Рішення

від 11.02.2008 по справі 11-1/84-07-1075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-1/84-07-1075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2008 р.Справа  № 11-1/84-07-1075

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії „Райз”.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські рослинні масла”.

про стягнення 230765,00 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Донцов Д.Ю., Титенко О.М. (за довіреністю);Від відповідача: Сомсоненко Ю.А. (керівник), Погорелов О.В., Андрієвський В.Л. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Титенко О.М. (за довіреністю);Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 12.02.2007 р. за вх. № 1579 Закрите акціонерне товариство компанія „Райз” в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії „Райз” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські рослинні масла” 230765,00 грн.

Ухвалою від 16.02.2007 р. суддею господарського суду Одеської області Гарнік Л.Л. порушено провадження у справі та присвоєно справі № 1/84-07-1075.

Згідно розпорядження № 167-р від 20.03.2007 р. Голови господарського суду Продаєвича В.О. справу № 11/84-07-1075 передано на розгляд судді Власовій С.Г.

Ухвалою від 23.03.2007 р. справу № 11/84-07-1075 було прийнято до провадження суддею Власовою С.Г. та присвоєно № 11-1/84-07-1075.

30.05.2007 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку із розглядом господарським судом Тернопільської області справи № 16/130-2368 за позовом ТОВ „Українські рослинні масла” до ЗАТ компанії „Райз” в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії „Райз” про визнання недійсним договору, яка є пов'язаною зі справою № 11-1/84-07-1075.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 25.04.2007 р. за вх. № 9239 надав письмові пояснення у справі, 14.05.2007 р. за вх. № 10519 уточнення до позовної заяви, 29.12.2007 р. за вх. № 29920 та 28.01.2008 р. письмові пояснення і обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну  заяву за вх. № 12240 від 30.05.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін , суд встановив наступне:

26.04.2006 р. між дочірнім підприємством „Райз-Агросервіс” та ТОВ „Українські рослинні масла” (Тернопільська філія) Відповідачем та Позивачем було укладено Договір  поставки на умовах товарного кредиту № 1569/17.

Правонаступником ДП „Райз-Агросервіс” є ЗАТ компанія „Райз”.

Позивач вказує, що відповідно до умов Договору, поставив Відповідачу товар на загальну суму 293724,38 грн. Відповідно до п. 2.5. Договору вартість товару, який сплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, встановлена сторонами договору та вказана в додатках 1а, і повинна була сплачуватись Відповідачем наступним чином:

- 20% - до 01.09.2006 р.;

- 50 % - до 01.10.2006 р.;

- 30% - до  01.11.2006 р.

Позивач також зазначає, що згідно до п.п.2.7.-2.12  Договору та додатків 1а до нього, Відповідачу також належить сплачувати відсотки за користування товарним кредитом.

Позивач стверджує, що станом на 16.12.2006 р. дебіторська заборгованість відповідача складає 148356,42 грн., що підтверджується звірки взаємних розрахунків.

Також Позивач вказує, що 23.11.2006 р. надіслав на адресу Відповідача претензію, яка була залишена Відповідачем буз відповіді та задоволення.

За неналежне виконання умов договору Позивач нарахував Відповідачу відповідно до п.7.3. Договору пеню у розмірі 3109,03 грн., відповідно до п. 7.4. Договору збитки в сумі 74178,21 грн., та відповідно до п. 7.5. Договору 28% річних у розмірі 5121,34 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну  заяву за вх. № 12240 від 30.05.2007 р. та зазначає, що ним 26.04.2006 р. було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 1569/17 сторонами в якому виступили Дочірнє підприємство „Райз-Агросервіс" (Тернопільська філія) та ТОВ „Українські рослинні масла". Відповідач вказує, що Позивач при подачі позовної заяви не надав йому документи, які б підтверджували реорганізацію Дочірнього підприємства „Райз-Агросервіс” (Тернопільської філії).

          Відповідач також вважає надані Позивачем у позовній заяві розрахунки заборгованості невірними та такими, що не відповідають дійсності та чинному законодавству з огляду на те, що пункт 7.5. Договору встановлює обов'язок сплати відсотків за неправомірне користування коштами у розмірі 28 % річних з простроченої суми. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Під збитками, за ст.224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 235 ГК України, оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Таким чином, встановлення обов'язку Позивача, в якості відповідальності, слачувати у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань відсотки у розмірі 28 % річних є неправомірним і таким, що не відповідає вимогам чинного Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. На думку Відповідача Позивач не надав доказів того, що ним були понесені збитки в сумі 74 178,21 грн.          

28.01.2008 р. за вх. № 1584 Позивач надав розрахунок сум, що стягуються, в якому  зокрема зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п.7.3 Договору №1569/17 від 26.04.06р. за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару Відповідач повинен сплатити за кожен день прострочення на користь ЗАТ компанії «Райз»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Пунктом 7.5 розділу 7 «Відповідальність сторін, її розмір та порядок застосування»договору № 1569/17 від 26.04.06р. у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків за користування товарним кредитом передбачена сплата «Покупцем»на користь «Постачальника»відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Також позивач зазначає, що п.7.4 розділу 7 укладеного договору передбачено відшкодування збитків, завданих «Постачальнику»невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони, за взаємною згодою, встановили розмір збитків «Постачальника»в твердій сумі 50 (п'ятдесят) процентів вартості (ціни) товару; збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф). Встановлення такої умови в договорі, яка передбачає розмір збитків «Постачальника»в твердій сумі, не суперечить частині 5 статті 225 Господарського кодексу України та Положенню про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою № 888 від 25.07.1988 року, яке регулює відносини поставки, а саме пункту 74 Положення, згідно якого «сторони можуть передбачити в договорі можливість відшкодування збитків в твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку неналежного виконання зобов'язань по договору», тобто є правом сторін.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України «... під збитками розуміються ...не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною».

Позивач, посилаючись на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/609 та рекомендації президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 04-5/1429 стверджує, що вищезазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею), і сам факт ненадходження коштів за поставлений товар, який Відповідач отримав, про що свідчать довіреності та видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, вже є доказом того, що Позивач зазнав збитки внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

26.04.2006 р. між ДП „Райз-Агросервіс” в особі Тернопільської філії та ТОВ „Українські рослинні масла” було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 1569.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.07.2007 р. у справі № 16/130-02368, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 р. ТОВ „Українські рослинні масла” відмовлено у задоволенні позовних вимог до ЗАТ компанії „Райз” в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії „Райз” про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту            № 1569 від 26.04.2006 р.

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів акціонерів товариства ЗАТ компанія „Райз” (а.с.33) загальними зборами було вирішено припинити діяльність ДП „Райз-Агросервіс” та його філій шляхом реорганізації та приєднання до ЗАТ компанії „Райз”, яка є повним та універсальним правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованих дочірніх підприємств.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Пунктом  п.1.1. вищезазначеного Договору встановлено, що  в терміни, визначені договором „Постачальник” (Позивач) зобов'язується передати у власність „Покупця” (Відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а  „Покупець” зобовязується прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеної відповідно до умов Договору.

          Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки „Покупцю” гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в. т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та                   № 1а), які є невід'ємною частиною договору.

Вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна) Товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом (п. 2.1. Договору).

Також згідно п.2.3. Договору „Покупець” проводить оплату вартості (ціни) товару та  відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору.

Вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується „Покупцем” чотирма платежами в таких розмірах та в наступні терміни: перший платіж в розмірі 20 (двадцяти) відсотків відстроченої з оплатою суми - до 20 серпня року, в якому „Покупець” отримав товар; другий платіж в розмірі 20 (двадцяти) відсотків відстроченої з оплатою суми - 20 вересня року, в якому „Покупець”  отримав товар; третій платіж в розмірі 20 (двадцяти) відсотків відстроченої з оплатою суми -  20 жовтня року, в якому „Покупець” отримав товар: четвертий платіж - 40 (сорока) відсотків .відстроченої з оплатою суми - 20 листопада року в якому „Покупець” отримав товар (терміни сплати визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а) (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п.2.6. Договору товар отриманий „Покупцем”  у власність на умовах відстрочки кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п.2.7-2.21 договору та в додатку № 1а.

На виконання умов укладеного сторонами Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 293724,38грн., що підтверджується додатками 1а від 03.05.2006 р., від 15.05.2006 р.,  від 01.06.2006 р. та від 13.06.2006 р (а.с.20-31).

Як вбачається з умов Договору № 1569/17 від 26.04.2006 р. (п.2.5., п.п.2.7-2.12) та додатків № 1а до нього Відповідач повинен був оплатити товар: 20% до 01.09.2006 р.; 50 % до 01.10.2006 р.; 30% до 01.11.2006 р.

Відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.12.2006 р. (а.с.32). Наявна заборгованість Відповідача складає 148356,42 грн.

Крім того, слід зазначити, що Договором поставки на умовах товарного кредиту № 1569 від 26.04.2006 р. встановлена відповідальність „Покупця”, а саме:

-          за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань  по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом,  сплачує  за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п.7.3.);

-          відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі: 50 (п'ятдесят) процентів вартості (ціни) товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) (п.7.4.);

-          у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 (двадцять вісім ) процентів річних з простроченої суми (п.7.5.).

Відповідно до п.7.6. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.

Так, Позивачем відповідно до п. 7.3. Договору було нараховано  пеню у розмірі 3109,03 грн.,  відповідно до п. 7.4. Договору –збитки в сумі 74178,21 грн., та відповідно до п. 7.5. Договору відсотки у розмірі 5121,34 грн.

Суд вважає, що Позивач обґрунтовано нарахував Відповідачу пеню у розмірі 3109,03 грн. за період з 01.11.2006 р. по 16.12.2006 р., відповідно до п. 7.3. Договору,  а наданий Позивачем розрахунок, здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Частиною 5 ст. 694 ЦК України  встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 538 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, Відповідач сплачує на користь Позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

З огляду на викладене, Позивач обґрунтовано нарахував Відповідачу 28% річних на суму заборгованості, за період з 01.11.2006 р. по 16.12.2006 р., у розмірі 5121,36 грн.

Також відповідно до п.7.4. Договору Відповідач відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі: 50 (п'ятдесят) процентів вартості (ціни) товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) (п.7.4.);

Судом не приймаються до уваги твердження про те, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, з посиланням на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. та рекомендації президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р., а також про те, що сам факт ненадходження коштів за поставлений товар, який Відповідач отримав, вже є доказом того, що Позивач зазнав збитки внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 5  ст. 225 ГК України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Отже сторонами у п.7.4. було погоджено розмір збитків, якій підлягає відшкодуванню у твердій сумі залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене слід зазначити що ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України чітко визначено, що саме є збитками, а ст.ст.33,34 ГПК України на Позивача покладено тягар доказування наявності та розміру завданих збитків. Отже твердження, що сам факт ненадходження коштів за поставлений товар, який Відповідач отримав, вже є доказом того, що Позивач зазнав збитки є необґрунтованим. Більш того Позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення заборгованості, а не відшкодування збитків, завданих внаслідок  неналежного виконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором.

Отже в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 74178,21 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії „Райз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські рослинні масла” підлягають задоволенню частково, в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 148356,42 грн., пені в сумі 3109,03 грн., та 5121,34 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, доведеними та підтверджені наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські рослинні масла” (Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 49, код 30127678, п/р 260018490 в Одеській обласній філії АППБ „Аваль”, МФО 328501) на користь Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 152, код 13980201, п/р 26001012816675 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) –156586,79 грн. (148356,42 грн. основної заборгованості у розмірі, пені в сумі 3109,03 грн., та 5121,34 грн. відсотків за неправомірне користування коштами), 1565,87 грн. держмита; 80,07 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 25.02.2008 р.