Рішення

від 11.02.2008 по справі 17378-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17378-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2008Справа №2-7/17378-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку (01000, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24) в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку (95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, 65)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» (95000, м. Сімферополь, вул. Красного Креста, 5, ідентифікаційний код 33848536)

Про стягнення 45694,39 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Смага Т. В., предст., дов. №2007 від 03.12.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк звернулося в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» про стягнення 45694,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №67-02-06 від 14.02.2006 р. в частині виконання графіку погашення кредиту та сплати відсотків. За таких обставин, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» прострочену заборгованість за кредитом з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 25719,86 грн.; прострочену заборгованість по процентам у сумі 3145,03 грн.; строкову заборгованість по кредиту у сумі 16048,00 грн. та строкову заборгованість по процентам у розмірі 732,03 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 49,47 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

14.02.2008 р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» (Позичальник) був укладений кредитний договір №67-02-06, предметом якого, згідно з п. 1.1, є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту – 50000,00 грн.

- строк кредитування до 14.02.2008 р.

- проценти за користування кредитом – 21,0 відсоток річних.

Відповідно до п. 2.4 Договору Банк надає Позичальнику кредит для придбання стоматологічного обладнання.

Згідно з п. 7.1 Договору початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п. 1.1 Кредитного договору, або їх частин з позичкового рахунку.

Плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи з календарної кількості днів та суми отриманих коштів (п. 7.2).

Відповідно до п. 8.1 Договору перерахування Банку плати за користування кредитом на рахунок №20685301002238 в розмірі, встановленому п. 1.1 Кредитного договору, Позичальник здійснює щомісячно.

В п. 8.3 Договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку Позичальника, відкритого в національній валюті, на рахунок Банку щомісячно згідно графіка, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідний графік погашення кредиту був викладений сторонами в додатку до кредитного договору №67-02-06 від 14.02.2006 р. (а. с. 11).

14.03.2006 р. між сторонами Акціонерним комерційним банком «Мрія» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» (Позичальник) була укладена додаткова угода №1, якою був затверджений новий графік погашення кредиту.

Крім того, новий графік погашення кредиту був затверджений між сторонами додатковою угодою №2 від 25.01.2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження від 14.02.2006 р. відповідачу був наданий кредит у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується відповідним меморіальним ордером №325 від 14.02.2006 р.

Проте, відповідачем свої обов'язки за договором належним чином не виконуються, зокрема, порушуються строки погашення кредиту та сплати процентів.

Так, з картки особового рахунку відповідача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» була частково сплачена заборгованість за кредитом у розмірі 8957,00 грн. та заборгованість по процентам у сумі 863,02 грн. Отже, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банком по простроченому кредиту складає 24995,00 грн., по простроченим процентам – 708,41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем по простроченому кредиту та процентам, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Кредитного договору №67-02-06 від 14.02.2006 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), через що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку щодо стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» заборгованості по простроченому кредиту у сумі 24995,00 грн., по простроченим процентам у розмірі 708,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи порушення відповідачем графіку повернення кредиту, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» строкової заборгованості за кредитом у розмірі 16048,00 грн. (50000,00 грн. – 8957,00 грн. – 24995,00 грн.) суд також вважає правомірними. У той же час, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ «Навігатор-АРК» строкової заборгованості по процентам у сумі 732,03 грн., оскільки в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України позивач взагалі не обґрунтував підстави виникнення зазначеної заборгованості та порядок обчислення її розміру, а наявні в матеріалах справи документи, зокрема, виписки з особового рахунку відповідача, спростовують твердження Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку про наявність цього боргу. Крім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт порушення права або охоронюваного інтересу повинен існувати до часу звернення позивача до суду. В свою чергу, стаття 1050 Цивільного кодексу України надає позичальнику право вимагати сплати лише позичених грошових коштів, а не нарахованих на них процентів.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 9.2 Кредитного договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 49,47 грн. обчислена ним правомірно, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за стягуваний період, через що вимоги щодо її стягнення з відповідача також є обґрунтованими.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 9.1 Кредитного договору закріплено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Отже, інший розмір процентів, ніж передбачений статтею 625 ЦК України, був обумовлений сторонами в договорі. Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат у сумі 724,86 грн. та річних у розмірі 2436,62 грн. суд вважає їх обчислення обґрунтованим, через що вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку в частині їх стягнення підлягають задоволенню.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-АРК» (95000, м. Сімферополь, вул. Красного Креста, 5, ідентифікаційний код 33848536) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку (01000, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24) надані кредитні кошти у розмірі 41043,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у сумі 708,41 грн., пеню у розмірі 49,47 грн., 724,86 грн. інфляційних втрат, 2436,62 грн. річних, 449,62 грн. державного мита та 116,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.