Рішення

від 27.02.2008 по справі 1882-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1882-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2008Справа №2-13/1882-2008

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів", м. Сімферополь вул. Гоголя, 68

до Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Акціонерного товариства закритого типу "ТЕР Холдінг Комп., Україна", м. Сімферополь вул. Гоголя, 68

про визнання права власності   

                                                                                               Суддя  А.І.Жукова

представники:

Від позивача – Акуленко О.А. – представник, дов. від 26.02.2008 року.

Від відповідача –  не з'явився.

Сутність спору: позивач - АТЗТ "Центр паливно-енергетичних ресурсів" звернувся до ГС АР Крим з позовом до відповідача - Спільного Українсько-Британського підприємства АТЗТ "ТЕР Холдінг Комп., Україна"  та просить  визнати право власності на чотири дерев'яні домики площею по 61,33 кв.м. кожний, на два двоповерхові домики площею по 79,54 кв.м. та на одноповерхову  будівлю лазні площею 16,32 кв.м., розташовані у районі човнової станції смт. Паркове м. Ялта АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані статтею 392 ЦК України, відповідно до якої  власник майна може пред'явити позов про визнання права власності.

Відповідач у сдове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог не заперечує й просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Справа розглядається  порядку статті 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007 року між АТЗТ "Центр паливно-енергетичних ресурсів" та  Спільним Українсько-Британським підприємством АТЗТ "ТЕР Холдінг Комп., Україна" було укладено договір купівлі-продажу № 39.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 39, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити чотири дерев'яні домики загальною площею по 61,33 кв.м. кожний,  два двоповерхові домики загальною площею по 79,54 кв.м. та одноповерхову дерев'яну будівлю лазні площею 16,32 кв.м., розташовані у районі човнової станції смт. Паркове м. Ялта АР Крим

Пунктом 1.3  вказаного договору передбачено, договірна вартість об'єкта складає 250000,00 грн.

30.11.2007 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі вказаного нерухомого майна.

01.12.2007 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу № 39 від 15.11.200 року, відповідно до якої  позивач зобов'язується здійснити оплату до 01.04.2008 року.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виду наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 181 ЦК України,  до нерухомих речей (нерухоме майно,  нерухомість) належать земельні  ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці,  переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими  речами  є речі,  які можна вільно переміщувати у просторі.

Судом встановлено, що дерев'яні домики не є нерухомим майном у розумінні статті 181 ЦК України, оскільки їх конструкція передбачає можливість їх розібрання без зміни цільового призначення.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, у силу якого один суб'єкт зобов'язаний здійснювати певні дії господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, уплатити кошти, надати інформацію й ін.) або утриматися від здійснення певних дій, а інший суб'єкт (правомочна сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання його зобов'язань.  

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншим правовим актам, договорам. Ні допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу – це двостороння угода, а при її засвідченні повинні бути подані документи, відповідно яким перевіряються повноваження продавця та покупця. По договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другої стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.    

При укладенні договору між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість по усім істотним умовам договору купівлі-продажу.

Крім того, на підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або заперечування.  

Через  ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, а способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути, зокрема,  визнання права або інший спосіб, який навіть не передбачений законом або договором.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі оскільки доведені матеріалами справи та не суперечать діючому законодавству.

Судові витрати по оплаті держмита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу суд вважає за можливим віднести на позивача.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності за Акціонерним товариством закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" (м. Сімферополь вул. Гоголя, 68; ЗКПО 19010702) на: чотири дерев'яні домики загальною площею по 61,33 кв.м. кожний;  два двоповерхові домики загальною площею по 79,54 кв.м.;  одноповерхову дерев'яну будівлю лазні площею 16,32 кв.м., розташовані у районі човнової станції смт. Паркове м. Ялта, АР Крим

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.