Рішення

від 04.03.2011 по справі 5/17-32-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/17-32-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2011 р.Справа  № 5/17-32-2011

За позовом:  Балтської районної державної лікарні ветеринарної медицини;         

До відповідача: Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю;      

про стягнення 11 945,53грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Матвієнко М.В. –начальник лікарні за наказом №22 від 11.09.2006 року;  

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 04.01.2011р. за вх. №11/2011 Балтська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі  товариства з обмеженою відповідальністю  (далі –Відповідач) в сумі  18 602,23 грн.

      Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

      Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

       11 січня 2010 року між Балтською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та Спільним підприємством „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Договір № 9 “Про надання ветеринарних послуг суб'єкту господарювання щодо переробки, зберігання, транспортування і реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю”.

      Впродовж дії Договору, Балтська районна державна лікарня ветеринарної медицини у повному обсязі виконувала обов'язки, що визначені пунктом 2.1 Договору в частині проведення ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження (сировини, продовольчої сировини, продуктів, у тому числі харчових) з оформленням відповідного висновку. Балтською районною державною лікарнею ветеринарної медицини також були реалізовані права, що визначені п. 2.2 Договору (вимагати від відповідних служб ветеринарної медицини суб'єктів господарювання, постачальників інформації про їх епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан).

       Вартість наданих платних ветеринарних послуг сторони визначили в сумі 11 945,53 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01 листопада 2010 року.

       Натомість, Спільне підприємство „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю не виконало обов'язки, що передбачені п.3 Договору, а саме: не оплатило ветеринарні послуги, виконані спеціалістами ветеринарної медицини.        

       Відповідно до умов Договору (п.3) передбачено, що суб'єкт господарювання  проводить оплату ветеринарних  послуг виконаних спеціалістами  ветеринарної медицини  на протязі 10 днів з моменту отримання рахунку.  Саме тому на адресу відповідача було надіслано претензію про стягнення 11 945,53 гривень, яка була залишена без відповіді, що обумовило звернення Балтської районної державної лікарні ветеринарної медицини до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення 11 945,53 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Вимогами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір про надання ветеринарних послуг, згідно з яким, відповідач –доручає, а позивач –Виконавець бере на себе зобов'язався надання послуг щодо переробки, зберігання, транспортування і реалізації продукції тваринного походження, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом визначено, позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2011р.  підписаним обома сторонами та скріпленим печатками.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 11 945,53 грн.

08.12.2010р. за вих. № 347 на адресу Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю була направлена претензія про стягнення 11 945,53 грн., яка залишилась без відповіді. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які його спростовують відповідач до суду не надав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

        Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

                   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного підприємства „Аттіс-Т” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, буд. 29, код ЄДРПОУ 30080064) на користь Балтської районної державної лікарні ветеринарної медицини (66101, Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. 50 Років Жовтня, буд. 111, код ЄДРПОУ 00702722, р/р 31252272210831 в ГУДК в Одеській області, МФО 828011) суму боргу у розмірі 11 945 (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 53 коп., 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 45 коп. витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 09.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.