Рішення

від 14.02.2008 по справі 1057-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1057-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2008Справа №2-7/1057-2008

За позовом Спільного підприємства «Фото-Експресс» (98500, м. Алушта, вул. 15 Квітня, 35, ідентифікаційний код 24691150)

До відповідача  Спільного підприємства «Стройтехнологія» (98500, м. Алушта, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24501899)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Теплицький М. І., предст., дов. від 08.01.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився (клопотання).

        Суть справи: Спільне підприємство «Фото-Експресс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Спільного підприємства «Стройтехнологія», в якій просить визнати дійсним укладений 08.01.2008 р. між сторонами договір купівлі-продажу №1 квартири №27, загальною площею 65,6 кв. м., жилою площею 39,1 кв. м., в будинку №22 по вул. Ювілейній в м. Алушті. Крім того, позивач просить визнати за СП «Фото-Експресс» право власності на об'єкт нерухомого майна – квартиру №27, загальною площею 65,6 кв. м., жилою площею 39,1 кв. м., в будинку №22 по вул. Ювілейній в м. Алушті.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Спільне підприємство «Стройтехнологія», ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

          Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду відзив та клопотання, в яких зазначив, що не заперечує проти задоволення позову та просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами без присутності представника.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            08.01.2008 р. між Спільним підприємством «Фото-Експресс» (Покупець) та Спільним підприємством «Стройтехнологія» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №1, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця об'єкт нерухомості – трикімнатну квартиру 327 в будинку 322 по вул. Ювілейній в м. Алушта, загальною площею 65,6 кв. м., жилою площею 39,1 кв. м. 9у тому числі 1-а кімната – 9,5 кв. м., 2-а кімната – 17,3 кв. м., 3-я кімната – 12,3 кв. м., кухня – 9,5 кв. м., вбиральня – 1,0 кв. м., коридор – 12,0 кв. м., вбудована шафа – 1,0 кв. м., ванна – 3,0 кв. м., балкон – 4,6 кв. м., лоджія – 9,2 кв. м.), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт та оплатити за нього ціну, визначену в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна продажу об'єкта складає 54087,20 грн. та визначена сторонами відповідно до балансової вартості об'єкта продажу.

          В п. 1.3 Договору передбачено, що вказане майно належить Продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2003 р. та рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Арбітр» від 14.12.2007 р. №02-12/027-2007, зареєстрованого СМБРТІ 24.12.20007 р., реєстраційний номер 21556792, про що зроблений запис 271 в книзі Д/О-12.

          Передача об'єкта здійснюється в 4-денний строк після підписання Договору (п. 2.1 Договору).

          Згідно з п. 3.1 Договору Покупець зобов'язаний сплатити ціну за придбаний об'єкт протягом 6-ти днів з моменту підписання цього договору.

Судом встановлено, що об'єкт продажу належав Спільному підприємству «Стройтехнологія» на праві приватної власності, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт купівлі-продажу був переданий позивачу за відповідним актом приймання-передачі від 08.01.2008 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 11). В свою чергу, позивачем була оплачена вартість майна в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції до прибуткових касових ордерів (а. с. 9-10).

Листом №2 від 10.01.2008 р. Спільне підприємство «Фото-Експресс» звернулося до Спільного підприємства «Стройтехнологія» з проханням направити представника підприємства до нотаріальної контори для відповідного посвідчення укладеного договору. Однак, до теперішнього часу нотаріальне посвідчення спірного договору не відбулося, що стало підставою для звернення позивача до суду.          

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 ЦК України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ч. 2 ст. 220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. з ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Матеріалами справи підтверджується домовленність сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в договорі. Так, майно було передано Спільному підприємству «Фото-Експресс» за відповідним актом від 08.01.2008 р., а позивач, в свою чергу, оплатив його вартість в повному обсязі. Таким чином, суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо визнання дійсним укладеного між сторонами 08.01.2008 р. договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлений, у тому числі, й такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно. Суду не надано на час розгляду справи суду доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 08.01.2008 р. майном, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення фактів такого роду.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спільного підприємства «Фото-Експресс» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним укладений 08.01.2008 р. між Спільним підприємством «Фото-Експресс» (98500, м. Алушта, вул. 15 Квітня, 35, ідентифікаційний код 24691150) та Спільним підприємством «Стройтехнологія» (98500, м. Алушта, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24501899) договір купівлі-продажу №1 квартири №27, загальною площею 65,6 кв. м., жилою площею 39,1 кв. м., в будинку №22 по вул. Ювілейній в м. Алушті.

3.          Визнати за Спільним підприємством «Фото-Експресс» (98500, м. Алушта, вул. 15 Квітня, 35, ідентифікаційний код 24691150) право власності на об'єкт нерухомого майна – квартиру №27, загальною площею 65,6 кв. м., жилою площею 39,1 кв. м., в будинку №22 по вул. Ювілейній в м. Алушті.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.