Рішення

від 31.01.2008 по справі 326-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

326-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2008Справа №2-7/326-2008

За позовом Приватного підприємства «Агро-гранд 309» (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 3/1, к. 1, ідентифікаційний код 34416104)

До відповідача  Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер» (97523, Сімферопольський район, с. Донське, вул. Виноградна, 63, ідентифікаційний код 31685771)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Коздюк В. В., предст., дов. від 01.01.2008 р.

Від відповідача  - Баканова А. А., предст., довю від 01.04.2006 р.

        Суть справи: Приватне підприємство «Агро-гранд 309» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер», в якій просить визнати дійсним укладений 01.10.2007 р. між сторонами договір купівлі-продажу будівлі їдальні та господарського магазину, загальною площею 521,4 кв. м., розташованого за адресою: Сакський район, с. Столбове, вул. Совєтська, 11. Крім того, позивач просить визнати за ПП «Агро-гранд 309» право власності на будівлю їдальні та господарського магазину, загальною площею 521,4 кв. м., розташованого за адресою: Сакський район, с. Столбове, вул. Совєтська, 11.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Сільськогосподарське приватне підприємство «Сталкер», ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що майно за спірним договором купівлі-продажу було передано позивачу та була здійснена оплат його вартості, а нотаріальне посвідчення договору не відбулося через далеку відстань та обмаль часу.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            01.10.2007 р. між Приватним підприємством «Агро-гранд 309» (Покупець) та Сільськогосподарським приватним підприємством «Сталкер» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу, п. 1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує будівлю їдальні та господарського магазину загальною площею 521,4 кв. м., яке розташоване в с. Столбовому Сакського району по вул. Совєтська, 11, найменоване в подальшому «Об'єкт».

Відповідно до п. 2 Договору об'єкт є власністю Продавця на підставі рішення постійно діючого Кримського третейського суду від 27.01.2007 р., №02-01/004-2007.

Згідно з п. 4 Договору вартість вказаного в п. 1 Договору об'єкта складає 60000,00 грн.

Покупець зобов'язаний оплатити, а Продавець прийняти оплату за об'єкт за договором протягом 14 днів з моменту підписання цього договору (п. 5 Договору).

В п. 6 Договору передбачено, що передача об'єкту здійснюється на підставі акту приймання-передачі, підписаного сторонами та який є невід'ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт купівлі-продажу був переданий позивачу за відповідним актом приймання-передачі від 01.10.2007 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 10).

Вартість придбаного майна була сплачена Приватним підприємством «Агро-гранд 309» в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а. с. 16).

Листом №16 від 09.10.2007 р. Приватне підприємство «Агро-гранд 309» звернулося до Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер» з проханням направити 10.10.2007 р. представника підприємства до нотаріальної контори для відповідного посвідчення.

Листом №76 від 12.10.2007 р. відповідач повідомив Приватне підприємство «Агро-гранд 309», що підприємство були позбавлено можливості направити свого представника у встановлену дату та запропонувало з'явитися до нотаріальної контори 23.10.2007 р. Проте, з листа позивача №19 від 24.10.2007 р. вбачається, що відповідач не забезпечив явку свого представника до нотаріальної контори і 23.10.2007 р.          

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 ЦК України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ч. 2 ст. 220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. з ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленність сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в договорі. Так, майно було передано ПП «Агро-гранд 309» за відповідним актом від 01.10.2007 р., а позивач, в свою чергу, оплатив його вартість в повному обсязі. Таким чином, суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо визнання дійсним укладеного між сторонами 01.10.2007 р. договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлений, у тому числі, й такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно. Суду не надано на час розгляду справи суду доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 01.10.2007 р. майном, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 ГПК України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Агро-гранд 309» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 01.10.2007 р. між Приватним підприємством «Агро-гранд 309» (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 3/1, к. 1, ідентифікаційний код 34416104) та Сільськогосподарським приватним підприємством «Сталкер» (97523, Сімферопольський район, с. Донське, вул. Виноградна, 63, ідентифікаційний код 31685771) договір купівлі-продажу будівлі їдальні та господарського магазину, загальною площею 521,4 кв. м., розташованого за адресою: Сакський район, с. Столбове, вул. Совєтська, 11.

3.          Визнати за Приватним підприємством «Агро-гранд 309» (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 3/1, к. 1, ідентифікаційний код 34416104) право власності на будівлю їдальні та господарського магазину, загальною площею 521,4 кв. м., розташованого за адресою: Сакський район, с. Столбове, вул. Совєтська, 11.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.