Рішення

від 18.02.2008 по справі 34/628

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/628

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/628

18.02.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клен»

доПриватного підприємства «Укрснабпрогрес»

пророзірвання договору купівлі-продажу щебнево-песчаної  продукції № 72-04-07 від 18.04.2007 та стягнення 68 936,02 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Слободянюк І.В. (довіреність б/н від 10.09.2007);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного підприємства «Укрснабпрогрес»(далі –Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу щебнево-песчаної  продукції № 72-04-07 від 18.04.2007 (далі –Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, та стягнення 56 971,92 грн. боргу, 11 964,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань відповідно до  Договору щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвали про відкладення розгляду справи  були надіслані на юридичну адресу Відповідача: 02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, 8, зазначені в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 18.01.2008.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

18.04.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність, а Відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору товар у видах, кількості та за ціною, що вказується і оформляється у додатках до даного Договору або заявками Покупця, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Покупець зобов'язується оплатити товар та вартість транспортних послуг відповідно до даного Договору та на умовах, що вказуються в додатках або у заявках на кожну окрему поставку.

Після постачання товару сторони зобов'язані підписати акт звірки взаєморозрахунків (пункт 5.4 Договору).

20.07.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено додаток № 1 до Договору (далі –Додаток № 1), відповідно до пункту 1.5 якого обсяг фактично поставленого товару визначається на підставі кількості, зазначеної в залізничних накладних або видаткових накладних Позивача (Продавця) або контрольного зважування товару, на замовлення Відповідача (Покупця), контрольне зважування є остаточним та сторонами не оскаржується.

Згідно з пунктом 1.6 Додатку № 1 Покупець здійснює оплату за товар в гривнях, в наступному порядку: 100% загальної вартості партії товару Покупець сплачує протягом семи робочих днів з дати поставки.

У випадку порушення строків здійснення платежів за даним Договором (несплати, неповної оплати) Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов'язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов'язання (пункт 1.7 Додатку № 1).

Пунктом 1.9 Додатку № 1 встановлено, що даний Додаток № 1 є невід'ємною частиною Договору та діє з моменту його підписання до закінчення терміну дії Договору або підписання нового додатку.

На виконання Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних № ЦБ-0000100 від 19.04.2007 на суму 60 417,50 грн.; № ЦБ-0000256 від 23.07.2007 на суму 62 652 грн.; № ЦБ-0000257 від 24.07.2007 на суму 53 622,50 грн.; № ЦБ-0000258 від 30.07.2007 на суму 61 309,42 грн.. всього на суму 238 001,42 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом та печаткою Відповідача на вказаних видаткових накладних, а також актами прийому-передачі товару № 01/07 від 23.07.2007 та № 02/07 від 24.07.2007.

Відповідач за отриманий на підставі вказаних видаткових накладних товар частково розрахувався з Позивачем на суму 181 029,50 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.

31.10.2007 та 22.01.2008 Позивач та відповідач підписали акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 56 971,92 грн.

05.11.2007 Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 56 971,92 грн. та 11 964,10 грн. пені.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач відповідно до пункту 1.6 Додатку № 1 повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 60 417,50 грн., в строк до 30.04.2007;  у сумі 62 652 грн., в строк до 01.08.2007;  у сумі 53 622,50 грн., в строк до 02.08.2007; у сумі 61 309,42 грн., в строк до 08.08.2007, всього у сумі 238 001,42 грн.

Проте, Відповідач, як у встановлений Додатком № 1 строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 56 971,92  грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 56 971,92  грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору та сплата неустойки.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується з абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України згідно з яким майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені за період з 27.09.2007 до 05.10.2007 здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм і складає: 56 971,92 грн. х 16% / 365 днів х 42 дні = 1 048,91 грн.

Отже, суд стягує з Відповідача пеню у сумі 1 048,90 грн.

Судом враховано, що абзацом другим частини 2 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Суд зауважує, що вказана норма передбачає право збільшення саме законної неустойки. Для того, щоб неустойка вважалася законною необхідно, щоб законом або іншим актом ци вільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому неможна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги посилання Позивача на вищевказане положення статті 551 ЦК України, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені виходячи із розміру 0,5% за кожний день прострочення оплати передбаченого пунктом 1.7 Додатку № 1.

Відповідно до частини 1 статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (частина 1).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 2).

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частина 3).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З пояснень представника Позивача вбачається, що основною метою укладання ним із Відповідачем Договору було отримання Позивачем доходу, а тому невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором тягне за собою для Позивача неможливість досягнення запланованої мети за цим Договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач систематично порушував свої зобов'язань за Договором щодо оплати вартості поставленого товару.

Позивач вказує, що внаслідок систематичного прострочення оплати поставленого товару зобов'язання за Договором втратили інтерес для Позивача.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про розірвання Договору є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 615 ЦК України, статтями 175. 188, 193, 206, 230, 231, 232 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу щебнево-песчаної продукції № 72-04-07 від 18.04.2007, укладений між Приватним підприємством «Укрснабпрогрес»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клен».

Стягнути з Приватного підприємства «Укрснабпрогрес»(02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, 8, ідентифікаційний код 34296511, р/р 26007156360036 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Київ, МФО 300733, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 29, ідентифікаційний код 13699817, р/р 260063010196 в КБ «Актив-банк»м. Київ, МФО 300852) 56 971 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 92 коп. боргу, 1048 (одну тисячу сорок вісім) грн. 91 коп. пені, а також 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 21 коп. витрат по сплаті державного мита та 108 (сто вісім) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 03.03.2008