Рішення

від 19.02.2008 по справі 15/264-07-7219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/264-07-7219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "19" лютого 2008 р.Справа  № 15/264-07-7219

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –       Бойко Н.І.;

від відповідачів:

1) Балтської районної ради Одеської області -  не з'явився,

2) Котовської квартирно-експлуатаційної частини району –Добров Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської єпархії Української Православної Церкви до Балтської районної ради Одеської області та Котовської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії, -

   ВСТАНОВИВ:  

Одеська єпархія Української Православної Церкви звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Балтської районної ради Одеської області про визнання права власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104 та зобов'язання відповідача передати позивачу у власність зазначений монастир та єдиний майновий комплекс. В обґрунтування позову позивач послався на наступне.   

Починаючи з 1907 року у м. Балта розпочала свою діяльність кафедра вікарних єпископів. Цього ж року почалося будівництво майбутнього Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря з прилеглими до нього будівлями. Відповідно до рішення Священного Синоду від 20 червня 1908 р. на місці збудованого храму було відкрито Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир. Так, в результаті будівництва був збудований єдиний майновий комплекс Свято-Покровський Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир, який складався з: Покровського храму з Троїцьким приделом; житлового корпусу для священиків з кухнею та трапезною; двокласної церковної школи та церковного магазину. Також поряд з вищезазначеними будівлями знаходився будинок вікарного єпископу, завод по виготовленню свічок, які також входили до єдиного майнового комплексу монастиря. У 1910-1911 рр. у Балтсько-Феодосіївському чоловічому монастирі проживало до 110 членів братств із різних монастирів (Київських, Афонських та ін.), для братства був побудований двохповерховий корпус. Крім того, на території монастиря постійно працювали різні майстерні, а саме: слюсарна, столярна, бондарна, швацька, з ремонту взуття та інші. До того ж на вищезазначеній території був побудований готель для богомольців, будинок для перестарілих, пекарня, дзвіниця.

Згідно з Постановою Народного комісаріату України „Про духовні училища та семінарії” від 12.02.1919 р., яка була прийнята у виконання Декрету Тимчасового Робоче-Селянського уряду України про перехід учбових закладів з інших відомств до відомства народного комісаріату освічення та про відділення Церкви від держави і школи від Церкви, усі духовні училища та семінарії з їхнім майном та кредитами були передані з інших відомств до відомства Народного комісаріату освічення України. Духовне відомство тоді ж було скасовано. На підставі цього у 1923 р. Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир припинив своє існування, кафедра вікарного єпископа була закрита, а в 1944 р. монастир знову був відкритий та в період з 1944-1946 рр. на вищезазначеній території проживало біля 20 чоловік з членів братства, але в 1961 р. монастир знову був зачинений.

Разом з тим позивач зазначає, що після становлення України як незалежної демократичної держави почався процес передачі (повернення) релігійним організаціям їхнього майна та культових споруд, які раніше було вилучено та передано в інші відомства. Так, Законом України від 23.04.1991 р. „Про свободу совісті та релігійні організації” передбачено, що організації, на балансі яких знаходиться таке майно повинні передавати його у власність релігійним організаціям.

Як зазначає позивач, донедавна на території монастиря перебував військовий госпіталь, який на теперішній час вже розформований, але церква дотепер не може користуватися своїм законним майном, оскільки будівлі монастиря ще не передані в комунальну власність міста, тобто використовуються не за призначенням культової споруди.

Крім того, позивач зазначає, що до закриття Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир належав Російській Православній церкві, правонаступницею якої є Українська Православна церква відповідно до рішення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 27.10.1990 р., листа Святішого Патріарха Московського й всієї Русі Алексія II міністрові юстиції України та постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 р. № 3796-ХХІІ. Також 19.11.1991 р. Виконком Одеської обласної ради народних депутатів рішенням № 490 зареєстрував православний прихід Свято-Покровської Церкви Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря. Таким чином, Одеська єпархія Української Православної Церкви є повноправним власником вищезазначеного майна.

Також позивач зазначає, що ним були надіслані звернення з приводу повернення Одеській єпархії Української Православної Церкви Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря, а саме: 19.09.1997 р. за № 701 до Міністра оборони України О.І. Кузьмука; 30.07.1997 р. за № 567 до командуючого Одеським військовим округом генерал-полковника В.П. Шкідченко; 30.07.1997 р. за № 568 до начальника Головного військово-медичного командування Міністерства оборони України; 18.02.2004 р. за № 86 до Міністра оборони України Є.К. Марчука. Так, на лист від 23.06.2006 р. за № 290, адресованого Міністру оборони України Гриценко О.С., позивач отримав відповідь від 20.07.2006 р. за № 220/2792 про необхідність затвердження Кабінетом Міністрів України розпорядження про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю у спільну власність територіальних громад Балтського району з подальшою передачею цього комплексу Одеській єпархії Української Православної Церкви для відродження Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря. Крім того, листом від 24.02.2007 р. за № 220/781 заступник міністра оборони України В.О. Бойко повідомив, що Балтська районна рада Одеської області рішенням сесії від 18.08.2005 р. № 164-ІV „Про прийом у спільну власність територіальних громад району цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю” надала згоду на прийом зазначених фондів у спільну власність територіальних громад району.

До того ж позивач вказує, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від № 450-р 20.06.2007 р. "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю", цілісний майновий комплекс Балтського військового госпіталю передається з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, хоча повинно було бути передано, на думку позивача, у власність Одеській єпархії Української Православної Церкви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2007 р. порушено провадження у справі № 15/264-07-7219 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2007 р. залучено до участі у справі № 15/264-07-7219 в якості відповідача Котовську квартирно-експлуатаційну частину району.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та просив суд визнати за позивачем право власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, який включає наступні будівлі:

-          Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою та знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104;

-          житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р. та знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106;

-          двокласну церковну школу, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3 та знаходиться у комунальній власності територіальних громад Балтського району;

-          церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю;

а також зобов'язати відповідача передати позивачу у власність будівлі, які входили до майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме: житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, що знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106, та церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю.

Представник відповідача –Балтської районної ради Одеської області проти позову заперечує, вважає позовні вимоги такими, що не відповідають діючому законодавству у зв'язку з тим, що власником спірних будівель є держава, а створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я сприятиме створенню умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, що вбачається з відзиву на позов (а.с. 61-62).

Представник відповідача –Котовської квартирно-експлуатаційної частини району проти позову заперечує та вважає позовні вимоги незаконними, що вбачається з заперечень на позов (а.с. 90-91 т. І) та заперечень на уточнені позовні вимоги (а.с. 31-32 т. ІІ).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

В 1907 році, як вбачається з історичної довідки (а.с. 21, т. І), у м. Балта була створена кафедра вікарних єпископів. 20 червня 1908 р. на території маєтку Феодосія Левицького відповідно до рішення Священного Синоду від 24.03.1908 р. був відкритий Феодосіївський чоловічий монастир, на території якого були побудовані: Покровський храм з Троїцьким приделом;  житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною; двокласна церковна школа та церковний магазин. Також згідно вказаної історичної довідки поряд з вищезазначеними будівлями були придбані три будинка, де розмістились будинок вікарного єпископу, завод по виготовленню свічок та ін. Крім того, з зазначеної довідки вбачається, що у 1910-1911 рр. у Балтському монастирі проживало до 110 членів братії з різних монастирів (Київських, Афонських та Кіцганського монастиря), для яких був побудований двоповерховий корпус. Також на території монастиря працювали майстерні, а саме: слюсарна, столярна, бондарна, швацька, з ремонту взуття та інші,  та побудовані: готель для богомольців, будинок для престарілих, пекарня, просфорня, дзвонаря та викопано три колодязя. Але у 1923 році Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир припинив своє існування, а в 1944 році знову відкритий.

Так, як вбачається з плану володінь монастиря міста Балти, складеного архітектором у серпні 1945 р., до складу монастиря у 1945 році відносились: церква, житловий будинок наставника монастиря, два житлових будинки, підвал, сараї, згоріла двоповерхова цегляна будівля колишньої келії та згоріла двоповерхова цегляна будівля колишнього готелю та магазину, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 3,4 га (а.с. 40, т. І).

10.01.1946 р. Балтським міськвиконкомом був затверджений ген-план (а.с. 42, т. І) володінь Монастиря, який знаходиться по вул. Уварова № 86, згідно якого до володіння монастиря з урахуванням відчуженої території складає 28165,84 м2.

Згідно виписки з протоколу № 7 від 07.07.1947 р. на засіданні виконавчого комітету Балтської міської ради депутатів трудящих, на якому було заслухано доповідь (відношення) наставника Балтського чоловічого монастиря про відвід маєтку монастиря згідно з планом, затвердженим міським виконкомом 10.01.1946 р., було вирішено на підставі рішення міськвиконкому від 30.04.1947 р. № 176/с затвердити план маєтку Балтського чоловічого монастиря згідно з вищезазначеним планом, затвердженим 10.01.1946 р., та доручено переселити вчителів школи № 3 з дому № 88 у зв'язку з тим, що він належить монастирю.

10.08.1948 р. наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря звертався до  Інвентарного бюро Балтської міськради з клопотанням (а.с. 104, т.І) про направлення спеціаліста для встановлення нових меж монастирської присадибної ділянки у зв'язку з віднесенням до  території монастиря ділянок саду та городу.

27.07.1950 р. Виконавчим комітетом Балтської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за № 120 „Про передачу приміщення монастиря, розташованого в місті Балта за адресою: вул. Уварова 84”, яким вилучено з ведення релігійної громади Монастиря приміщення розташоване за адресою: м. Балта, вул. Уварова 84, та передано Балтському Міськомгоспу для використання під розміщення культурно-просвітницьких установ.

Рішенням Виконавчого комітету Балтської районної ради депутатів трудящих № 413 від 10.08.1950 р. „Про затвердження рішення Виконкому міськради депутатів трудящих № 120 від 27.07.1950 р. „Про закриття монастиря в м. Балта” (а.с. 29, т.І) вирішено передати в розпорядження Виконкому Балтської міської ради трудящих приміщення, зайняте монастирем для використання під розміщення міського клубу молоді.

Рішенням Виконавчого комітету ради депутатів трудящих № 59 від 02.04.1951 р. „Про відвід земельної ділянки в розмірі 2,47 га Військовому міністерству для Військового шпиталю” (а.с. 30, т.І) було задоволено клопотання Військового шпиталю про відвід земель, розташованих біля відновлюємих цегляних коробок, які були передані Військовому шпиталю рішенням Виконавчого комітету районної ради депутатів трудящих № 55 від 03.02.1950 р. і підлягають відбудуванню по вул. Уваровій 86. Також згідно вказаного рішення Виконкому за рахунок земель, які знаходились в користуванні Балтського Феодосіївського чоловічого монастиря, було відведено у користування Військового шпиталю 2,47 га землі.

23.10.1954 р. наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря знов звернувся до Балтського Інвентарного бюро з клопотанням (а.с. 115, т.І) про направлення техніка для встановлення розміру двору, який займає монастир та для складення плану. Так, 25.10.1954 р. був складений техніком та затверджений начальником бюро генеральний план (а.с. 103, т.І) ділянки по вул. Уваровій 88, користувачем якої був Балтський чоловічий монастир.

Рішенням Виконавчого комітету Балтської міської Ради депутатів трудящих № 91 від 11.04.1955 р. „Про взяття на баланс жилуправління Міськомгоспу будівель, які знаходяться в користуванні монастиря” (а.с. 134, т.І) вирішено взяти на баланс 1-го домоуправління Міськомгоспу дві дерев'яні будівлі, які знаходяться в користуванні монастиря, забезпечивши регулярне стягнення орендної плати з монастиря.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 103/1 від 06.02.1959 р. „Про зменшення землекористування Балтського чоловічого монастиря Балтського району Одеської області” (а.с. 32, т.І) вирішено зменшити землекористування Балтського чоловічого монастиря на 1,11 га, залишивши в його користуванні 1,03 га. Також з зазначеного рішення вбачається, що земельну ділянку, яка вилучається з користування Балтського чоловічого монастиря, вирішено передати в постійне користування Балтському дитячому будинку для поширення садиби –0,15 га; Військовому госпіталю № 1436 –0,32 га та зарахувати в держкомзем міста Балта для громадського будівництва 0,55 гектарів і 0,09 га під громадські площі, проходи і доріжки.

Наставник Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря звертався до Балтського Інвентарного бюро з клопотанням № 6 від 06.03.1959 р. (а.с. 154, т.І) про направлення техніка для складення плану нового жилого дому для надання його Балтській міській раді. Так, 14.03.1959 р. було складено оціночний акт (а.с. 155, т.І) та технічний опис (а.с. 156-157, т.І) житлового дому по вул. Уварова 104, який належить Балтсько-Феодосіївському чоловічому монастирю.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 667 від 28.07.1961 р. „Про відкриття дитячої спортивної школи в м. Балті” (а.с. 33, т.І) було передано на баланс Балтського райвно будинок колишнього монастиря з підсобними приміщеннями для забезпечення роботи дитячої спортивної школи.

Так, з зазначеного вбачається, що частини єдиного майнового комплексу Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир були передані в користування  Військовому шпиталю, Балтському дитячому будинку та дитячій спортивній школі, що, на думку позивача, є незаконним.

Враховуючи численні прохання релігійних організацій про повернення їм культових будівель та іншого майна, що було незаконно вилучене з церковного вжитку, Указом Президента України № 125 від 04.03.1992 р. зобов'язано Раду Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням (ч.3). Розпорядженням № 53 від 22.06.1994 р. „Про повернення релігійним організаціям культового майна” Президентом України доручено місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності  та  використовуються не за призначенням.

Як вбачається з позовної заяви, до закриття Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир належав Російській Православній церкві, правонаступницею якої є Українська Православна церква відповідно до рішення Архієрейського Собору Російської Православної Церкви від 27.10.1990 р., листа Святішого Патріарха Московського й всієї Русі Алексія II до Міністра юстиції України та постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 р. № 3796-ХХІІ. Також позивач зазначає, що 19.11.1991 р. Виконком Одеської обласної ради народних депутатів рішенням № 490 був зареєстрований православний прихід Свято-Покровської Церкви Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.

Так, з метою вжиття дієвих заходів до повернення культових споруд та іншого церковного майна релігійним організаціям Української Православної Церкви Священний синод Української Православної церкви звертався до Президента України, голови Верховної ради України та народних депутатів України, Прем'єр-міністра України та Уряду України з проханням (а.с. 19-20, т.І) про втручання в ситуацію та ініціювання обговорення на найближчому засіданні РНБО інформації Мінкультури, Мінюсту, Мінпраці, МВС, МЗС, МОН, Держкомнацрелігій, Держбуду, Держкомархіву, ФДМУ, Держкомзему, Держкомнацміграції, Держкомтелерадіо, НАНУ, Академії педагогічних наук, Ради Міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про стан та хід виконання Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 р., Указу Президента України „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" від 04.03.1992 р., Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков" від 21.03.2002р., Розпорядження Президента України „Про повернення релігійним організаціям культового майна" від 22.06.1994 р.

Листом від 23.06.2006 р. за № 290 (а.с. 16-18, т.І) Митрополит Одеський та Ізмаїльський звертався до Міністра оборони України з проханням про передачу корпусів та території Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря в комунальну власність м. Балти з метою подальшої передачі їх у власність законного власника - Одеській єпархії Української Православної Церкви.

Також листом від 24.08.2006 р. за № 408 (а.с. 9-11, т.І) Митрополит Одеський та Ізмаїльський звертався до Прем'єр-міністра України, в якому просив його посприяти в поверненні корпусів та території Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря законному володільцю - Одеській єпархії Української Православної Церкви. Також з зазначеного листа вбачається, що позивач вже звертався із численними зверненнями з приводу повернення Одеській єпархії Української Православної Церкви Балтсько-Феодосїївського чоловічого монастиря: 19.09.1997 р. за № 701 до Міністра оборони України О.І. Кузьмука; 30.07.1997 р. за № 567 до командуючого Одеським військовим округом генерал-полковника В.П. Шкідченко; 30.07.1997 р. за № 568 до начальника Головного військово-медичного командування Міністерства оборони України; 18.02.2004 р. за № 86 до Міністра оборони України Є.К. Марчука. До того ж на лист від 23.06.2006 р. за № 290, адресований Міністру оборони України Гриценко О.С., позивач отримав відповідь від 20.07.2006 р. за № 220/2792, якою позивача повідомлено про необхідність дочекатися затвердження Кабінетом Міністрів України розпорядження про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю у спільну власність територіальних громад Балтського району з подальшою передачею цього комплексу Одеській єпархії Української Православної Церкви для відродження Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря.

Між тим розпорядженням Одеської обласної ради № 337/2006-ОР від 20.11.2006 р. (а.с. 14, т.І) з метою більш детального вивчення ситуації навколо військового шпиталю в/ч А-3387 у м. Балта та внесення пропозицій щодо подальшого використання матеріально-технічної бази даної установи створено робочу групу, якій доручено у термін до 20 грудня 2006 р. підготувати пропозиції щодо подальшого використання матеріально-технічної бази військового шпиталю в/ч А-3387 у м. Балта.

Так, Голова Одеської обласної ради звернувся до Міністра оборони України з листом № Р-32-198 від 05.02.2007 р. (а.с. 13, т.І), яким направив йому рішення Одеської обласної ради від 22.12.2006 р. № 156-V „Про надання згоди на передачу військового містечка № 26 (військового шпиталю в/ч А-3387), розташованого у м. Балта, з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області”.

Як вбачається з листа заступника Міністра оборони України від 24.02.2007 р. за № 220/781(а.с. 12, т.І), адресованого голові Одеської обласної ради, Балтська районна рада Одеської області рішенням сесії від 18.08.2005 р. № 164-ІV „Про прийом у спільну власність територіальних громад району цілісного майнового комплексу Балтського військового шпиталю” надала згоду на прийом зазначених фондів у спільну власність територіальних громад району.

Але, не зважаючи на численні звернення Священного синоду Української Православної церкви про повернення культових споруд та іншого церковного майна релігійним організаціям Української Православної Церкви, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 450-р від 20.06.2007 р. "Про передачу цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю" (а.с. 15, т.І) прийнято пропозицію Міноборони та Балтської районної ради щодо передачі цілісного майнового комплексу Балтського військового госпіталю з державної власності у спільну власність територіальних громад району для створення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.

Але згідно до ч. 6 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991 р. релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Так, відповідно до акту огляду від 19.12.2007 р. (а.с. 24, т.ІІ), складеного в присутності голови Балтської районної ради Коновського Миколи Вікторовича та представника Одеської єпархії Української Православної Церкви московського патріархату протиієрея Зубрія Федора Васильовича, в майновий комплекс колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря входили такі будівлі, а саме:

- Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою, розташованою за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104, та знаходиться в комунальній власності територіальних громад Балтського району;

-  житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, який на теперішній час передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20 червня 2007 року, розташований за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106;

-   двокласна церковна школа, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-Ш ступенів № 3 та знаходиться в комунальній власності територіальних громад Балтського району;

-  церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового госпіталю який розташована за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106, та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-Р від 20 червня 2007 року.

Між тим як вже зазначалось вище, указом Президента України № 125 від 04.03.1992 р. та розпорядженням Президента України № 53 від 22.06.1994 р. вирішено передати у безоплатне користування або повернути безоплатно у власність релігійних організацій культові будівлі і майно, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Відповідно до ч. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/109 від 29.02.1996 р. під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення  релігійних  потреб громадян та не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священнослужителів та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємною частиною  культової  споруди і не знаходяться на земельній ділянці,  необхідній для обслуговування  цієї споруди (сторожка  тощо).

Як вбачається з вищенаведеного, Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир для задоволення релігійних потреб у минулому користувався спірним майном, а саме: Покровським храмом з Троїцьким приделом, двокласною церковною школою, церковним магазином та житловим корпусом для священиків з кухнею та трапезною, які, на думку суду, є невід'ємними частинами  культової  споруди.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991 р. релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У  власності релігійних  організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен  має  право володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Також згідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим ст. 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Так, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання за Одеською єпархією Української Православної Церкви права власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, який включає наступні будівлі:

-  Покровський храм з Троїцьким приделом, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою та знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 104;

-  житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною, що знаходиться за адресою: м. Балта, вул. Уварова, 106;

- двокласну церковну школу, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3;

-  церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю.

У зв'язку з зазначеним також обґрунтованими, на думку суду, є вимоги позивача про зобов'язання Котовської квартирно-експлуатаційної частини району передати у власність Одеській єпархії Української Православної Церкви житловий корпус для священиків з кухнею і трапезною та церковний магазин, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю, що обліковується Котовською КЕЧ.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Одеської єпархії Української Православної Церкви до Балтської районної ради Одеської області та Котовської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання права власності на майно та зобов'язання виконати певні дії задовольнити у повному обсязі.

2.          ВИЗНАТИ за Одеською єпархією Української Православної Церкви (м. Одеса, вул. Пушкінська, 79; код ЄДРПОУ 20997691) право власності на Балтсько-Феодосіївський чоловічий монастир з єдиним майновим комплексом, який включає наступні будівлі:

-          Покровський храм з Троїцьким приделом розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 104, який на теперішній час є Балтською дитячо-юнацькою спортивною школою;

-          житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р.;

-          двокласну церковну школу, яка на теперішній час є приміщенням початкових класів Балтської загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 3 та знаходиться у комунальній власності територіальних громад Балтського району;

-          церковний магазин, розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р.

3.          ЗОБОВ'ЯЗАТИ Котовську квартирно-експлуатаційну частину району (66301, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Сомборського, 22; код 07731639) передати Одеській єпархії Української Православної Церкви (м. Одеса, вул. Пушкінська, 79; код ЄДРПОУ 20997691) у власність будівлі, які входили до майнового комплексу колишнього Свято-Покровського Балтсько-Феодосіївського чоловічого монастиря, а саме:

-  житловий корпус для священиків з кухнею та трапезною розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, що передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р.;

- церковний магазин, розташований за адресою: Одеська область, м. Балта, вул. Уварова, 106, який на теперішній час є приміщенням штабу військового шпиталю та передається у власність територіальних громад Балтського району відповідно до розпорядження КМУ № 450-Р від 20.06.2007 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

                                      Суддя                                                                                       Петров В.С.