Рішення

від 22.02.2011 по справі 5023/786/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/786/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.                                                            Справа № 5023/786/11

вх. № 786/11

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Биченко І.М., за дорученням №1 від 21.02.2011р.;

відповідача - Ігнатенко О.Д., за довіреністю №22/14-1535/сп від 21.02.2011р.;   

розглянувши справу за позовом Приватного сільськогосподарського  підприємства  ім. Леніна, Харківська область, Близнюківський район с.Берестове  

до  Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, м. Харків     

про стягнення 4035,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПСП ім.Леніна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 4035,48грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 22.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2011р. проти позову не заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№3323), а саме повідомив, що  борг за рахунками позивача №95 від 20.12.2010 року за період серпень-грудень 2009 року на суму 1335,48грн. та №96 від 20.12.2010р. за період квітень - грудень 2010 року на суму 2700,00грн. відповідач визнає , але погасити не має можливості в зв'язку з закінченням бюджетного року.       

Судом долучено до матеріалів справи, наданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї,  заслухавши пояснення представників стрін, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

03.07.2009р. між Харківською обласною радою (продавець) та ПСП ім.Леніна (покупець; позивач по справі) було укладено договір №38-К купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого продавець за підсумками конкурсу з продажу цілісного майнового комплексу Близнюківської районної друкарні, розташованої за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 27 згідно протоколу № 3 про визначення переможця конкурсу від 09 червня 2009 року, затвердженого головою Харківської обласної ради 11 червня 2009 року передав у власність по акту приймання - передачі покупцю, а покупець сплатив продавцю  ціну продажу, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та прийняв по акту приймання - передачі у власність цілісний майновий комплекс комунальне підприємство «Близнюківська районна друкарня», розташований за адресою: Харківська область, смт Близнюки, вул. Комсомольська, 27.

Факт передачі майна у власність позивачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі цілісного майнового комплексу , підписаний повноважними представниками сторін 14.08.2009р.

18.08.2009р. між  позивачем та  Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (відповідач по справі) було укладено договір оренди майна №3/49, відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 19,8кв.м. розташоване за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 27, що знаходиться на балансі ПСП ім. Леніна. Майно передається в оренду для розміщення співробітників Близнюківського районного підрозділу Барвінківського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Департаменту у Харківській області.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі орендованого майна від 18.08.2009р.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата виїзначається на підставі узгодження сторін і становить за місяць оренди 300,00 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції за місяць який враховується при сплаті (3600 за рік).

Згідно п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору встановлено , що орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.10.1 договору , цей договір укладено строком на 11 місяців , що діє з 18.08.2009р. по 18.07.2010р. включно.

Згідно п.10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах , які були передбачені цим договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.08.2010р. строк дії договору було продовжено до 17.08.2011р. включно.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором  оренди майна №3/49 від 18.08.2009р., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання - передачі виконаних робіт №8 від 10.12.2010р., проте відповідач свої зобов"язання за вказаним договором щодо своєчасного внесення орендної плати не виконав, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості , підписаний позивачем та відповідачем, наявної у нього заборгованості в сумі  4035,48грн., не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 4035,48грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за  договором оренди майна №3/49 від 18.08.2009р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не заперечує проти наявної у нього заборгованості за договором оренди майна №3/49 від 18.08.2009р. у сумі 4035,48грн.,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4035,48грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16,  525,  598,  612 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -      

ВИРІШИВ:

 Позовні задовольнити повністю.

Стягнути з Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (61125, м.Харків, вул.Нетеченська, 14 , р/р 352120024000086 в  ГУДКУ у Харківській області МФО 851011, код ЄДРПОУ 08564512 ) на користь Приватного сільськогосподарського  підприємства  ім. Леніна (64851, Харківська область, Близнюківський район, с.Берестове, р/р № 26000167628 в РБ « Райффайзен Банк Аваль » м. Київ МФО 380805 код за ЄДРПОУ 30560492 Св.№ 100165921 ІПН 305604920036) заборгованості у розмірі 4035,48грн., а також 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 28.02.2011р.

Справа №5023/786/11.