Постанова

від 28.02.2008 по справі 44/164-07(37/16-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/164-07(37/16-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 лютого 2008 р.                                                                                    № 44/164-07(37/16-06)  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційних скаргДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Харківгаз”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року

у справі господарського судуХарківської області  

за позовомДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

доВАТ “Харківгаз”

простягнення 8955984,64 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Чижевська Р.В.,

- відповідача:Галигіна В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Харківгаз” про стягнення 5761588,50 грн. основного боргу за поставлений газ, 1059031,82 грн. пені, 403311,20 грн. штрафу, 1343223,76 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 388829,36 грн. –3% річних.

У лютому 2006 року ВАТ “Харківгаз” звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про визнання права на невідшкодування вартості підсумкових витрат природного газу за договором №06/02-2149 від 28.12.2002 року на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року в задоволенні позовних вимог по первісному та по зустрічному позовах відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року рішення місцевого господарського суду від 12.10.2006 року скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Стягнуто на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 5761588,50 грн. основного боргу, 1059031,82 грн. пені, 403311,20 грн. штрафу, 1343223,76 грн. інфляційних втрат, 388829,36 грн. – 3% річних та 38368,00 грн. судових витрат. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року залишено без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року та рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006 року у справі № 37/16-06 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення з ВАТ “Харківгаз” 1059031,82 грн. пені, 403311,20 грн. штрафу, 1343223,76 грн. інфляційних втрат, 388829,36 грн. –3% річних та розподілу судових витрат скасовано. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року з даної справи залишити без змін. В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У липні 2007 року ДП “Газ України” АК “Нафтогаз України” подало до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог та просило стягнути з відповідача 1059031,82 грн. пені 540728,76 грн. –3% річних, 2315127,84 грн. інфляційних втрат та 403311,20 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2007 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 1969003,72 грн. інфляційних втрат, 540728,76 грн. –3% річних, 20922,75 грн. і 12343,27 грн. державного мита і 82,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року рішення місцевого господарського суду від 20.08.2007 року змінено. Стягнуто на користь позивача 1832188,68 грн. інфляційних втрат та 502216,02 грн. 3% річних. Стягнуто з ВАТ “Харківгаз” на користь Державного бюджету України 9206,40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2007 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 20.08.2007 року з даної справи залишити без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ “Харківгаз” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року в частині стягнення 1832188,68 грн. інфляційних, 502216,02 грн. –3% річних та 9206,40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги скасувати, в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначених вимог, в решті постанову залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2002 року між ДП “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Харківгаз” було укладено договір на постачання природного газу                  № 06/02-2149. Предметом цього договору є перехід права власності на природний газ в порядку передбаченому договором.

Відповідно до умов договору, в редакції узгодженого протоколу розбіжностей та додаткових угод № 1 від 21.04.2003 року, № 2 від 08.05.2006 року та № 3 від 10.09.2003, позивач зобов'язався передати відповідачу в 2003 році  природний газ виключно для потреб населення в обсязі, з урахуванням можливих втрат газу, до 1047376,140 куб.м., а відповідач –прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 668 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару.

Враховуючи, що сторони договором чітко не встановили порядок та момент переходу ризику втрат газу, тому в даному випадку слід застосовувати приписи ст. 668 ЦК України, а відповідно, обсяги газу, які зафіксовані в актах приймання-передачі природного газу є обсягами газу втраченими відповідачем вже після набуття права власності на ці обсяги, то саме відповідач зобов'язаний оплатити позивачеві вартість цих втрат.

Як встановлено господарськими судами, на підставі актів приймання-передачі газу протягом січня-грудня 2003 року відповідачу поставлено за цим договором природний газ у обсязі 994076,980 куб.м. на загальну суму 122568896,86 грн.  Відповідач лише частково розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений природний газ становить 5761588,50 грн. Зазначена сума заборгованості є комерційними втратами.

Відповідно до п.5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожитий газ протягом місяця поставки здійснюється до 10 числа місяця наступного за звітним.

Оскільки, вартість комерційних втрат є основним боргом, то розраховуватись за такі втрати відповідач зобов'язаний був у встановлений п.5.1 договором строк, тобто до 10 числа місяця наступного за звітним, а не, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, після 31 березня року наступного за звітним в порядку передбаченому п.2.10 ч.2 Наказу НАК “Нафтогаз України” № 209 від 09.08.1999 року “Про затвердження Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу”.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, п.5.1 цього договору, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про виникнення у позивача права на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості починаючи з 01.01.2004 року на підставі ст. 625 ЦК України..

Проте, судова колегія зазначає, що при задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних суди попередніх інстанцій чітко не встановили період за який зазначені суми підлягають стягненню, не перевірили правильність розрахунків, що призвело до винесення обгрунтованого та незаконного рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також межі оскарження, судова колегія приходить до висновку, що судові рішення в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ “Харківгаз” 2315127,84 грн. інфляційних втрат, 540728,76 грн. грн. –3% річних та розподілу судових витрат підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд. В іншій частині постанова Харківського апеляційного господарського від 31.10.2007 року підлягає залишенню без змін.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007 року у справі № 44/164-07 (37/16-06) в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ “Харківгаз2315127,84 грн. інфляційних втрат, 540728,76 грн. грн. –3% річних та розподілу судових витрат скасувати.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року з даної справи залишити без змін.

В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                              М. Черкащенко