Рішення

від 18.02.2008 по справі 1056-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1056-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2008Справа №2-7/1056-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 61 А, ідентифікаційний код 34700451)

До відповідача  Виробничого кооперативу «Скіф-88» (97513, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 13776966)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Савченко В. А., предст., дов. від 15.01.2008 р.

Від відповідача  - Могила Д. В., предст., дов. №248 від 25.11.2006 р.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виробничого кооперативу «Скіф-88», в якій просить визнати дійсним укладений 15.12.2006 р. між сторонами договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 18. Крім того, позивач просить визнати за ТОВ «Південнафтапостачання» право власності на наступне нерухоме майно, розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 18, - автозаправну станцію, літер «А», загальною площею 45,8 кв. м., споруди.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Виробничий кооператив «Скіф-88», ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Відповідач у судовому засіданні надав пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що майно за спірним договором купівлі-продажу було передано позивачу та була здійснена оплат його вартості, через що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

          15.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» (Покупець) та Виробничим кооперативом «Скіф-88» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу, п. 1.1 якого передбачено. Що Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та сплачує наступне майно: об'єкт незавершеного будівництво в м. Сімферополі, АЗС №67, Загороднє 318.

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна майна, вказаного в п. 1.1 цього договору, визначається згідно експертної оцінки інституту «КримГІІНТЕЗ» 31.05.2006 р. за №9.97-06 від 01.06.2006 р., яка приймається Покупцем в сумі 238834,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1.1 Договору  оплата майна здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошової суми, вказаної в п. п. 1.2, 3.1.2 цього договору на розрахунковий рахунок.

П. 3.1.2 Договору передбачено, що оплата покупцем майна здійснюється протягом 5 днів після підписання цього договору в сумі 238834,00 грн., у тому числі ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відчужуване майно у складі автозаправної станції та споруд належало на праві власності Виробничому кооперативу «Скіф-88», що підтверджується відповідним витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була перерахована ВК «Скіф-88» вартість придбаного майна у сумі 238834,80 грн. платіжним дорученням №1 від 25.12.2006 р. (а. с. 14).

Об'єкт нерухомого майна був переданий у власність позивачу за відповідним актом приймання-передачі від 28.12.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 7).

Листом від 12.02.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» звернулося до Сільськогосподарського приватного підприємства «Сталкер» з проханням направити 15.02.2007 р. представника підприємства до нотаріальної контори для відповідного посвідчення укладеного договору. Отримання вказаного листа не заперечується відповідачем по суті. Проте, до теперішнього часу нотаріальне посвідчення договору не відбулося, що стало підставою для звернення позивача до суду.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 ЦК України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ч. 2 ст. 220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. з ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленність сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в договорі. Так, майно було передано ТОВ «Південнафтапостачання» за відповідним актом від 28.12.2006 р., а позивач, в свою чергу, оплатив його вартість в повному обсязі. Таким чином, суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо визнання дійсним укладеного між сторонами 15.12.2006 р. договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлений, у тому числі, й такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно. Суду не надано на час розгляду справи суду доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 15.12.2006 р. майном, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 ГПК України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення фактів такого роду.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що при подачі позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» було зайве сплачено державне мито у розмірі 2303,34 грн., оскільки розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно, визначається за ставкою, передбаченою Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 для позовних заяв немайнового характеру. Вказаний висновок суду відповідає п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675. Отже, позивачем повинно було бути сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн., у той час як фактично сплачено 2388,34 грн. Таким чином, зайве сплачене державне мито у розмірі 2303,34 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 15.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 61 А, ідентифікаційний код 34700451) та Виробничим кооперативом «Скіф-88» (97513, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 13776966) договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 18.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнафтапостачання» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінкі, 61 А, ідентифікаційний код 34700451) право власності на автозаправну станцію - літер «А», загальною площею 45,8 кв. м., та  споруди, розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, 18.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.