Рішення

від 17.02.2011 по справі 47/318-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/318-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.                                                            Справа № 47/318-10

вх. № 11021/4-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

прокурора - не з"явився;

позивача - не з"явився;

3-й особи - Ремінного В.І. довіреність №13-01-34/5117 від 17.05.10 р.;

відповідача - Бігдана О.А. довіреність б/н від 21.01.11 р.;

розглянувши справу за позовом  Прокурора Дергачівського району Харківської області м. Дергачі  в особі Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігур", м. Харків  

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просить зобов"язати відповідача ТОВ "Сігур" звільнити та привести у придатний вид для використання стан шляхом знесення будівель, побудованих з порушенням Водного кодексу України, самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Зірковій, 1 в с. Болибоки Дергачівського району Харківської області. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник прокуратури Дергачівського району у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.  

У судовому засіданні 16 лютого 2011 року оголошувалась перерва до 17 лютого 2011 року о 11-00 годині.

Присутній представник позивача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав письмові пояснення (вх.№4440), які долучені судом до матеріалів справи.  

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав відзив на позов (вх.№1598) та документи згідно переліку до відзиву, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

30 вересня 2010 року Головним управлінням Держкомзему у Харківській області Державного комітету України із земельних ресурсів було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем та в результаті проведеної перевірки було встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі - продажу №ГФ-С-2/К-п від 29.12.2006 р. використовує земельну ділянку по вул. Зірковій, 1 в с. Болибоки Дергачівського району Харківської області для експлуатації та обслуговування без правовстановлюючих  документів на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Крім того, як встановлено перевіркою ТОВ "Сігур" є власником бази відпочинку, що розташована по вул. Зірковій с. Болибоки Дергачівського району Харківської області, та який складається із двох цегляних будівель, які розташовані на відстані 6 та 40 метрів від урізу води, та двох дерев"яних будівель, які розташовані на відстані 6 та 40 метрів від урізу води, та двох дерев"яних будівель, які розташовані на відстані 22 та 45 метрів від урізу води. Прокурор в позовній заяві посилається на те, що вказані будівлі побудовані з порушенням вимог природохоронного законодавства.  

З огляду на зазначені порушення, з метою захисту інтересів держави прокурором пред'явлено даний позов до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів №14-17-4/12991 від 11.11.2008 року "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" в якому з питання надання роз'яснення стосовно уточнення переліку випадків, у яких використання земельної ділянки кваліфікується як її самовільне зайняття роз"яснено наступне.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства" від 15.04.2008 N 271-VI, який набрав чинності з 07.05.2008, внесені зміни до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в частині уточнення терміна "самовільне зайняття земельної ділянки".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" даний термін викладено у такій редакції: "самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним.

Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).

Відповідно до статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених Земельним кодексом України. За наявності відповідного правочину з даних питань, використання земельної ділянки не вважатиметься самовільним її зайняттям.

Також не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності на земельну ділянку може також набуватися на підставі цивільно-правової угоди при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається що необхідною умовою застосування ст.212 ЗК України (на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту “самовільного зайняття земельної ділянки”. В свою чергу обов'язковою ознакою цього є, зокрема, відсутність відповідної цивільно - правової угоди та  рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Договором купівлі-продажу №ТФ-С2/к-п від 29 грудня 2006 р. ТОВ "Компанія "Трансфер-Фінанс" передав у власність ТОВ "Сігур" нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Болибоки, вул. Зіркова,1  у вигляді майнового комплексу, що складається з будиночка, позначеного в плані літ. "А1", двох будиночків літ. "Г,Д", загальною площею 151,80 кв.м., двох зливних як літ. "Б,В", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", №1-4 огорожа.

Актом прийому-передачі від 01.02.2007р. зазначений майновий комплекс було передано ТОВ "Сігур".

Згідно витягу Дергачівського комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" зареєстровано за ТОВ "Сігур" право власності на нерухоме майно - зазначений майновий комплекс від 22.02.2008р. за реєстраційним номером 7462554.

За таких обставин, позивач є власником майна, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Болибоки, вул. Зіркова,1  у вигляді майнового комплексу, що складається з будиночка, позначеного в плані літ. "А1", двох будиночків літ. "Г,Д", загальною площею 151,80 кв.м., двох зливних як літ. "Б,В", навіс літ. "Е", сарай літ. "Ж", №1-4 огорожа.

Такі обставини унеможливлюють висновок про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. При цьому, суд вважає, що і фактична передача земельної ділянки відбулася на підставі акту прийому-передачі від 01.02.2007р. зазначений майновий комплекс було передано ТОВ "Сігур". Це також свідчить про те, що спірна земельна була зайнята відповідачем не самовільно, а на підчтаві добровільної ії передачі відповідачеві.

Крім того слід зазначити, що Відповідач  у  2007   році   звернувся  до  Дергачівської  районної  державної  адміністрації Дергачівськогої області із клопотанням про надання дозволу ТОВ "Сігур" на розробку проекту відведення земельних ділянок, а саме, водойому, орієнтовною площею 6,5 га та бази відпочину орієнтовною площею 5,0 га, розташованих на території Дергачівської міської ради.

Відповідно до протоколу №5 від 16.05.2007р. засідання земельної комісії Дергачівської районної державної адміністрації, вказаний дозвіл ТОВ "Сігур" було надано.

Відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Харківської області від 02.08.2010р., ТОВ "Сігур" повідомлено, що за дорученням облдержадміністрації   Головним управлінням розробляється проект розпорядження голови обласної державної  адміністрації стосовно  надання дозволу на розроблення проекту землеустрій) щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Сігур" на території  Дергачівського   району.   Розробка   вказаного   проекту   розпорядження   голови   обласної державної адміністрації на цей час триває.

Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 14.10.2010 р. №983 в користування ТОВ "Сігур" на правах оренди було передано земельну ділянку водного фонду зі ставком загальною площею 8,5 га.

Таким чином, на час розгляду справи, з боку ТОВ "Сігур" здійснюються заходи, направлені на отримання, у встановленому діючим законодавством порядку, в користування земельної ділянки, на розташовані об'єкти нерухомості, що належні на праві власності ТОВ "Сігур". Крім того, ТОВ "Сігур" отримано в користування, на умовах оренди, об'єкт водного фонду (ставок), у прибережної смузі якого знаходяться вказані об'єкти нерухомості.

За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування ст. 212 Земельного кодексу України, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень при відмові прокурору в задоволенні позовних вимог не покладається на позивача або відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 13, 14, 19, 124, 129, 142-145 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 16, 31 Закону України "Про оренду землі", статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 3, 12, 25, 115, 116, 124, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

                      У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                              Светлічний Ю.В.

Справа №47/318-10

                              Повне рішення складене 22 лютого 2011 року.