Рішення

від 14.02.2008 по справі 813-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

813-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2008Справа №2-7/813-2008

За позовом Фірми «38» (м. Сімферополь, вул. Родіонова, 2, ідентифікаційний код 24878322)

До відповідача  Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про спонукання укласти договір.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача  – Спіліоті І. І., предст., дов. №27 від 06.02.2008 р.

Від відповідача –  Медарь Н. В., предст., дов. №24/01-55/2325 від 07.11.2007 р.

        Суть справи: Фірма «38» звернулася до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Сімферопольську міську раду укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 01 011 000 00: 02: 026: 008), а у випадку неукладення договору протягом 10 днів з часу набрання законної сили рішення вважати договір укладеним в редакції позивача.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що після придбання у власність цілісного майнового комплексу – перукарні №38 по вул. Генерала Родіонова, 2 в м. Сімферополі, Фірмою «38» був розроблений проект землеустрою з відведення земельної ділянки, проте, після звернення до відповідача з заявою щодо його затвердження та передачі земельної ділянки в оренду, Сімферопольською міською радою відповідний договір укладений не був, що стало підставою для звернення до суду.

          Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що надання земельних ділянок у власність чи користування є виключним правом органу місцевого самоврядування, а тому вимоги позивача про зобов'язання Сімферопольську міську раду укласти договір оренди задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач зазначив, що до часу звернення до суду позивачем не був наданий Сімферопольській міській раді відповідний проект землеустрою з відведення земельної ділянки з позитивним висновком землевпорядної експертизи.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.07.1997 р. між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в місті Сімферополі (Продавець) та Товариством покупців перукарні 338 ОП «Побутових послуг», правонаступником якого, згідно зі Статутом, є  Фірма «38» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного майна №138, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця державне майно цілісного майнового комплексу перукарні №38 ОП «Побутових послуг», який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Родіонова, 2, а Покупець зобов'язаний прийняти майно та приміщення та сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених в цьому договорі, пройти реєстрацію в бюро технічної інвентаризації (БТІ). Майно включає до себе павільйон, інвентар, прилади, обладнання та інше майно відповідно до протоколу  інвентаризаційної комісії, згідно балансу та акту оцінки вартості майна станом на 01.06.1997 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на майно та приміщення переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір був посвідчений в першій Сімферопольській державній нотаріальній конторі 04.08.1997 р.

20.08.1997 р. Сімферопольською міською радою позивачеві було видано відповідне свідоцтво про право власності.

Листом №12 від 01.06.2000 р. позивач звернувся до Сімферопольської міської ради з проханням виділити земельну ділянку під придбаним об'єктом нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1351 від 28.08.2000 р. Фірмі «38» був наданий дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт для реконструкції павільйону-перукарні на земельній ділянці площею 102 кв. м. по вул. Генерала Родіонова, 2. Вказаним рішення був затверджений акт вибору та обстеження земельної ділянки та дозволено позивачу розробити проект землеустрою з відведення земельної ділянки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність обо надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Передання в оренду невідведеної земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Вказане положення розцінюється судом таким, що кореспондується з приписами ст. 125 ЗК України, відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що за замовленням позивача на підставі відповідного договору Приватним підприємством «Вега» був розроблений проект землеустрою з відведення земельної ділянки. Проект був погоджений Комітетом по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради (а. с. 42), управлінням містобудування та архітектури (а. с. 43), Сімферопольською міською санітарно-епідеміологічною станцією (а. с. 45), Республіканським комітетом екології та природних ресурсів (а. с. 46), Республіканським комітетом з охорони та використання (а. с. 47).

Отже, позивачем були отримані всі необхідні позитивні висновки відповідних органів влади та державних служб, проте, у встановлений місячний строк відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки Сімферопольською міською радою прийнято не було.

Факт отримання відповідачем проекту землеустрою був також встановлений Господарським судом АР Крим в постанові від 14.05.2007 р. у справі №2-29/4678-2007А, а, отже, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнається судом преюдиціальним та таким, що звільнюється від доказування.

Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про те, що примушення органу місцевого самоврядування до укладення договору оренду не може бути предметом розгляду справи, з огляду на наступне.

Так, дійсно, в п. 2 Роз'яснень «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» від 27.06.2001 р. N 02-5/743 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.

Проте, вказані положення не можуть бути розповсюджені на випадок надання особі в користування земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна.

Так, згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції до внесення змін Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення передбачені статтею 377 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, органи місцевого самоврядування не є власниками земель, а лише здійснюють права власника від імені Українського народу. Таким чином, при виконанні зазначених функцій органи місцевого самоврядування повинні діяти лише в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України (ст. 19 Конституції України), а отже, дотримуватися порядку, закріпленого Земельним кодексом України, та не допускати зловживання наданим їм правом.

В свою чергу, частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Крім того, в п. 3 вищевказаних Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» від 27.06.2001 р. N 02-5/743 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України. У відповідних випадках слід мати на увазі, що частина третя статті 30 Земельного кодексу не ставить перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату (наприклад, у випадку купівлі-продажу будівлі). Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України. У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, як вже було вказано раніше, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 цього Закону спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджуються вчинення позивачем всіх необхідних дій, передбачених земельним законодавством України в якості необхідних для затвердження проекту землеустрою та отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

У той же час, всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України, Сімферопольська міська рада не надала суду доказів існування будь-яких перешкод для затвердження проекту землеустрою та надання в оренду Фірмі «38» земельної ділянки (кадастровий номер 01 011 000 00: 02: 026: 008).

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні  в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фірми «38» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Сімферопольську міську раду (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) укласти з Фірмою «38» (м. Сімферополь, вул.  Родіонова, 2, ідентифікаційний код 24878322) строком на десять років договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0116 га, для розміщення перукарні з земель побутового обслуговування (кадастровий номер 01 011 000 00: 02: 026: 008), яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Родіонова, 2, в наступній редакції:

Договір оренди землі

м. Сімферополь                                                            «____»

Орендодавець - Сімферопольська міська рада - надалі орендодавець, з одного боку, та підприємство Фірма «38» ЄДРПО 24878322 в особі директора Корж І.Л., що діє на підставі Статуту - надалі орендар, з другого, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1.          Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку

кадастровий № 01 011 000 00: 02: 026: 0008, з метою розміщення перукарні з земель

побутового  обслуговування  (угіддя -  суспільного  призначення),  яка знаходиться  у

м. Сімферополь, вул. Генерала Родіонова, 2.

Об'єкт оренди

2.          В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0116 га, з земель комунальної

власності побутового обслуговування.

3.          На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: викуплене нежитлове

приміщення, яке є власністю приватного підприємства «Фірма 38».

4.          Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21175,7 грн.

5.          Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її

ефективному використанню.

6.          Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Строк дії договору

7.          Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне

право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60

днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір

продовжити його дію.

Орендна плата

8.          Орендна плата вноситься орендарем у грошової формі у розмірі 1270,20 грн. за рік та

складає 105,85 грн. за місяць.

9.          Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів

інфляції.

10.          Орендна плата вноситься у такі строки рівними частинами щомісяця у термін до 30 числа

місяця, що випливає за звітним.

11.          Розмір орендної плати переглядається у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено

документами;

в інших випадках, передбачених законом.

12.          У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачуватимуся

пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Умови використання земельної ділянки

13.          Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування перукарні

14.          Цільове призначення земельної ділянки роздрібна торгівля та комерційні послуги код

1.11.3

15.          Умови збереження стану об'єкта оренди визначаються згідно діючого законодавства.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду

16.           Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: дозвіл Сімферопольського виконкому від 28.08.2000р №1351.

17.           Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються орендаря.

18.          Інші умови передачі земельної ділянки в оренду          

Умови повернення земельної ділянки

19. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розрішатися у судовому порядку.

20.          Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

21.          Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з

орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування

орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються

окремою угодою сторін.

22.          Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання

орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

23. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

24.          На орендовану земельну ділянку не встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб.

Інші права та обов'язки сторін

25. Права орендодавця:

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів,

додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови

населених пунктів;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної

охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та

територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

26. Обов'язки орендодавця:

Орендодавець зобов'язаний:

передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору

оренди;

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію

прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною

ділянкою;

відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди,

яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в

процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля

або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

27.          Права орендаря:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку

жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні

насадження;

отримувати продукцію і доходи;

здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця

будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

28.          Обов'язки орендаря:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди

землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі,

передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого

природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного

призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу

державної податкової служби.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини

29. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе

орендар (орендодавець).

Страхування об'єкта оренди

30.           Страхування об'єкта оренди здійснюється згідно норм чинного законодавства.

31.           Сторони домовилися про те, що у разі невиконання свого обов'язку стороною, яка повинна згідно норм чинного законодавства застрахувати об'єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування.

Зміна умов договору і припинення його дії

32. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

33. Дія договору припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

придбання орендарем земельної ділянки у власність;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

34. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

35.           Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

36.           Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також

реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання

договору.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

37. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність

відповідно до закону та цього договору.

38.           Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

39. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Невід'ємними частинами договору є:

план схема земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні

та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Реквізити та підписи сторін

Орендодавець                                                                       Орендар

Сімферопольська міська рада                                        Фірма «38»

вул. Толстого, 15,                                                              вул. Генерала Родіонова, 2,

м. Сімферополь                                                            м. Сімферополь

Договір зареєстрований у

про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від «___»

за №

М. П.

(підпис)             (ініціали та прізвище посадової особи, яка здійснила державну реєстрацію)

3.          У разі неукладення Сімферопольською міською радою (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,0116 га, для розміщення перукарні з земель побутового обслуговування (кадастровий номер 01 011 000 00: 02: 026: 008), яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Родіонова, 2, в десятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, договір вважати укладеним в редакції Фірми «38», наданій суду, та викладеній в резолютивній частині судового рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.