Постанова

від 20.02.2008 по справі 12/470в

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/470в

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 лютого 2008 р.                                                                                    № 12/470в  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” на постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 07.11.2007р. та на додаткову ухвалу господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. у справі за заявою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2004р. за нововиявленими обставинами, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Алтай”, Управління міського майна Маріупольської міської Ради

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У червні 2005р. Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” пред'явило в господарському суді заяву про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2004р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.09.2005р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 26.10.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2006р., у задоволенні заяви було відмовлено.

У вересні 2005р. ТОВ “Алтай” пред'явило в господарському суді заяву про винесення додаткової ухвали про розподіл судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Додатковою ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. (суддя Ушенко Л.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 07.11.2007р. (судді Стойка О.В. –головуючий, Колядко Т.М., Геза Т.Д.), з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” на користь ТОВ “Алтай” було стягнуто 2000 грн. витрат на послуги адвоката.

У касаційній скарзі Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 07.11.2007р. та додаткову ухвалу господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. і провадження по справі в цій частині припинити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

Скасовуючи попередні судові рішення щодо розподілу судових витрат, касаційна інстанція наголосила на необхідності суду при новому розгляді справи з'ясувати, в статусі кого приймав участь у справі представник позивача і отримував винагороду.

Проте цих вказівок суди до кінця не виконали.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату  стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Однак, якщо адвокат надає послуги  в господарському процесі як приватний підприємець, його діяльність  вважається підприємницькою. ГПК України не передбачає відшкодування таких витрат, незважаючи на те, що  послуги може надавати та ж сама особа. Критеріями для розмежування  мають бути: характер послуг, зміст угоди, укладеної відповідно вимогам ст. 17 Правил адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією  адвокатури при КМ України  від 01.10.99, якими передбачається зазначення розміру гонорару і розміру та порядку обчислення фактичних витрат, процесуальне становище особи, яка надає послуги. Юрист за фахом може мати право на зайняття адвокатською діяльністю і одночасно бути зареєстрованим як приватний підприємець, який надає послуги  правового характеру. Оскільки статус цієї особи різний (у тому числі й стосовно оподаткування), то різним  будуть і правові наслідки такої діяльності.

До матеріалів справи долучено як свідоцтво про право на зайняття Івановим адвокатською діяльністю, так і свідоцтво №171273 від 22.11.2004р. про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця Іванова І.Б. та свідоцтво про сплату єдиного податку, виданого СПД Іванову І.Б. 01.12.2004р. №304677 за видом діяльності: послуги в галузі права, з продовженням його дії на 2005 рік.

(а.с. 34 –35 т.4)

Крім того, у заяві на переказ готівки від 25.07.2005р., меморіальному ордері №15 від 26.07.2005р. та банківській виписці №10 за 26.07.2005р. отримувачем коштів зазначено Іванова І.Б. не як адвоката, а  саме як суб'єкта підприємницької діяльності –фізична особа.

(а.с. 141 т. 3, а.с. 108, 110 т.4)

Вбачається з матеріалів справи і те, що позивач видавав 01.03.2005р. та 02.07.2005р. за № 31/юр довіреність на ім'я Іванова І.Б. без вказівки, що він представляє інтереси ТОВ "Алтай" саме в якості адвоката, а уклавши договір про надання правової допомоги № 7-юр від 10.07.2005р., де виконавцем зазначено адвоката Іванова І.Б., видав довіреність № 31-юр від 10.07.2005р. також без зазначення, що вона видається Іванову І.Б. як адвокату.

(а.с. 30, 98, 104 т.3)

За довіреністю від 02.07.2005р. Іванов І.Б. представляв позивача в суді першої інстанції при розгляді заяви ТОВ “Градієнт ЛТД” про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2004р. за нововиявленими обставинами.

(а.с. 34, 36, 40, 58, 75 т.3)

Суди посилаючись на зазначені документи, належної оцінки їм не дали, а тому висновок суду про те, що представник позивача отримав винагороду як адвокат є не переконливим.

Відповідно ж до ст. ст. 44, 49 ГПК України  відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, здійснюються лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

За таких обставин визнати додаткову ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2007р. та постанову апеляційного суду від 07.11.2007р. законними і обґрунтованими не можна.

При новому розгляді справи щодо розподілу судових витрат суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт ЛТД” задовольнити частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду  від 07.11.2007р. та додаткову ухвалу господарського суду Донецької області від 04.09.2007р. скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук