Постанова

від 27.12.2006 по справі 8/241-2762

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/241-2762

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

27.12.06                                                                                           Справа  № 8/241-2762

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державно-комунальної аптеки № 142 від 28.09.2006р. № 82

на рішення          Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р.

у справі           № 8/241-2762

за позовом           Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі Тернопільська ОДПІ), м. Тернопіль

до відповідача          Державно-комунальної аптеки № 142, м. Тернопіль

про           стягнення заборгованості в сумі 375,32 грн.

за участю представників:          

від позивача          –          не з'явився;

від відповідача           - Шевчук Р.В. –завідувач Державно-комунальної аптеки № 142.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст.27, 29, 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р. у даній справі, суддя Жук Г.А., позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державної комунальної аптеки № 142, вул.. Миру, 13, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 21132579

- 340,00 грн. штрафних санкцій  на рахунок №31113104600002, код платежу 23030100 державного бюджету  ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області , МФО 838012;

- 35,32 грн. - земельного податку з юридичних осіб на рахунок № 33211811600002, код платежу 13050100 місцевого бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області , МФО 838012..

Рішення суду мотивоване положеннями норм п.1.3 ст.1, ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.10 «Про державну податкову службу в Україні», п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також тим, зокрема, що сума податкового боргу підтверджується  матеріалами справи, зокрема: актом перевірки,  податковим повідомленням-рішенням, обліковими картками платника податку –відповідача, податковими вимогами, виставленими платнику податку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державно-комунальна аптека № 142, відповідач у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення  Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р. у даній справі скасувати. Зокрема, скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області винесене з порушенням норм матеріального  та процесуального права.

Тернопільська ОДПІ, позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на довідку від 30.06.2006 року про наявність податкового боргу в сумі 375 грн., у тому числі 340 грн. штрафних санкцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2005 року № 0006272303 та 35,32 грн. заборгованості по земельному податку, корінці першої податкової вимоги від 29.09.2005 року № 1/1651, другої податкової вимоги від 26.12.2005 року № 2/2052, акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 26.08.2005 року № 19184345/2303, розрахунок суми позовних вимог та облікові картки платника податку.

Державно-комунальна аптека № 142, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що судом не взято до уваги, що фінансова санкція на суму 340 грн. не пов'язана із сплатою податку, не входить до переліку обов'язкових до сплати платежів, фінансова санкція на суму 340 грн. нарахована позивачем на підставі акту перевірки від 26.08.2005 року за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який підписано відповідачем із зауваженням, оскільки він не згідний із тлумаченням вимог даного Закону; крім того, є недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005 року № 0006272303/2303/0/55525 щодо сплати земельного податку в сумі 35,32 грн.; відповідач стверджує, що на нього поширюється пільга по сплаті земельного податку, передбачена ст.12 Закону України «Про плату за землю».

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала свої доводи та заперечення, надані у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Позивач подав позов про стягнення податкової заборгованості у розмірі 375,32 грн. за рахунок активів Державно-комунальної аптеки № 142.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, Державна комунальна аптека № 142, вул. Миру,13, м. Тернопіль, згідно з Довідкою Головного управління статистики у Тернопільської області значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 21132579, зареєстрована, як комунальне підприємство, яке здійснює діяльність  (за КВЕД 52.31.0) – роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.

Державно-комунальна аптека № 142 перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податку і відповідно ст.67 Конституції України та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»зобов'язана сплачувати належні суми податків, зборів у встановлений законом термін. Пунктом 3 ст.9 згаданого вище Закону передбачено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється із сплатою податку, збору, або його скасуванням.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Органам державної податкової служби, а в даному випадку Тернопільській ОДПІ, право на звернення до суду про стягнення в дохід держави податкового боргу надано п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з ч. 11 ст. 11 згаданого вище Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України;

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням рішенням від 30.08.2005 року № 0006272303 до відповідача застосовано санкції в сумі 340 грн. за порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення  суб'єктом господарювання вимог Закону щодо щоденного  друку  на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідач підписав акт перевірки із запереченням, однак на час подання позову та розгляду спору у суді першої інстанції податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005 року № 0006272303/0/55525 не оскаржено відповідачем в установленому законом порядку и не визнано недійсним.

У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що у даному випадку позовні вимоги позивача щодо стягнення з Державної комунальної аптеки № 142, вул.Миру, 13, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 21132579 заборгованості в сумі 340 грн., що становить штрафні санкції за порушення п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є правомірними та підставними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 35,32 грн. заборгованості по земельному податку, то слід зазначити наступне.

Відповідач, як платник податків і зборів (обов'язкових платежів) перебуває на обліку в податковій інспекції та подає податкові декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням, сплатою податків і зборів, в тому числі і по земельному податку, який обчислюється юридичною особою самостійно та подається у формі податкових розрахунків земельного податку, дане підтверджується матеріалами справи, в яких представлено податковий розрахунок земельного податку, який подано до податкового органу відповідачем 31.01.2005 року.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У п.п.5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначається, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, податковий борг відповідача становить 375,32 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, обліковими картками платника податку (відповідача у справі), податковими вимогами, виставленими платнику податку на підставі ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та розрахунком заборгованості.

Вищезгадане податкове повідомлення-рішення, податкові вимоги відповідачем не оскаржено в установленому порядку, є дійсними актами державного органу.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п. 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо застосування норм процесуального права судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, то апеляційним господарським судом встановлено, що місцевим господарським судом закінчено дану справу згідно з положеннями норм Господарського процесуального кодексу України та помилково не застосовано положень норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктами 6,7 Перехідних положень якого адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а згідно з приписами ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, натомість рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 195, 196, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський П О С Т А Н О В И В:

1.          Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2006р. у справі № 8/241-2762 в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, виклавши судове рішення у формі постанови.

2.          В решті судове рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                                      суддя                                                            Галушко Н.А.

                                      суддя                                                            Юрченко Я.О.