Рішення

від 28.02.2011 по справі 5/17-56-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/17-56-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.Справа  № 5/17-56-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО";  

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА-ТРЕЙД"  

про стягнення 6248,22 грн.  

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Морозова О.П. - довіреність від 25.01.2011 року

                       Ніколєнко Б.О. - директор

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наталка-Трейд” 6614,28 грн. з яких 5728,20 грн. –основний борг, 886,08 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-56-2011.

Позивач надав до господарського суду уточнення позовної заяви вх.№5611/2011 від 22.02.2011 року, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставку товару у розмірі 5728,20 грн. та пеню у розмірі 520,02 грн.  Вищевказана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

При цьому, у позовній заяві та в уточненій позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" була заявлена вимога про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Слід зазначити, що позивачем не доведено суду наявності обставин, які  можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. З огляду на викладене, судом вказана вимога позивача була відхилена у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.  

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

Між Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" (постачальник, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю “Наталка-Трейд”(виконавець, відповідач) був укладений договір поставки №Ю-2140 від 25.11.2009 року відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати виконавцю для подальшої реалізації продовольчі або непродовольчі товари, за його заявками, а виконавець зобов'язувався реалізовувати поставлені товари на умовах визначених у договорі.

Згідно з умовами п.п. 2.1.1, 2.2.4 договору позивач зобов'язується забезпечувати поставку якісного товару на адресу виконавця у відповідності з його заявками, за умовами дійсного договору. В свою чергу відповідач зобов'язувався своєчасно здійснювати сплату за отриманий товар в порядку, передбаченому дійсним договором.

Умовами п.2.2.5 договору поставки від 25.11.2009 року передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати реалізацію товару, постачаємого постачальником, у торговій сеті виконавця.

Згідно з умовами п.2.2.5 вищезазначеного договору, виконавець самостійно встановлює ціну на продаж на товар постачаємий постачальником для реалізації.

Відповідно до умов п.5.4. договору, виконавець перераховує постачальнику грошові кошти, отримані від реалізації товару третім особам, двічі на місяць з інтервалом дві неділі за реалізований товар.

Між сторонами по справі був укладений та підписаний акт звірки розрахунків станом на 31.08.2010 року з якого видно, що розмір суми основної заборгованості складає 5728,20 грн.  

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 02.09.2010 року, з вимогою сплатити кошти за отриманий товар. Але відповідач відповідь не надав та не сплатив існуючу заборгованість.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 5728,20 грн.

З укладеного між сторонами по справі договору вбачається (пунктам 6.1, у разі порушення строків перерахування коштів за реалізований товар, виконавець зобов'язується сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення), що між учасниками узгоджено питання щодо стягнення пені та у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором.

Згідно до уточненої позовної заяви та наданому розрахунку пені, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 520,02 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пені у розмірі 520,02 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення  позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну  грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає  з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України,  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим,  вищевстановлені обставини справи свідчать, що за товар, який позивач поставив відповідачу на виконання умов вищевказаного договору поставки на загальну суму 5728,20, що підтверджується  відповідними видатковими накладними, які підписані та засвідчені штампом відповідача, останній не розрахувався та порушив строки розрахунку, встановлених умовами укладеного між сторонами договору.

При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, та які витребувані у відповідача судом в ухвалах від 10.01.2011р., 31.01.2011 р., 16.02.2011 року відповідач до суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що  одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст. Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем за порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, та згідно з яким, сума пені за період з 31.12.2009р. по 08.06.2010р. становить 520,02 грн. перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення  відповідача, умовам п.6.1 договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, уточненні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" є обґрунтованими і правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами, а тому задовольняються господарським судом.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.   

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" задовольнити.   

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Наталка-Трейд” (65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 67-а, код ЄДРПОУ 33387136, р/р 26007247771 у ВАТ “Морський транспортний банк”, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільний науково-виробничий центр "БАНТО" (67400, м. Роздільна, вул. Леніна, 44, код ЄДРПОУ 13906541, р/р 26004301505027 в ФАКБ «Національний кредит в Одесі», МФО 388755) основний борг у сумі 5728 (п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 20 коп., пеню у сумі 520 (п'ятсот двадцять) грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 04.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.