Рішення

від 25.02.2008 по справі 1435-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1435-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

25.02.2008Справа №2-7/1435-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» (49127, м. Дніпропетровськ, Самарський район, вулиця 20-річчя Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код 35164913)

До відповідача  Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

Про зміну умов договору.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Харманська Д. О., предст., дов. від 24.01.2008 р.

Від відповідача  - Бутенко О. В., предст., дов. №11/58 від 27.08.2007 р.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в якому просить змінити умови укладеного між сторонами договору поставки №1147 від 30.08.2007 р., встановивши кінцевий строк поставки товару, наведеного в специфікації №1 до зазначеного договору, - 31.08.2008 р.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що укладеним між ТОВ «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» та ДАК «Чорноморнафтогаз» договором постачання №1147 від 30.08.2007 р. на позивача був покладений обов'язок по поставці товару в строк до 27.11.2007 р. Позивач зазначив, що оплата за договором ним була отримана в повному обсязі, проте з об'єктивних обставин у встановлений договором строк поставка товару є неможливою. Враховуючи те, що пропозиції по зміні строку виконання зобов'язання відповідачем були відхилені, позивач, керуючись статтею 652 Цивільного кодексу України, звернувся до суду за захистом свого права.

          У судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Вказані заперечення прийняті судом до розгляду.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

30.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» (постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки №1147, п. 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору строк поставки товару обумовлюється в Специфікації 31 (Додаток №1) після отримання від Покупця 100% попередньої оплати.

Згідно з п. 4.1 Договору сума договору складає 62 677 107,00 грн., у тому числі ПДВ. Дана ціна договору є звичайною.

П. 4.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника із розрахунку 100% передоплата після підписання договору сторонами.

В додатку №1 до договору (специфікація) сторони обумовили, що кінцевий строк поставки товару припадає на 27.11.2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що договірна ціна була сплачена відповідачем в повному обсязі, про що свідчить виписка з банківського рахунку та не заперечується сторонами.

У той же час, позивачем був поставлений товар на суму 19856449,98 грн., про свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання, підписані обома сторонами та скріплені печатями підприємств.

Враховуючи сплив кінцевого строку поставки товару, листом №168 від 04.12.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» звернулося до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» з пропозицією продовжити строк виконання зобов'язань по поставці товару до 31.08.2008 р. включно, у зв'язку з необхідністю поставки обладнання від іноземного виробника.

Листом №11-43-96 від 27.12.2007 р. відповідач відмовив позивачу у продовженні строку виконання зобов'язання з посланням на статтю 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та відсутність відповідного бюджетного фінансування на 2008 рік.

Проте, вказані посилання відповідача не є переконливими з огляду на наступне.

Так, в п. 2.4 договору поставки №1147 від 30.08.2007 р. передбачено, що кількість товару, недопоставленого Постачальником у встановлений строк, поставляється ним в строк, який сторони узгоджують додатково.

Крім того, відповідно до 8.2 договору сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна направити пропозицію іншій стороні за договором.

Сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну або розірвання договору, в двадцятиденний строк після отримання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду (п. 8.3 Договору).

Згідно з п. 8.4 Договору у випадку, якщо сторони не дійшли згоди про зміну (розірвання) договору або у випадку неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням строку поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спор на вирішення суду.

Вказані положення відповідають приписам статті 6 Цивільного кодексу України, якою закріплений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, зміна умов договору, а у випадку недосягнення згоди щодо відповідної згоди – можливість судового врегулювання розбіжностей, безпосередньо передбачені умовами укладеного між сторонами договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», на яку відповідач посилається в якості підстави для відмови у зміні строку виконання зобов'язання по поставці товару, передбачено, що договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Положення Цивільного кодексу України як нормативно-правового акту, що регулює відносини сторін під час укладання та виконання господарських договорів, застосовується і до договорів, які укладаються під час проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Суд звертає увагу на те, що ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

              Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

              1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

              2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути   після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

             3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

             4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Отже, ст. 652 ЦК України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв'язку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому ч. 1 ст. 652 ЦК України.

          Ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду  за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня. В п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони. Суд звертає увагу на те, що про турботливість та обачність сторони йдеться тільки стосовно усунення причин після їх виникнення. Непроявленню стороною турботливості та обачності стосовно запобіганні настанню цих причин правового значення не надається.

          Суд зазначає, що позивачем надані належні докази того, що товар, який поставляється, є ексклюзивним, що, відповідно, потребує його поставки від іноземного виробника.

Наявність обставин, що ускладнюють можливість вчасного виконання позивачем своїх обов'язків за договором поставки зумовлена об'єктивними причинами, викладеним в листі №168 від 04.12.2007 р.

Зазначені обставини не залежать від волі позивача, виникли не з його вини,  та не можуть бути змінені або усунуті позивачем, а отже, є такими, що позбавляють позивача можливості вчасно виконати умови договору поставки №1147 від 30.08.2007 р. в строк, який встановлений сторонами в специфікації №1 до вказаного договору.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів доцільності розірвання договору поставки та проведення нового конкурсу щодо закупівлі товару, визначеного у специфікації №1 до договору №1147 від 30.08.2007 р. Суд вважає, що розірвання договору буде мати шкідливі наслідки для сторін, які полягатимуть у необхідності повторного проведення закупівлі, повернення отриманої позивачем попередньої оплати, тобто шкода від розірвання договору значно перевищуватиме затрати, які сторони понесуть для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд також приймає до уваги той факт, що договір поставки №1147 від 30.08.2007 р. позивачем частково виконаний, що підтверджується відповідними актами.

                    Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені вище обставини є достатнім обґрунтуванням необхідності внесення змін до договору поставки №1147 від 30.08.2007 р.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачений, зокрема, і такий спосіб, як зміна правовідношення.

          За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

  З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Змінити умови договору поставки №1147 від 30.08.2007 р., укладеного  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бізнес-Консалтінг» (49127, м. Дніпропетровськ, самарський район, вулиця 20-річчя Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код 35164913) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117), встановивши кінцевий строк поставки товару, визначеного в специфікації №1 до договору поставки №1147 від 30.08.2007 р., - 31 серпня 2008 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.