Рішення

від 10.03.2011 по справі 14/5007/12/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/5007/12/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

    * 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" березня 2011 р. Справа № 14/5007/12/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Катаєв Д.Б. дов. від 10.11.2010р.

від відповідача: Боровська Л.І. - директор  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіс" (м.Бердичів, Житомирська область)

до Спільної науково-виробничої фірми "Авгур"  (м. Житомир)

про стягнення 13381,73 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 13381,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Крім того, надав уточнення до позовних вимог (а.с.35-36), в яких більш детальніше обгрунтовує позовні вимог до відповідача.

Представник відповідача в засіданні суду надала відзив на позовну заяву (а.с.42), в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд у зв'язку з тяжким фінансовим становищем розстрочити виконання рішення суду строком на десять місяців, згідно до графіку наведеного в клопотанні №15 від 10.03.2011р. (а.с.43).

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив щодо клопотання представника відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивач зазначає, що 08.02.2010р. платіжним дорученням №11223 Товариство з обмеженою відповідальністю "Валіс" (позивач у справі) помилково, без укладення договору перерахувало на банківський рахунок Спільної науково-виробничої фірми "Авгур" (відповідач у справі) грошову суму в розмірі 30000,00 грн. (а.с.6).

В графі "призначення платежу" зазначеного вище платіжного доручення зазначено: "оплата за крупи згідно накладної №55648 від 26.01.2010р.  ПДВ 5000,00 грн."

За твердженням позивача договір між сторонами не укладався, накладна №55648 від 26.01.2010р., зазначена в платіжному доручені №11223 від 08.02.2010р., в графі: "Призначення платежу" між сторонами по справі не укладалась.

В підтвердження відсутності між сторонами договірних відносин позивач зазначив, що поставка товару по накладним відповідача  № АВ-0000006 від 05 січня 2010 року на суму 187,01, № АВ-0000007 від 05 січня 2010 року на суму 173,30 грн., № АВ-0000034 від 15 січня 2010 року на суму 147,90 грн., № АВ-0000035 від 15 січня 2010 року на суму 282,30 грн.(а.с.32-33), здійснювалась без укладення між сторонами договору.

Система нумерації видаткових накладних відповідача з використанням програми   1-С бухгалтерія ( № АВ-0000006, № АВ-0000007, № АВ-0000034, № АВ-0000035) підтверджує відсутність нумерації накладної № 55648 від 26.01.2010 року, зазначеної в платіжному дорученні від 08.02.2010р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з  листами (вимогами) про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 30000,00 грн., в яких просив повернути кошти.

09.02.2010р та 15.09.2010р.  відповідач  повернув  позивачу на розрахунковий рахунок  лише 15250,00 грн. Крім того, позивач шляхом взаємозаліку, частково зарахував свої вимоги до відповідача  щодо сплати 1368,27 грн., за раніше проданий відповідачем позивачу товар без укладення договору.

З урахуванням вищевикладеного та вимог чинного законодавства позивач просить стягнути на його користь з відповідача 13381,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.2 зазначеної вище статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України  господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Аналогічні приписи містяться у статті 638 ЦК України.

Правочином, згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи та підтвердив представник відповідача, між сторонами не існувало будь-яких договірних відносин, накладна №55648 від 26.01.2010р., зазначена в платіжному доручені №11223 від 08.02.2010р., в графі: "Призначення платежу" між сторонами по справі не укладалась (протокол судового засідання від 10.03.2011р.).

Отже, грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачу помилково.

Таким чином по відношенню один до одного позивач і відповідач є відповідно неналежним платником і неналежним отримувачем.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22,  помилкове зарахування коштів – це зарахування коштів, в наслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. При цьому неналежним отримувачем вважається особа, що не має законних підстав на одержання від платника коштів, що надійшли на його рахунок, і аналогічно: неналежний платник – це особа, з рахунку якої помилково списані ці кошти.

Пункт 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 передбачає, що кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм  власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки  кошти.

08.02.2010р., 26.03.2010р., 16.04.2010р. та 28.04.2010р. позивач звертався до відповідача з  листами (вимогами) про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 30000,00 грн., в яких просив повернути кошти на рахунок АТ "Райффайзен банк Аваль", код ЄДРПОУ 22064957, р/р 26008211253 (повідомлення про вручення поштових відправлень) (а.с.25, 28,29, 30, 31, 41).

09.02.2010р та 15.09.2010р.  відповідач  повернув  позивачу на розрахунковий рахунок  лише 15250,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.16, 26), з вказанням в графі призначення платежу: "повернення помилково перерахованих коштів згідно листа №22 від 08.02.2010р.".

Крім того, позивач шляхом взаємозаліку, частково зарахував свої вимоги до відповідача  щодо сплати 1368,27 грн., за раніше проданий відповідачем позивачу товар без укладення договору.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 13381,73 грн., що підтверджується актом звірки підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками (а.с.7), довідкою позивача (а.с.11), а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України  набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі (відзив на позовну заяву (а.с. 42)).

Крім того, у своєму відзиві відповідач просить суд у зв'язку з тяжким фінансовим становищем розстрочити виконання рішення суду строком на десять місяців, згідно до графіку наведеного в клопотанні №15 від 10.03.2011р. (а.с.43).

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також важке фінансове становище відповідача,  суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача, розстрочивши виконання рішення суду рівними частинами строком на 10 місяців.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності з діючим законодавством та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 13381,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільної науково-виробничої фірми "Авгур", 10002,  м. Житомир, вул.Довженка, 49, кв. 53, ідентифікаційний код 20401770 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіс", 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Леніна,53, ідентифікаційний код 22064957 - 13381,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 133,82 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 13381,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів, рівними частинами строком на 10 місяців, встановивши такі розміри платежів:

1382,20 грн.  до 25.03.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.04.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.05.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.06.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.07.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.08.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.09.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.10.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.11.2011р.;

1382,20 грн.  до 25.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Костриця О.О.

Повне рішення складено:  "11" березня 2011 р.