Постанова

від 28.02.2008 по справі 10/428-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/428-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 лютого 2008 р.                                                                                    № 10/428-07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргутакасаційні скаргиКоцюбинської селищної ради Київської області

(далі Рада)Коцюбинського гуманітарного ліцею (далі Ліцей)

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від06.12.07

у справі№ 10/428-07

господарського судуКиївської області

за позовомЛіцею

дозакритого акціонерного товариства Вищий навчальний заклад "Київський славістичний університет"

(далі Університет),

Ради,

треті особи:Ірпінська міська рада (далі Міськрада),

відділ освіти Ірпінської міської ради (далі Відділ освіти),

провизнання недійсним договору оренди нерухомого майна

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Петрик С.А. (за дов. б/н від 18.06.07);

- відповідачів:

Університету:Перевозник П.М. (за дов. № 12/09/07/03-Д від 12.09.07);

Ради:Краєвська С.Л. (за дов. № 1/04.08 від 03.01.08);

- третіх осіб:Міськради:не з'явились;

Відділу освіти:Туташинський В.І. (за дов. № 305 від 07.12.06).

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.02.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 16.10.07 господарського суду Київської області (суддя Тищенко О.В.) позовні вимоги Ліцею задоволено частково.

Визнано недійсним та припинено на майбутнє договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності з правом викупу, укладений 01.07.01 між Радою та Університетом.

З Університету та Ради на користь Ліцею стягнуто по 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та по 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивовано тим, що рішення Коцюбинської селищної ради від 14.06.01 № 5 "Про передачу в довгострокову індивідуально визначеного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Коцюбинської селищної ради, розташованого за адресою смт.Коцюбинське, вул.Бакала, 1, та вул.Паркова, 2" суперечить ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 15 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому в порядку ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню при вирішенні спору.

З урахуванням вимог ст.ст. 203, 215,, 236, 261 Цивільного кодексу України суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання правочину нікчемним.

Постановою від 06.12.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Федорчука Р.В., суддів –Ткаченко Б.О., Лобаня О.І.) апеляційну скаргу Університет на рішення від 16.10.07 господарського суду Київської області задоволено.

Рішення від 16.10.2007 господарського суду Київської області скасовано.

По справі прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ліцею відмовлено. З Ліцею на користь Університету стягнуто 42,50 грн. в повернення державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що під час вирішення спору Рада до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна не зверталась, а з позовом про визнання спірного договору недійсним звернувся Ліцей, який не є стороною спірного договору, а тому останнім було невірно обрано спосіб захисту своїх майнових прав, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З вказаною постановою не погоджуються Ліцей та Рада, які звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати судові постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржники в касаційних скаргах посилаються на те, що апеляційною інстанції при прийнятті постанови було допущено порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.

Скаржники також вважає, що постанова прийнята без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

В касаційні скарзі Ради робиться посилання на порушення апеляційною інстанцією вимог ст. 53 Конституції України, ч. 5, 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність", п. 2 ст. 18, 63 Закону України "Про освіту" щодо порушення прав та законних інтересів учбового закладу комунальної форми власності.

В касаційні скарзі Ліцею робиться посилання на порушення апеляційною інстанцією вимог Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про власність", Закону України "Про освіту" щодо порушення прав та законних інтересів учбового закладу комунальної форми власності.

У своїх відзивах на касаційні скарги Відділ освіти та Міськрада підтримують доводи скаржників.

У своєму відзиві на касаційні скарги Університет щодо доводів скаржників заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзиви на касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі матеріалів рішенням Ради "Про передачу в довгострокову оренду індивідуально визначеного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Ради, розташованого за адресою смт.Коцюбинське, вул.Бакала, 1 та вул.Паркова, 2" від 14.06.01 № 5 було передано в оренду Київському інституту "Слов'янський університет" індивідуально визначене нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: смт.Коцюбинське, вул.Бакала, 1 та вул.Паркова, 2, а також вирішено створити відокремлений структурний підрозділ КСУ "Гуманітарний ліцей" на базі вказаних приміщень.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.01 Рада та Колективне підприємство Київський інституту "Слов'янський університет" правонаступником якого є Університет, уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності з правом викупу.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 10.1, 10.10 вказаного договору об'єктом оренди є індивідуально визначене майно –нежитлова будівля площею 1 513, 8 м2, яка знаходиться за адресою: Київська обл., смт.Коцюбинське, вул.Бакала, 1, розміщене на окремій ділянці землі, площею 0,8 га і знаходиться на балансі Коцюбинської селищної ради, вартістю 473 545,00 грн. Також, Договором передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна, укладеного строком на двадцять років, що діє з 01.09.01 до 02.09.21 включно. Сторони передбачили, що вказаний договір є підставою для виникнення у Орендаря переважного права на приватизацію майна відповідно до законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Ліцей не надав суду відповідних доказів і не довів обставини щодо порушення його прав та інтересів спірним договором, на що він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що Ліцей не тільки не являється стороною вказаного договору оренди, але й був утворений вже після його укладення, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 26.07.01, що також свідчить про непорушення прав та охоронюваних законом інтересів Ліцею.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 16, ч.ч. 5, 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), а орендодавцем можуть бути органи уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що від імені та в інтересах територіальних громад, права суб'єкта комунальної власності здійснюється відповідною радою, а тому прийняття рішення та укладання договору оренди комунального майна було здійснено з дотримання вказаних вимог діючого законодавства, оскільки такі дії не призвели до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування чи зменшення обсягу або погіршення умови надання послуг населенню, разом з тим вказаний договір надав можливість використовувати вказане майно для створення додаткового учбового закладу.

Також, матеріали справи не свідчать, що при укладенні договору оренди були допущення порушення вимог п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність", оскільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства.

Передавши майно в оренду та зобов'язавши орендаря створити додатковий навчальний заклад Рада діяли в інтересах громадян селища та суспільних інтересів щодо розвитку мережі навчальних закладів та установ, як це визначено абз. 2 п. 1 ст. 14 Закону України "Про освіту".

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що при укладенні договору оренди майна Рада врахувала вимоги ст. 18 Закону України "Про освіту" щодо умов створення навчальних закладів, які створюються незалежно від форм власності, відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Потреба в навчальних закладах, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту "матеріально-технічна база навчальних закладів системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а тому Радою, як власником частина майна було передано до органів освіти, а інша частина майна передана в оренду, що не протирічить вимогам діючого законодавства.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені в касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційних скарг.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області

№ 04.12/1259 від 29.12.07 та касаційні скарги Коцюбинського гуманітарного ліцею б/н від 28.12.07 та б/н від 11.01.08 залишити без задоволення.

Постанову від 06.12.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 10/428-07 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська