Постанова

від 20.02.2008 по справі 15/82-1421

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/82-1421

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Тернопільрембуд"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р.

у справі№ 15/82-1421

господарського судуТернопільської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Куличівка"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1) Закритого акціонерного товариства "Тернопільрембуд",2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Берегиня"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.03.2004 р. та повернення майна в державку власність

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Селецький Ф.Ф., дов. № 04 від 30.01.2008 р.;

відповідача:Потій І.В., директор;

третьої особи-1:— не з'явились;

третьої особи-2:Гнений М.Ф., дов. № 28 від 29.10.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2005 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі –Відділення) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір від 30.03.2004 р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернутого в державну власність, проданого на аукціоні (далі –Договір від 30.03.2004 р.), укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куличівка" (далі –Товариство "Кіличівка"), з моменту укладення та вилучити у Товариства "Куличівка" і повернути у передбаченому законом порядку у державну власність об'єкт приватизації –105-ти квартирний житловий будинок за адресою:м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів, який є об'єктом вказаного договору.

Позовні вимоги Відділення обґрунтовувало тим, що:

– 20.02.2004 р. було проведено аукціон з продажу державного майна –об'єкта незавершеного будівництва: 105-ти квартирного житлового будинку за адресою:м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів, переможцем якого було визнано Закрите акціонерне товариство "Тернопільрембуд" (далі –Товариство "Тернопільрембуд"), про що підписано протокол № 3;

– при вивченні матеріалів справи проведеного аукціону були встановлені порушення, допущені Товариством "Тернопільрембуд" під час аукціону, у зв'язку з чим протокол № 3 не було затверджено, а у подальшому було розпочату роботу щодо повторного виставлення на аукціон об'єкта незавершеного будівництва: 105-ти квартирного житлового будинку за адресою:м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів;

– рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.03.2004 р. у справі № 14/41-364 Товариство "Куличівка", яке на аукціоні від 20.02.2004 р. було другим за розміром запропонованої суми купівлі об'єкта незавершеного будівництва –105-ти квартирного житлового будинку за адресою:м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів, визнано переможцем вказаного аукціону;

– на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2004 р. у справі № 14/41-364 з Товариством "Куличівка" було укладено Договір від 30.03.2004 р.;

– постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2004 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2004 р. у справі № 14/41-364 було скасовано, а справу –передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області;

– за результатами нового розгляду господарський суд Тернопільської області прийняв рішення від 17.01.2005 р. у справі № 10/115-2384 (14/41-364), яким відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства "Куличівка" про визнання переможцем аукціону від 20.02.2004 р.;

– наведене є підставою для визнання недійсним Договору від 30.03.2004 р. та повернення об'єкта приватизації –незавершеного будівництва: 105-ти квартирного житлового будинку за адресою: м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів, у державну власність.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.05.2007 р. (суддя Бучинська Г.Б.) у задоволенні позовних вимог Відділення відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. (колегія суддів: Кузь В.Л., Городечна М.І., Юркевич М.В.) рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані відсутністю підстав для визнання Договору від 30.03.2004 р. недійним, визначених ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, відсутністю на момент розгляду справи об'єкта незавершеного будівництва –105-ти квартирного житлового будинку за адресою:м. Кременець, вул. Льотчиків Визволителів, а також тим, що власниками квартир у новоствореному (добудованому) об'єкті є фізичні особи –учасники Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Берегиня" (далі –Об'єднання), на балансі якого знаходиться цей об'єкт.

Товариство "Тернопільрембуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 23.05.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Договір від 30.03.2004 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Тернопільрембуд" обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, не врахували вимог ст. ст. 216 та 345 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13 та 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)".

Відділення, Товариство "Куличівка" та Об'єднання не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства "Тернопільрембуд" до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Тернопільрембуд" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Договір від 30.03.2004 р. було укладено між Відділенням та Товариством "Куличівка" на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2004 р. у справі № 14/41-364, згідно з яким Товариство "Куличівка" було визнано переможцем аукціону від 20.02.2004 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання Товариства "Тернопільрембуд" у касаційній скарзі на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій вимог ст. 345 Цивільного кодексу України та ст. ст. 13 та 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)" є безпідставним, оскільки на момент укладення Договору від 30.03.2004 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2004 р. у справі № 14/41-364 набрало законної сили і підлягало виконанню у відповідності до положень ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України; рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, як встановлено господарськими судами першої та другої інстанції, Договір від 30.03.2004 р. було укладено уповноваженими особами Відділення та Товариства "Куличівка" на підставі наказу Відділення від 19.03.2004 р. № 75 "Про укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернутого в державну власність і повторного проданого на аукціоні", який є чинним.

Частинами першою та третьою ст. 215 Цивільного кодекс України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України:

– зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

– особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

– волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

–  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

– правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки Договір від 30.03.2004 р. не суперечить вимогам ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, а Товариство "Тернопільрембуд" не довело його недійсності на підставах, встановлених законом, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Це, в свою чергу, виключає можливість задоволення частини позовних вимог Товариства "Тернопільрембуд" про вилучення у Товариства "Куличівка" об'єкта Договору від 30.03.2004 р. та повернення його у державну власність.

Задоволення зазначеної частини позовних вимог Товариства "Тернопільрембуд" не можливо також і з інших причин: як свідчать матеріали справи та з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство "Куличівка" добудувало об'єкт Договору від 30.03.2004 р., створивши нове майно (будинок), та передало його на баланс Об'єднанню, створеному власниками квартир новоствореного будинку.

Згідно з частиною першою ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Тернопільрембуд" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Тернопільрембуд" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. у справі № 15/82-1421 господарського суду Тернопільської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало