07 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                               Б.М. Поляков

         Судді                                                                                                 Л.Й. Катеринчук

          Н.Г. Ткаченко