Рішення

від 22.01.2008 по справі 16855-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16855-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2008Справа №2-7/16855-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (м. Сімферополь, вул. Училищна, 42а, ідентифікаційний код 03348117)

До відповідача  Гаспринської селищної ради (98660, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Тамарли, 6/24,  ідентифікаційний код 26330829)

Про стягнення  21307,33 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Вовченко С. А., предст., дов. №494 від 06.02.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Гаспринської селищної ради про стягнення 21307,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті вартості виконаних позивачем за договором №95/2006 від 02.08.2006 р. підрядних робіт, через що заборгованість Гаспринської селищної ради перед Відкритим акціонерним товариством  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» складає 18811,20 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2496,13 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

02.08.2006 між Гаспринською селищною радою (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Ялтинського управління з експлуатації газового господарства (Підрядник) був укладений договір підряду №95/2006, згідно з п. 1.1 якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується виконати власними силами будівництво газорозподільного газопроводу для газопостачання жилого фонду по вул. Маратовській та Алупкінському шосе в смт. Гаспра (перша черга), а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її згідно доданого кошторису, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Відповідно до п. 1.2 Договору орієнтована сума договору 89394 грн. з ПДВ.

П. 3.1 Договору передбачено, що робота приймається відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних робот (форма №2).

Замовник зобов'язаний прийняти у Підрядника виконані роботи протягом 2 дні з моменту їх завершення, оглянути її та у випадку виявлення недоліків негайно заявити про це Підряднику (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору Підрядник починає виконувати свої обов'язки за цим договором підряду після того як Замовник внесе на розрахунковий рахунок Підрядника аванс в розмірі 30% від кошторисної вартості робот.

Оплата здійснюється поетапно за фактично виконані роботи (п. 4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були належним чином виконані свої обов'язки за договором та здійснені підрядні роботи на загальну суму 86804,40 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень та листопад 2006 р., підписаними обома сторонами (а. с. 13-20).

Проте, вартість виконаних підрядних робіт була оплачена відповідачем лише частково на суму 67993,20 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку (а. с. 21).

Отже, несплаченою залишилася вартість робіт у розмірі 18811,20 грн. (86804,40 грн. – 67993,20 грн.), що стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» до суду з позовом про  стягнення з відповідача заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 18811,20 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Більш того, наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 01.05.2007 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями (а. с. 11). Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №95/2006 від 02.08.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, через що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» відносно стягнення з Гаспринської селищної ради заборгованості у сумі 18811,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 5.2 Договору постачання  №95/2006 від 02.08.2006 р. сторони передбачили, що  за прострочення платежу Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійснені розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня лише за півроку, тобто за період з 12.11.2006 р. по 12.05.2007 р. у сумі 1594,57 грн. (18811,20 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 182 дн.).

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Гаспринської селищної ради (98660, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Тамарли, 6/24,  ідентифікаційний код 26330829) на користь Відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (м. Сімферополь, вул. Училищна, 42а, ідентифікаційний код 03348117) суму заборгованості у розмірі 18811,20 грн., пеню у розмірі 1594,57 грн., 204,06  грн. державного мита та 113,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.