Постанова

від 26.02.2008 по справі 36/429-3/430

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/429-3/430

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.02.2008                                                                                           № 36/429-3/430

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників: не з"явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського концерну торф"яної промисловості "Укрторф"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2007

 у справі № 36/429-3/430  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Тайга"

 до                                                   Українського концерну торф"яної промисловості "Укрторф"

 третя особа           Міністерство палива та енергетики України

           Міністерство вугільної промисловості України

 про                                                  витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Тайга» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення з нежитлового приміщення загальною площею 233,80 кв. м., що знаходиться в будинку  № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві (приміщення на третьому поверсі вищевказаного будинку).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 р. позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що на сьогоднішній день відповідач  належить до сфери управління Мінпаливенерго України і є правомірним користувачем займаних приміщень.

Позивач у відзиві просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає  наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Тайга” на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.09.1998 серія МК № 010001800, є власником майнового комплексу площею 5422,60 кв. м., який розташований у м. Києві за адресою: вул. Червонорамайська, 65. До складу цього майнового комплексу увійшли адміністративний будинок площею 5068,60 кв. м. (літера А), гараж площею 243,60 кв. м. (літера Б), гараж площею 110,40 кв. м. (літера В).

Право власності на зазначений майновий комплекс, в т.ч. і на адміністративний будинок, позивач набув у процесі корпоратизації (приватизації) Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга”у Відкрите акціонерне товариство “Тайга”.

Пунктом 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 05.07.1993 № 508 визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975 № 1043-р будинок у м. Києві по вул. Червоноармійській, 65, загальною площею 3227,34 кв. м., крім вузла зв'язку і гаражу, було передано на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду). При цьому, передача будинку здійснювалася за станом на 01.12.1975 року.

Розпорядженням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 24.02.1995 № 28-р нежилий будинок № 65 на вул. Червоноармійській у м. Києві загальною площею 4321 кв. м. з гаражами було закріплено на праві повного господарського відання за  Державним комунально-виробничо-комплектуючою фірмою “Тайга”.

Твердження відповідача та третьої особи про те, що позивачем було незаконно приватизовано нежитлові приміщення у спірному адмінбудинку площею 550 кв. м., які є державною власністю і закріплені за Українським концерном торф'яної промисловості “Укрторф”на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199 та Держвуглепромом на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.1993 № 879-р, судом не приймаються з огляду на те, що

Відповідно до статті 21 Закону України “Про власність”, право колективної власності виникає на підставі: ... перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Статтею 49 Закону України “Про власність”встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

У матеріалах справи відсутні рішення суду, якими встановлено неправомірність набуття позивачем в процесі корпоратизації (приватизації) права власності на будинок загальною площею 5068,60 кв. м., який розташований у м. Києві на вул. Червоноармійській, 65.

Таким чином, позивач як правонаступник Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга”отримав у власність будинок № 65 на вул. Червоноармійській у м. Києві на підставах не заборонених законом.

Стосовно твердження Українського концерну торф'яної промисловості “Укрторф”про те, що приміщення на другом поверсі адмінбудинку на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, площею 550 кв. м., які займає відповідач, не увійшли до статутного фонду позивача під час корпоратизації, отже йому не надавалося, тому він не має на них права власності спростовуються наявними у справі доказами, а саме

По-перше, документи, що посвідчують право власності ВАТ “Тайга” на вказаний адмінбудинок загальною площею 5068,60 кв. м., у судовому порядку скасовані чи визнані недійсними не були.

У матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2005 № 17/386, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2005 № 17/386, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Українського концерну торф'яної промисловості “Укрторф” про визнання недійсним наказу Головного управління житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації від 14.08.1998      № 423-В в частині видачі свідоцтва серії МК № 010001800 про право власності ВАТ “Тайга”на майновий комплекс, розташований по вул.. Червоноармійській, 65 у м. Києві, визнання недійсним наказу Управління комунального майна Київської міської державної адміністрації від 15.05.1995 № 44 “Про створення ВАТ “Тайга”і затвердження його статуту”, визнання недійсним свідоцтва про право власності ВАТ “Тайга”серії МК № 010001800 від 15.09.1998.

З урахуванням викладеного, позивач є законним власником адмінбудівлі, що знаходиться по вул. Червоноармійській, 65, у м. Києві та має площу 5068,60 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності від 15.091998 серія МК  № 010001800, виданого на підставі наказу “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна”від 14.09.1998 № 423В.

По-друге, відповідно до пункту 2.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим у Міністрерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.

З наявного у матеріалах справи проінвентаризованого по поверхового плану на будівлю літера “А”на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві вбачається, що приміщення розміщені на третьому поверсі, якими користується відповідач, зареєстровані на праві власності за ВАТ “Тайга”.

Посилання відповідача на акт від 24.12.1993, як на доказ того, що позивачу спірні приміщення не передавались також не приймається судом, оскільки з цього акта вбачається, що Виробничо-комерційна фірма “Тайга”, яка була попередником ВАТ “Тайга”передала Об'єднаній дирекції з будівництва та експлуатації виробничої бази корпорації “Київміськбуд”нежилий будинок № 65 по вул.. Червоноармійській у м. Києві, крім службових приміщень загальною площею 1240,28 кв. м., розміщених на третьому поверсі, які залишилися на балансі Виробничо-комерційної фірми “Тайга”. При цьому, з даного акта неможливо зробити висновок про те, чи були серед цих приміщень ті, якими користується відповідач.

З наданого відповідачем витягу з відомостей інвентаризації ВАТ “Тайга”вбачається, що він надавався Головним управлінням майна м. Києва на підтвердження об'єктів нерухомого майна позивача, які увійшли до його статутного фонду. Але даний акт не містить підпису уповноваженої особи Головного управлінням майна м. Києва та печатки, отже вважатися належним доказом не може.

Також є помилковим твердження Міністерства палива та  енергетики України щодо втрати ВАТ “Тайга” права користуватися спірними приміщення у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження № 879-р від 25.10.1993.

У відповідності до цього розпорядження Держвуглепрому було надано право користуватися службовими приміщеннями в адміністративному будинку по вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, робочою площею 550 кв.м. на умовах, передбачених Декретом  Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93.

Декретом від 11.01.1993 № 5-93 було передбачено право Кабінету Міністрів України приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, .... в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності і належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. При цьому, договори оренди (найму) з користувачами цих будинків і приміщень вважалися розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, … .

 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2005 № 17/386, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2005 № 17/386, встановлено, що з 05.11.1991 спірний будинок належав до державної комунальної власності м. Києва на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”у зв'язку з тим, що перебував на балансі Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду).

Як було зазначено вище, на баланс позивача будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві було закріплено лише з 24.02.1995.  

Документів, які б підтверджували знаходження у користуванні позивача приміщень у вказаному будинку на підставі договору найму (оренди) сторонами не надано, тому право користування позивача припинитися не могло.

Матеріалами справи підтверджується, що Український концерн торф'яної промисловості “Укрторф”користується приміщеннями загальною площею 280 кв. м., що знаходяться на третьому поверсі в адмінбудинку на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві.

Згідно пункту 2 Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975 № 1043-р, за організаціями, що орендували у тресту “Бурвугілля”приміщення у будинку № 65 на вул. Червоноармійській, у м. Києві, який було передано на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду), зберігалося право користування приміщеннями за договорами.

З постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199 вбачається, що приміщення у будинку № 65 на вул. Червоноармійській, у м. Києві займали апарати управління Місцевої промисловості УРСР та виробничого об'єднання “Укрторф”.

Разом з тим, договорів, які б підтверджували правомірність користування апаратами управління Місцевої промисловості УРСР та виробничого об'єднання “Укрторф”приміщеннями у будинку по вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, не надано.

На підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990         № 199 було створено Український концерн торф'яної промисловості “Укрторф”, який є юридичною особою і діє на підставі свого статуту.

Пунктом 4 вказаної постанови виконавчий апарат концерну було розміщено у м. Києві у приміщеннях по вул. Червоноармійській, 65.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 № 72, відповідач увійшов до сфери управління Держвуглепрому, тобто останній отримав право управляти майном Українського концерну торф'яної промисловості “Укрторф”.

Згідно частини другої статті 33 Закону України “Про власність”державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Розпорядження Міністра вугільної промисловості України від 06.05.1995 № 15, на яке посилаєтсья відповідач як на правову підставу знаходження та користування спірними приміщення, прийнято на підставі розпорядежння Кабінету Міністрів України № 879-р від 25.10.1993 та Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93.

Разом з тим, вказані акти регулюють підстави надання у користування спірних приміщень саме центарльним державним органам, яким є Держвуглепром і не є концерн “Укрторф”.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.1996 № 1203 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.1995   № 90-р, яким керівним посадовим особам та спеціалістам виконачого апарату концерну “Укрторф”було присвоєно ранги державних службовців не є підтвердженням статусу центрального органу державної влади.

З постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199, якою було створено концерн “Укрторф”також не вбачається надання йому такого статусу.

Таким чином, відповідач мав можливість користуватися спірними приміщення лише на підставі договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про власність”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення не були закріплені на праві повного господарського відання ні за Держвуглепромом, ні за відповідачем, а до 1995 року перебували на балансі Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду), з лютого 1995 року –на балансі Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга”.

Частиною другою статті 37 Закону України “Про власність”встановлено, що у разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

Таким чином, після того, як було прийнято рішення про реорганізацію Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга”шляхом її перетворення у відкрите акціонерне товариство та реєстрації ВАТ “Тайга”форма власності адмінбудинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві в т.ч. і спірних приміщень змінилася на колективну власність акціонерного товариства, яка є відмінною від державної.

З урахуванням зазначеного, положення Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93 до таких відносин між позивачем і відповідачем теж не могли застосуватися, оскільки майно втратило статус державного. Крім того, як було зазначено вище, відповідач не був центральним державним органом.

Положеннями як Цивільного кодексу УРСР, та і Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

У звязку з тим, між попердником ВАТ “Тайга”та відповідачем не існувало договірних відносин, вони не могли перейти до ВАТ “Тайга”.

Судом не приймаються твердження концерну “Укрторф”про існування між ним та позивачем договору оренди № 1 від 01.01.1996, оскільки з даного договору вбачається, що термін його дії становить один рік –до 01.01.1997. Пунктом 10.1 цього договору визначено, що він припиняє свою дію після закінчення строку його дії, якщо сторони або одна зі сторін не виявила згоди на його продовження.

Відповідач не надав суду доказів на бажання сторін продовжити дію цього договору, отже він припив свою дію з 01.01.1997.

Крім того, у наданих відповідачем рахунках про сплату комунальних послуг за спірне приміщення відсутнє посилання для їх сплати на договір оренди № 1 від 01.01.1996.

Згідно частини першої статті 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Тайга”неодразово зверталося до відповідача з пропозиціями укладсти договір оренди на спірні приміщення.

Відповідач договір оренди з позивачем укладати відмовлявся. При цьому, в жодному листі не було посилання на наявінсть існуванням між сторонами договору оренди № 1 від 01.01.1996.

Перебуваючи у спірних приміщеннях відповідач тим самим перешкоджає їх законному власнику використовувати їх на власний розсуд.

Відповідно до статті 48 Закону України “Про власність”, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення з нежитлового приміщення загальною площею 233,80 кв. м., що знаходиться в будинку  № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві (приміщення на третьому поверсі вищевказаного будинку).

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2007 року у справі № 36/429-3/430 про задоволення позовних вимог прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.   

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Українського концерну торф'яної промисловості «Укрторф»  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2007 року у справі № 36/429-3/430 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського концерну торф'яної промисловості «Укрторф»- без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 03.03.08 (відправлено)