Рішення

від 11.02.2008 по справі 55/397-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/397-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2008 р.                                                            Справа № 55/397-07

вх. № 11895/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В. 

при секретарі судового засідання Калашніков М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Олевського Д.В.

відповідача- Симоновій Н.О.   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків  

до  Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків  

про стягнення 43024,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків, 30538,50 грн.  основного боргу, 8574,66 грн. штрафних санкцій, 3911 грн. витрат в якості оплати послуг адвоката, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 06/03 від 06.03.06 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. Позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2007 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 грудня 2007 р.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 10 грудня 2007 року представників сторін, враховуючи принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також те, що  у сторін необхідно витребувати додаткові документи, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  10 грудня 2007 р. було відкладено розгляд справи на 09 січня 2008 р.

12 грудня 2007 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги визнає частково у розмірі 30600,00 грн. основного боргу.

Ухвалою  заступника голови господарського суду від 09 січня 2008 р. було передано справу № 55/395-07, у зв"язку з хворобою судді Гребенюк Н.В. для подальшого розгляду судді Шведу Е.Ю.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 09 січня 2008 р. було продожено строк розгляду справи за межи, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, до 12 лютого 2008 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  09 січня 2008 р. було відкладено розгляд справи на 22 січня 2008 р.

Ухвалою  заступника голови господарського суду від 22 січня 2008 р. було передано справу № 55/395-07, у зв"язку з щорічною відпусткою судді Шведа Е.Ю. для подальшого розгляду судді Гребенюк Н.В..

22 січня 2008 р.  позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 38043,32 грн. суми  боргу з урахуванням інфляції, 9754,92 грн. суми пені, 16428,94 грн. збитків, 3911 грн. витрат в якості оплати послуг адвоката, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані уточнення прийняті судом.

22 січня 2008 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 11 лютого 2008 р.

07 лютого 2008 р.  позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 40847,95 грн. суми  боргу з урахуванням інфляції, 10039,32 грн. суми пені, 16428,94 грн. збитків, 6731 грн. витрат в якості оплати послуг адвоката, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані уточнення від 07.02.08 р. прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

08 лютого 2008 р. позивач надав до суду письмові пояснення, в яких підтримує уточнені позовні вимоги від 07.02.08 р.

11 лютого 2008 р. позивач надав до суду заяву, в якій вказує, що у позовній заяві було помилково зазначено суму основного боргу у розмірі 30538,50 грн. та просить суд вважати 30600 грн. основним боргом відповідача перед позивачем, а також уточнив заявлені вимоги щодо стягнення пені та інфляційних, надав до суду уточнений розрахунок пені та інфляційних, згідно якого просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2 270 грн. та інфляційні у сумі 9136 грн.

Вказані уточнення від 11.02.08 р. прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги від 11.02.08 р.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, пені та інфляційних визнавала, в решті заявлених вимог заперечувала.

 Представники сторін  звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих уточнень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне

06 березня 2006 р.між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків (далі позивач) та Комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством № 2, м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 06/03, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставляти нафтопродукти, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати їх на умовах передплати. Пунктом 2.1 договору передбачено, що форма розрахунків між сторонами- безготівкове перерахування. Пунктом 3.6 договору передбачено, що при стягнення грошових коштів у судовому порядку штрафними санкціями вважається пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України. Пунктом 2.1 договору передбачений строк дії договору, а саме договір  є укладеним з 06 березня 2006 р.  та діє до 31 грудня 2006 р.

Згідно договору позивачем було виставлено до оплати віповідачеві рахунок № 0603-5 від 06.03.06 р. на суму 44400,00 грн.

На виконання умов вказаного договору позивач  поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 44400,00 грн., що підтверджується накладними № 0176 від 06.03.06 р. на суму 15071,85 грн. та № 0176/1 від 06.03.06 р. на суму 29328,15 грн., які підписано обома сторонами, в зазначених накладних відсутнє посилання на вказаний договір, проте вказано довіреність ЯЛП №237619 від 06.03.2006 року на ім"я Матвієнка, вказана довіреність містить посилання на договір.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності  ЯЛП № 237619 від 06.03.06 р, яка видана на ім"я Матвієнко В.А. на отримання цінностей згідно договору.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони у договорі чітко не узгодили строк розрахунків за отримані нафтопродукти з боку відповідача.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Позивачем було відправлено претензію вих. № 81 від 15.06.06 р.  на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість, що  підтверджується копією  поштової квитанції з відміткою про відправку 19.06.06 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були здійснені часткові платежи, що підтверджується витягами банку від 25.07.06 р. на суму 3000 грн., від 02.08.06 р. на суму 1800 грн., від 07.08.06 р. на суму 3000 грн., від 08.08.006 р. на суму 2000 грн., від 11.08.06 р. на суму 3000 грн., від 17.01.07 р. на суму 1000 грн., в графі призначено платежу яких вказано договір від 06.03.2006 року, що свідчить про те, що правовідносини між сторонами відбувались на підставі укладеного письмового договору на відпуск нафтопродуктів споживачам від 06.03.2006 року., що не заперечується сторонами. Всього відповідачем було сплачено за отримані нафтопродукти 13800 грн.  

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 30600 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що факт поставки товару підтвердужюється належним чином оформленими накладними  № 0176 від 06.03.06 р.  та № 0176/1 від 06.03.06 р., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 30600 грн. правомірна та обґрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань  за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню частково у сумі 8014,11 грн. як правомірна та обгрунтована.(судом перевірено розрахунок інфляційних з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Враховуючи надану заяву позивачем про уточнення до позовних вимог, суд визнає її як відмовою від позову, в частині стягнення з відповідача 1111,95 грн. інфляційних нарахувань, приймає її як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав чи законних інтересів сторін та припиняє провадження в цій частині позовних вимог, відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України.

В решті заявленої вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 1121,89 грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, як зайво нарахованих.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Враховуючи те, що сторонами чітко не було узгоджено порядок розрахунків, враховуючи те, що претензія про сплату боргу була надіслана позивачем  19.06.06 р., прострочення зобов"язання відповідачем за договором наступає з 27 червня 2006 р.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач неналежним чином прийнятий на себе обов"язок щодо повної та своєчасної оплати нафтопродуктів, позовна вимога щодо стягнення пені у сумі 2270,30 грн.,  яка нарахована позивачем згідно п. 3.6 договору  № 06/03 від 06.03.06 р.  підлягає задоволенню  як правомірна та обгрунтована, як така що відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікавої ставки НБУ. В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 7769,02 грн., провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.4 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з уточненням позивачем своїх позовних вимог та відмовою від позову в цій частині.(судом перевірено розрахунок пені з урахуванням здійснених відповідачем проплат).

Також позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 16428,94 грн. упущеної вигоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ "Мираж" є спеціалізованим підприємством з дрібної торгівлі нафтопродуктами через сеть своїх автозаправочних станцій і це є основним видом діяльності товариства позивача, у зв"язку з чим вказує, зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо своєчасної оплати за отримані нафтопродукти, станом на 11 лютого 2008 р. для того, щоб закупити нафтопродукти необхідно було витратити значно більше грошових коштів, ніж 06.03.06 р., в день, який позивач вважає простроченням зобов"язання з боку відповідача.

З цих підстав та з посиланням на положення ст. ст.611, 612, 614, 622, ст.623 Цивільного Кодексу України позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування  з відповідача збитків у сумі 16428,94  грн., які він вважає упущеною вигодою.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками визнаються втрати, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене(упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623  ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що "завдані" правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.   У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Позивачем не доведено суду в обгрунтування своїх позовних вимог причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками. Крім того слід зазначити, що у відповідності до приписів Цивільного кодексу України підприємницька діяльність здійснюється на свій ризик.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 16428,94  грн. збитків - упущеної вигоди, як необгрунтованої.

Через невиконання відповідачем взятих на себе  зобов*язань,  для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити адвоката Олевського Д.В.  для надання кваліфікованих юридичних послуг, з яким було укладено договір № 11 від 30.10.07 р., а також у зв"язку із збільшенням фактично наданих юридичних послуг в процесі розгляду справи між сторонами було укладено додаткову угоду від 07.02.08 р. на загальну суму 6731 грн. Право на заняття адвокатською діяльністю Олевського Д.В. підтверджується свідоцтвом № 1274 від 11.03.05 р. Вартість послуг складає  6731 грн., що зазначено у прибуткових касових ордерах від 05.11.07 р. та 07.02.08 р., які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати.

Таким чином, заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат у сумі 6731 грн., сплачених за отримання адвокатських послуг   підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.ст.44,49 ГПК України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг  адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті  хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти  відповідача,  суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв*язку з не обгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття  таких заходів може утруднити   чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності  зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124,129 Конституції України,  ст.ст.  526,  ст.530, 610, 611, 612, 614, 622, ст.623, ч.2 ст. 625, 629 Цивільного Кодексу України,т.ст.193,198 ГК України , ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,ст.78, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків(61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, п/р 26007820339460 в АКБ "УСБ" м. Харкова, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03359204)   на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2а, р/р 26006039085000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 19467031) 30600 грн. основного  боргу, 8014,11 грн. інфляційних нарахувань, 2270,30 грн. суми пені, 6731 грн. витрат в якості оплати послуг адвоката, 408,84 грн. державного мита та   71,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1111,95 грн. інфляційних нарахувань  та пені у сумі 7769,02 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення   збитків-упущеної вигоди  у сумі 16428,94  грн . та інфляційних у сумі 1121,89 грн.  відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст Рішення підписано 14 лютого  2008 року.

Суддя                                                                                            Гребенюк Н.В.