Постанова

від 19.02.2008 по справі а-8/243-19/273-6/340-9/428

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-8/243-19/273-6/340-9/428

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 р.   Справа № А-8/243-19/273-6/340-9/428   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Олейняш  Еліні Михайлівні розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу

за позовом  ПП "Івано-Франківськнафтопродукт -  ГНГ",  вул. Хриплинська, 9, м. Івано - Франківськ,76002

до відповідача  ДПІ в м.Івано-Франківську,  вул.Незалежності,20, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсними податкових  повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

Від відповідача:  Сеньківська О.І. - головний державний податковий інспектор, (довіреність №10-416/210226 від 07.11.05.)

Від відповідача:  Струс А.Я. - головний державний податковий інспектор юридичного управління, (довіреність №  815/10-039  від 11.01.08 року)

Від відповідача:  Федорців О.О. -  головний державний податковий інспектор юридичного відділу, ( довіреність № 23630/10-039  від 18.05.07 року)

Від позивача:  Демчик  О.І., ( довіреність № 2008-01/ДО   від 14.01.08 року)

Від  позивача:  Максимик Р.Б., ( довіреність № 2008-02/РМ   від 14.01.08 року)

Суть спору:          Заявлено вимогу про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Івано-Франківську №0004882312/0/0 від 07.06.2004р., №0004882312/1 від 05.07.2004р.,  №0004882313/2 від 11.08.2004р.,  №0004882312/3 від 19.10.2004р.

          Позовні вимоги мотивовані тим,  що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту та порушення норм п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним, оскільки дії суб'єктів  господарської діяльності щодо здійснення  авансових розрахунків  комісіонером на користь комітента не суперечать  цивільному законодавству. Розрахунки в рамках договорів купівлі-продажу цінних паперів №16/03Т-В та №13/01В/11/03К та розрахунки в рамках договору комісії №5/132001/53  проходили згідно різних, незалежних одна від одної  господарських операцій, висновок ДПІ у м.Івано-Франківську в Акті перевірки про те, що  проданий вексель одночасно були перераховані на користь цього ж підприємства, є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки  перерахування  коштів відбувалося не одночасно, як вказують ревізори, а в один і той же день, згідно різних договорів, по різних платіжних дорученнях.

          ДПІ у м.Івано-Франківську, заперечуючи  доводи позивача, вказує на те, що  перерахування комісіонером на користь комітента  більшої суми коштів ніж  одержано виручки від реалізації товарів  суперечить  Цивільному кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість»,  відповідно в порушення  п.4.7 ст.4 вказаного Закону  платником завищено суми податкового кредиту.

          Постановою  господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2006р. позов  ДП «Івано-Франківськнафтопродукт »ВАТ «Концерн Галнафтогаз» задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську №0004882312/0/0 від 07.06.2004р., №0004882312/1 від 05.07.2004р.,  №0004882313/2 від 11.08.2004р.,  №0004882312/3 від 19.10.2004р.

          Ухвалою  від 20.04.2006р. Львівського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          Ухвалою  Вищого адміністративного суду України від 18.07.2007р.  постанова господарського суду  Івано-Франківської області  від  08.02.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від  20.04.2006р. у справі №А-8/243-19/273-6/340 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала мотивована тим, зокрема, що судами попередніх інстанцій не звернуто увагу на те, що абзац другий пункту 4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає і дату збільшення податкових зобов'язань комісіонера, якою є дата, визначена за правилами п.7.3 цього Закону, тобто, або дата одержання грошових коштів від покупця або дата відвантаження товарів покупцю; доходом комісіонера є його винагорода як оплата за надані послуги, а тому і базою оподаткування для розрахунку податків, пов'язаних з реалізацією комісіонером товару, отриманого на комісію, є комісійна винагорода. Судами не встановлено чи дотримався Позивач, як комісіонер, вимог ст.395 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, а також п.п.2.1.1. договору комісії від 24 10 2001р №5/132001/53 щодо реалізації третім особам належних комітентові на праві власності нафтопродуктів, зокрема на суму перераховану комітенту авансом платіжним дорученням №426 від 31.10.2003р.     

          Ухвалою суду від 17.01.08р. у даній сраві відповідно ст.55КАС України здійснено заміну позивача ДП«Івано-Франківськнафтопродукт»ВАТ«КонцернГалнафтогаз»його правонаступником           ПП «Івано-Франківськнафтопродукт -ГНГ».

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що його дії відповідають чинному законодавству.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що за результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. ДПІ у м.Івано-Франківську складено акт №519/23-1-31524413 від 03.06.2004року, в якому  зазначено, що протягом перевіреного періоду ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» було допущено завищення податкового кредиту на суму 362264 грн.

          На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську прийнято  податкове повідомлення-рішення №0004882312/0/0  від 07.06.2004р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 717891 грн., в тому числі 362264 грн. основного платежу  та  355627 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду скарг позивача в процедурі адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004882312/1 від 05.07.2004р.,  №0004882313/2 від 11.08.2004р.,  №0004882312/3 від 19.10.2004р.

Під час розгляду справи та матеріалами справи встановлено , що  ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» здійснює оптову та роздрібну торгівлю власними нафтопродуктами та прийнятими на комісію, в тому числі згідно договору від  24.10.2001р. №5/132001/53. Відповідно до умов вказаного договору ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»ВАТ «Концерн Галнафтогаз»як комісіонер від власного імені і за рахунок ТзОВ «Укргазресурс»здійснював реалізацію нафтопродуктів, що є власністю останнього. На підставі вказаного договору комісії позивач здійснював перерахування коштів на користь ТзОВ «Укргазресурс», яке виступало за угодою як комітент. Згідно платіжного доручення №426 від 31.10.2003 року позивач перерахував ТзОВ «Укргазресурс» оплату за нафтопродукти згідно  договору комісії 2173585 грн. в тому числі  362264 грн 17 коп  податку на додану вартість.

На думку ДПІ в м.Івано-Франківську, вказана сума податку на додану вартість є зайво включеною до податкового кредиту, оскільки суму сплати  не можна вважати вирученою від реалізації комісійної продукції, так як вона отримана не від комісійної торгівлі нафтопродуктами, а є більшою суми коштів ніж одержано виручки від реалізації товарів і підлягає віднесенню на розрахунки з ТзОВ «Укргазресурс» по балансовому рахунку 631/1, де на той час  числилась заборгованість в сумі 4968650 грн., а також з огляду на вимоги ст..395 ЦК УРСР, згідно якої одна сторона (комісіонер)  зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду здійснювати одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента та ст..404 ЦК України, згідно з якою по виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також передати комітентові за його вимогою всі права щодо третьої особи, випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою.

          Відповідно до ст. 42 Конституції України «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом». Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

          Згідно вимог ст. 4 ЦК УРСР 1963 року цивільні права і обов'язки можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          У ст. 404 цього Кодексу вказано, що «...по виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також передати комітентові за його вимогою. Сума, виручена від продажу сільськогосподарських продуктів, з відрахуванням виданого авансу, встановленої комісійної винагороди і витрат, зроблених комісіонером за рахунок комітента, повинна бути сплачена колгоспу в строки, передбачені договором. Остаточний розрахунок за прийняті на комісію сільськогосподарські продукти провадиться не пізніше трьох днів після їх продажу. В разі укладення договору субкомісії (стаття 399 цього Кодексу) видача авансу і остаточний розрахунок провадяться за бажанням колгоспу комісіонером або субкомісіонером. Виплата грошей комісійним магазином комітентові, за вирахуванням належної магазинові комісійної винагороди, провадиться не пізніше трьох днів після продажу речі».

          Системний аналіз вакзаної норми  свідчить , що здійснення авансового розрахунку комісіонером на користь комітента не суперечить суті та умовам договору комісії. Також у главі 35 кодексу, яка регулює відносини договору комісії, немає заборони щодо здійснення таких розрахунків. Немає такої заборони і в інших статтях Кодексу.

          Угодою від 02.05.2005р., укладеною між ТзОВ «Укргазресурс» та ДП «Івано-Франківськнафтопродукт», припинено чинність Договору комісії №5/132001/53 від 24.10.2001р. Даною угодою Сторонами підтверджено виконання взаємних зобов'язань та врегулювання всіх розрахунків між ними по даному Договору комісії, тобто підтверджено виконання ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» як комісіонером, зобов'язань по договору комісії, передбачених ст.395 ЦК України та п.п.2.1.1 Договору комісії щодо реалізації третім особам належних комітентові на праві власності нафтопродуктів. Крім того, в зв'язку з припиненням чинності Договору комісії від 24.10.2001р., Сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2005р. (в частині комісійної реалізації), з якого вбачається, що станом на 30.04.2005р. відсутній залишок заборгованості по зазначеному Договору комісії.

          Показники Акту звірки взаєморозрахунків підтверджено актами позапланових документальних перевірок дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» за період з 01.01.2004р. по 30.09.2004р. №72/26-2-31524413 від 03.02.2005р. та за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. №216/23-2/31524413 від 31.03.2006р..

          Таким чином, наступними актами перевірок, також не встановлено зазначених вище порушень п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

          В матеріалах справи міститься лист ТзОВ «Укргазресурс» від 06.12.2005р., в якому зазначено, що Товариство не заперечувало проти авансування комісіонером комітента, такі господарські операції проводились в рамках чинного законодавства України, відповідали договору комісії, волі сторін та звичаям ділового обороту між сторонами договору.

          Отже, здійснення  комісіонером (ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз») перерахування комітенту (ТзОВ «Укргазресурс») власних коштів за відсутності виконання третьою особою оплати комітенту чи комісіонеру в даному випадку  не суперечить вимогам ст.41  ст.161 ЦК УРСР, оскільки сторони дійшли до взаємної згоди щодо здійснення такого перерахування, в рамках свободи підприємницької діяльності, яке  крім того, не суперечить вимогам чинного законодавства. До такого ж  висновку прийшла   судово-бухгалтерська експертиза по кримінальній справі №246452 від 27.09.2005р. , проведена  Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз ( акт №655).

          Посилання ДПІ у м.Івано-Франківську  на порушення позивачем вимог п.4.7 ст.4 Закону України  «Про податок на додану вартість», згідно якого у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника  податку (надалі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановлену цим Законом, та п.7.3 ст.7 згаданого вище Закону, згідно якої датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата  перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів,  в результаті здійснення вищевказаної операції є необґрунтованим, оскільки вказана норма не визначає обов'язковою умовою для перерахування коштів Комітенту –завершення операції з продажу комісійних товарів третім особам, однаково як і не вказує на джерело походження перерахованих коштів.

Щодо висновку податкового органу про те, що  ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість обчислену від всіх коштів, які було перераховано контрагенту ТзОВ «Украгазресурс» включаючи оплату за вексель, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи  випливає , що згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №16/03Т-В від 12 лютого 2003 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» придбало в ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» цінний папір –простий вексель №733257070671. Цей  вексель згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №13/01В/11/03К від 26 лютого 2003 року був проданий ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз»на користь ТзОВ «Укргазресурс»(Покупець) через посередника ТзОВ «ФК Декра»(Торговець). Згідно платіжного доручення №55 від 31 жовтня 2003 року ТзОВ «Укргазресурс»перерахувало ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» ВАТ «Концерн Галнафтогаз» 2173585 грн., при чому в призначенні платежу чітко вказано, що це оплата за цінні папери згідно договору №13/01В/11/03К.

В той же час, згідно  договору купівлі-продажу цінних паперів №16/03Т-В від 12 лютого 2003 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» придбало в ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» простий вексель №733257070671 за 3745000 грн., в свою чергу  згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №13/01В/11/03К від 26 лютого 2003 року даний вексель був проданий за 3748000  грн. Таким чином, прибуток ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» склав 3000  грн. Дана сума була  включена до складу валових доходів за результатами першого кварталу 2003 року і оподаткована податком на прибуток (п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що відображено в головній книзі підприємства та  декларації з податку на прибуток підприємства.           Отже, договір купівлі-продажу цінних паперів №13/01В/11/03К від 26 лютого 2003 року є окремою господарською операцією, що проведена ще в березні 2003 року. Перерахування частини коштів по договору (2 173585 грн.)  контрагентом в жовтні 2003 року пояснюється тим, що в ТзОВ «Укргазресурс» була дебіторська заборгованість перед нашим підприємством.

З моменту одержання коштів  згідно платіжного доручення   №55 від 31.10.2003р. на розрахунковий рахунок ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» вправі вільно ними розпоряджатися  та визначати порядок їх використання згідно вимог чинного законодавства.

Згідно платіжного доручення №426 від 31 жовтня 2003 року ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» (комісіонер) перерахувало на користь ТзОВ «Укргазресурс»(комітент) 2173585 грн. із призначення платежу: оплата за нафтопродукти згідно договору комісії №5/132001/53 від 24 жовтня 2001 року.

Як вбачається з  виписки з особового рахунку, перерахована по платіжному дорученню №426  від 31.10.2003р. сума 2173585 грн зарахована на рахунок ТзОВ «Укргазресурс», на який поступають кошти за комісійні нафтопродукти, і відповідним чином відображена в податковому обліку.

Здійснюючи вищенаведені розрахунки, підприємства виконували також і вимоги розділу ІІІ  Розрахунки із застосуванням платіжних доручень «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29 березня 2001 року N 135 (діяла в той час) . Відповідно до п. 7 даної інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Отже, розрахунки в рамках договорів купівлі-продажу цінних паперів №16/03Т-В та №13/01В/11/03К та розрахунки в рамках  договору комісії №5/132001/53 проходили  згідно різних,  абсолютно незалежних одна від другої, господарських операцій. Висновок ДПІ в м. Івано-Франківську в Акті перевірки про те, що кошти (2173585,00 грн.), отримані ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»від ТзОВ «Укргазресурс»за проданий вексель одночасно були перераховані  на користь цього ж підприємства, є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки перерахування коштів відбувалося не одночасно, як вказують ревізори, а просто у той же день, згідно різних договорів, по різних платіжних дорученнях.

Простий вексель не був застосований у розрахунках з комітентом, а господарські операції в рамках договорів купівлі-продажу  цінних паперів були окремими операціями, що ніяк не впливають на виконання договору комісії №5/132001/53, так само як і на права позивача, передбачені цим договором, ЦК УРСР, Законом України «Про податок на додану вартість»щодо авансування комітента та права на податковий кредит.

В матеріалах справи наявна  Довідка від 27.04.2004р. №1526/23-4/31215993 про результати позапланової перевірки ТзОВ «Укргазресурс з питань взаємовідносин з ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»за квітень-грудень 2003р. згідно якої  ТзОВ «Укргазресурс»на виконання умов договору комісії №5/132001/53 від 24.10.2001р. протягом перевіреного періоду були виписані податкові накладні, згідно переліку, викладеного в довідці,  суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень-грудень  2003р.  За результатами  перевірки порушень діючого законодавства не встановлено, в тому числі, щодо порядку  оформлення податкових накладних.

Щодо висновку акту перевірки про те, що ДП «Івано-Франківськнафтопродукт» здійснено несвоєчасне декларування податку на додану вартість в сумі 348990грн., то такий висновок є помилковим з наступних причин.

В акті перевірки зазначено, що в перевіреному періоді ДП «Івано-Франківськнафтопродукт»зайво перераховано суми ТзОВ „Укргазресурс»по комісійній торгівлі в квітні 2003 року на 229670 грн., липні - 950665 грн., серпні –913611 грн. Такий висновок не відповідає дійсності, оскільки при перевірці не враховано, що на рахунку  361 здійснювався облік коштів, отриманих в якості попередньої оплати від покупців комісійних нафтопродуктів. Суми, зазначені в акті як „зайво перераховані»насправді є сумами авансових платежів від покупців комісійних товарів, які згідно статті 398 Цивільного Кодексу є власністю комітента та відповідно пункту 9 Договору комісії підлягають перерахуванню на банківський рахунок останнього.

          Також, в акті зазначено, що підприємством 30 вересня 2003 року було отримано 2500000 грн. коштів від комітента, в якості повернення оплати за комісійні нафтопродукти. В звіті про виконання умов договору за вересень 2003 року загальний обсяг перерахованих коштів Комітенту в сумі 12138826 грн. підприємством було зменшено на суму повернутих коштів. В податковій накладній, отриманій від Комітента, сума податкового кредиту визначена виходячи не із загальної суми перехованої останньому, а вже з врахуванням поверненої оплати, тобто на 2500000грн. менше. Отже, в податковій декларації за вересень 2003 року суму податкового кредиту (яка є меншою від суми податкового кредиту, розрахованого з суми перерахованих Комітенту коштів) відображено правильно.

          Таким чином, суму податкового кредиту по розрахунках з бюджетом підприємством завищено не було , атже актом перевірки не встановлено порушень п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення Позивачем суми податкового зобов'язання по господарських операціях пов'язаних з виконанням умов договору комісії, виходячи із обсягу одержаних грошових коштів від покупців та відвантаженого покупцям товару (з врахування вимог п.7.3 ст.7 зазначеного Закону), а також в частині визначення бази оподаткування для розрахунку податків, пов'язаних з реалізацією комісіонером товару, отриманого на комісію, виходячи з отриманого позивачем як комісіонером доходу, яким є його винагорода як оплата за надані послуги.

Слід зауважити, що коригування сум податку на додану вартість передбачено законом тільки, щодо сум податкового зобов'язання. В пункті 4.5 статті 4 закону визначено, що „...У разі коли після продажу  товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем,  перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму  податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.»

Отже, вимоги пункту 4.5. статті 4 Закону з проведення коригування сум податку на додану вартість стосуються продавця та покупця товарів. За умовами Договору комісії та відповідно Цивільного кодексу Комісіонер не є покупцем товару. Таким чином, це ще раз підтверджує, що висновок податкової про несвоєчасне декларування податку на додану вартість в сумі 348990грн. є необґрунтованим.

За наведених обставин, ДПІ у м.Івано-Франківську, документально обґрунтованими доказами не спростовано доводи  позивача та не доведено правомірності визначення позивачу ДПІ у м.Івано-Франківську  оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями  податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 717891 грн.

З урахуванням вищевикладеного , суд ввважає, що вимоги ПП «Івано-Франківськнафтопродукт - ГНГ»обгрунтовані  і підлягають задоволенню.

                    Керуючись ст.124 Констетуції України ,Законом України  «Про податок на додану вартість», ст. ст. 94, 160 - 167, 254   Кодексу адміністративного судочинства України  , суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

          Визнати нечинними  податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0004882312/0/0 від 07 червня 2004 року,  №0004882312/1 від 05 липня 2004 року, №0004882312/2  від 11 серпня 2004 року,  №0004882312/3 від 19 жовтня 2004 року.

Стягнути з ДПІ у м.Івано-Франківську,  вул. Незалежності,20, м. Івано-Франківськ  на користь  Приватного підприємства  «Івано-Франківськнафтопродукт - ГНГ», вул. Хриплинська, 9,  м.Івано-Франківськ, ( код ЄДРПОУ 31524413,  МФО  336462,  р/р 260062647 в ОД АППБ "Аваль" в м. Івано-Франківську)  - 340 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

Постанову суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку.

         Заява про апеляційне оскарження  постанови  подається протягом 10 –ти днів з дня її складення  в повному обсязі, апеляційна скарга подається  протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення  строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою сторони, на користь якої ухвалено постанову.

          Суддя                                                            Фанда О.М.

                                                                Постанова складена в повному обсязі 25.02.08р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"