Постанова

від 27.02.2008 по справі 20-5/441-12/336/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/441-12/336/05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 лютого 2008 р.                                                                                    № 20-5/441-12/336/05  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргууправління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006

у справігосподарського суду№ 20-5/441-12/336м. Севастополя

за позовомдочірнього підприємства «Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Севастопольліфт»відкритого акціонерного товариства «Укрліфт»

доуправління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя

про визнання рішення і вимоги про сплату боргу недійсними

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачане з'явились

від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

          в грудні 2004 року дочірнє підприємство «Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Севастопольліфт»відкритого акціонерного товариства «Укрліфт»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (далі –відповідач) про визнання рішення і вимоги про сплату боргу недійсними.

          Рішенням господарського суду м. Севастополя від 14.03.2006 (суддя Харченко І.А.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення суду від 14.03.2006.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду від 14.03.2006 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанцій, а рішення суду першої залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 58 Конституції України, п.п. 3.6 п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок по дотриманню чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

          Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання рішення і вимоги про сплату боргу недійсними. Рішення господарського суду м. Севастополя у даній справі прийнято 14.03.2006, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі прийнята 10.05.2006 за нормами Господарського процесуального кодексу України.

01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 1 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем у даній справі є управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя, яке у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень.

Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та спір за своєю правовою природою належить до сфери регулювання публічного права, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що даний спір підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, який як вже було зазначено набрав чинності  з 01.09.2005.    

Оскільки дану справу господарськими судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України за правилами господарського судочинства, що є порушенням приписів Господарського процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України, то прийняті у даній справі судові рішення господарського суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.

За таких обставин, дана справа підлягає направленню до господарського суду першої інстанції для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України або передачі для розгляду до окружного адміністративного суду у випадку його створення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 та рішення господарського суду міста Севастополя від 14.03.2006 скасувати, справу №20-5/441-12/336 направити до господарського суду міста Севастополя на новий судовий розгляд.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко