Постанова

від 19.02.2008 по справі 47/203-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/203-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 лютого 2008 р.                                                                                    № 47/203-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення

та постановугосподарського суду Харківської області від      27 липня 2007 рокуХарківського апеляційного господарського суду 10 жовтня 2007 року

у справігосподарського суду№ 47/203-07Харківської області

за позовомДочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

- Харківського обласного коммунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків- товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янські теплові мережі"

простягнення 4 463 717, 00 грн.

за участю представників:

позивача Кудрявцева П.М.,

відповідача Гуртового П.С.,

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2007 року Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –ДП Газ-тепло" НАК "Нафтогаз") звернулось до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків (далі –ХОКП  "Дирекція розвитку інфраструктури територій") та товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янські теплові мережі" (далі –ТОВ "Куп'янські теплові мережі") з позовом про стягнення 4463717,00 грн. за договором поруки від 3 квітня 2006 року № 17/06-573 (далі –договір поруки).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 липня            2007 року у справі № 47/203-07 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду прийнято з посиланням на п. 4.2 укладеного договору поруки та ст. 559 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК України).

На вказане рішення ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз" до Харківського апеляційного господарського суду подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому заявник апеляційної скарги посилався на порушення судом норм матеріального права в частині обчислення строку припинення поруки та норм процесуального права в частині дослідження дати відправки позивачем позовної заяви до господарського суду через установу зв'язку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від                10 жовтня 2007 року (колегія суддів: Істоміна О.А. –головуючий,              Лащенко Л.Д., Кравець Т.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення - без змін. В обґрунтування постанови суд апеляційної інстанції вказав, що договір поруки є нікчемним правочином і при цьому посилався  на ст. 228 ЦК України та ст.ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (зі змінами і доповненнями) (далі – Закон № 2343-ХІІ).  

Не погодившись з оскаржуваною постановою Харківського апеляційного господарського суду позивач подав касаційну скаргу, в якій просить прийняті у справі рішення скасувати.

В судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги касаційної скарги і просив рішення господарського суду Харківської області від                  27 липня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2008 року № 02-12/I/23 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді Панової І.Ю. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” та ХОКП “Дирекція розвитку інфраструктури території” 3 квітня 2006 року був укладений договір поруки № 17/06-573. Відповідно до умов договору відповідач поручився за виконання обов'язків боржником по сплаті заборгованості, що виникла за умовами “основного” договору, передбаченим п. 1.2  договору поруки, а саме: договору комісії № 12/04-387 від 1 жовтня 2004 року та договору комісії № 12/05-538 від 1 жовтня              2005 року, що укладені між ДП “Газ-тепло” та ТОВ “Куп'янські теплові мережі”.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.3 договору поруки сума зобов'язань боржника - ТОВ “Куп'янські теплові мережі” за основними договорами, поруку на виконання яких надає кредитору ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” поручитель –ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території”, становить 4 463 717, 00 грн.

В додатку № 1 до договору поруки встановлено графік погашення боржником заборгованості, згідно з яким боржник зобов'язався з травня         2006 року по квітень 2007 року погасити заборгованість у вказаній сумі рівними частками, а саме по 371 976,42 грн. щомісяця.

Згідно з п. 2.2 договору, у випадку порушення боржником виконання графіка заборгованості, поручитель протягом п'яти банківських днів перераховує суму, що повинен був сплатити боржник.

Судами встановлено, що у відповідності до п. 4.2 договору поруки він діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України, тобто, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також,  відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України за якою порука припиняється, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 липня             2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з посиланням на те, що позовна заява надійшла до господарського суду 16 квітня                 2007 року, тобто після спливу річного терміну з моменту укладання договору поруки. Однак, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що таке твердження суду першої інстанції спростовується матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції без змін, але з інших, наведених у постанові, підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, по відношенню до відповідача ТОВ “Куп'янські теплові мережі” у 2005 році було порушено провадження у справі № Б-50/77-05 про визнання його банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення провадження у справі № Б-50/77-05 про визнання ТОВ “Куп'янські теплові мережі” банкрутом опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” № 109 від 14 червня 2005 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2006 року по вказаній справі визнано грошові вимоги та вимоги щодо зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) 14-ти конкурсних кредиторів, у тому числі, ініціюючого кредитора та затверджено реєстр вимог кредиторів, з яких ДП “Газ–тепло” НАК “Нафтогаз України” було визнано кредитором боржника із сумою вимог у розмірі 5 426 066,12 грн. основного боргу.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що його вимоги до боржника за договором комісії від 1 жовтня 2005 року № 12/05-538 є поточними, а відтак дія мораторію у справі про банкрутство ТОВ “Куп'янські теплові мережі” на такі вимоги не розповсюджується.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІІ поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з прийнятих у справі рішень, судами не досліджувались підстави виникнення заборгованості за договором поруки, а також сума позовних вимог ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз", а саме: які його вимоги є конкурсними, а які поточними.

Стаття 12 Закону № 2343-Ш встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. З моменту введення мораторію у відповідності до вимог Закону та ухвали суду боржник не може виконувати як грошові  зобов‘язання перед кредиторами так і зобов‘язання щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів), що виникли до введення мораторію, та не може здійснювати заходи спрямовані на забезпечення їх виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 2343-Ш дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому ст. 31 даного Закону.

В обгрунтування касаційної скарги ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз" посилається на ст. 1016 ЦК України та зазначає, що з урахуванням п.п. 4.8 договорів комісії комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по угодах, укладених на виконання договорів комісії.

Згідно із ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Як вбачається з матеріалів справи та прийнятих рішень, судами не було досліджено доводів позивача, щодо істотних умов договорів комісії на підставі яких був укладений договір поруки, а саме щодо прийняття комісіонером поруки (делькредере) перед комітентом за невиконання споживачами своїх зобов'язань за правочинами, та не встановлено розмір такого зобов'язання.

В обґрунтування постанови суд без достатніх підстав послався на              ст. 228 ЦК України, яка встановлює правові наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок і вказав, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Визнаючи договір поруки нікчемним правочином суд апеляційної інстанції порушив приписи ст. 99 ГПК України і вийшов за межі позовних вимог, оскільки сторонами вимога про визнання даного правочину нікчемним не заявлялась.

Таким чином, в обґрунтування постанови суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що договір поруки є заходом направленим на забезпечення виконання зобов'язання (ст. 553 ЦК України).

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли необґрунтованих і суперечливих висновків щодо заявлених позивачем вимог і при прийнятті оскаржуваних рішень порушили норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 27 липня 2007 року у справі № 47/203-07 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду Харківської області слід врахувати наведене, належним чином дослідити всі докази наявні в матеріалах справи на підтвердження зобов'язання відповідача сплатити позивачу заборгованість за ТОВ "Куп'янські теплові мережі" за договором поруки (договорами комісії), розмір такої заборгованості та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від              10 жовтня 2007 року та рішення господарського суду Харківської області від      27 липня 2007 року у справі № 47/203-07 скасувати.

Справу № 47/203-07 передати до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                              І. Панова

Судді                                                                                                   А. Заріцька

                                                                                                            Л. Продаєвич