Рішення

від 20.02.2008 по справі 20-6-8-31/599-05-11045

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20-6-8-31/599-05-11045

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2008 р.Справа  № 20-6-8-31/599-05-11045

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Дінекс”;

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Каліга Л.М.”;

Треті особи:        1.Сільськогосподарський багатопрофільний кооператив „Промінь”;

                            2.Фермерське господарство „Дінекс-Агро”;  

про стягнення 219 031,51 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Арнаут А.Г.

від відповідача: Каліга Л.М.

від третьої особи ФГ "Дінекс-Агро": Арнаут А.Г.

від третьої особи СМК "Промінь": не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Дінекс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Каліга Л.М.” заборгованості в сумі 219 031 грн. 50 коп., в тому числі 100 000 грн. основного боргу, 100000 грн. штрафу, 15 300 інфляційних збитків та 3731, 50 грн. 3% річних.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2006 року (суддя Лєсогоров В.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року,  позов задоволено частково. З СФГ „Каліга Л.М.” на користь ТОВ „Фірма „Дінекс” стягнуто 119 031,50 грн. (основний борг, інфляційні збитки, 3% річних), 1190 грн. 31  коп. державного мита, 64 грн. 12 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України рішення та постанову скасовано з передачею справи на новий розгляд у зв'язку з невстановленням судами першої та апеляційної інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, обставин виконання відповідачем зобов'язань за договором №7/18 від 29.09.2003 року та фактично здійснених розрахунків по цій угоді.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2007 року (суддя Демешин О.А.) з СФГ „Каліга Л.М.” на користь ТОВ „Дінекс” стягнуто 100 000 грн. основного боргу, 15 300 інфляційних збитків, 3731,50 грн. 3% річних, 1190, 32 грн. державного мита, 64,07 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що відповідачем не надано оригіналу акту звірки від 09.12.2003 року, а акт звірки від 15.08.2005 року підписаний від імені СМК „Промінь” бухгалтером Павленко Т.Г., з копії трудової книжки якої вбачається, що 08.12.2003 року на підставі наказу №6 від 27.11.2003 року Павленко Т.Г. була звільнена. Таким чином, вказаний акт звірки підписаний неповноважною особою, а у зв'язку з неповерненням відповідачем позики, заборгованість перед позивачем з 02.09.2004 року склала 100 000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007 року рішення господарського суду скасовано у зв'язку з порушенням судом вимог ст. ст. 43, 47,43,84 ГПК України щодо оцінки доказів та невстановленням дійсних обставини, що склалися між учасниками спірних правовідносин. Касаційною інстанцією зазначено, що судом не досліджені обставини стосовно підстав оформлення накладних (т.1 а.с.191, 220, 221), платіжних відомостей (т.1 а.с.173-178, 193) та інших первинних документів, приєднаних до матеріалів справи.  Також судом не забезпечено участь в процесі залучених в якості третіх осіб СБК "Промінь" і ФГ "Дінекс-Агро" та не встановлено правовідносини, які склались між цими особами і відповідачем у спірний період, як це вимагалось при здійсненні нового розгляду справи.

Ухвалою від 13.11.2007р. справу прийнято до провадження суддею Щавинською Ю.М.

При новому розгляді справи позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на недоведення відповідачем факту здійснення розрахунків шляхом поставки ПММ та запчастин СМК „Промінь”, оскільки відповідач в якості доказів таких поставок мав надати відповідні належні докази –первинні бухгалтерські документи та довіреності СМК “Промінь” на одержання цих товарів.

Відповідач проти позову заперечував, надавши 10.12.2007р. пояснення, в яких просив відмовити у позові, оскільки перераховані кошти були вкладені у зрощення сільгосппродукції, врожаєм якої незаконно заволодів директор ТОВ „Фірма Дінекс” і ФГ „Дінекс –Агро” Севастьян П.М. Крім того, відповідач зазначив, що позивач відмовляється повернути пайовикам СФГ Каліга Л.М. с/г техніку, передану в якості застави за фінансову допомогу. Крім відмови у позові, відповідач просив також, без заявлення зустрічного позову, стягнути з позивача на користь СФГ Каліга Л.М. 32 000 грн. за виконані роботи по зрощенню сільгоспкультур.

Представник ФГ „Дінекс-Агро” письмових пояснень не надав, але у судовому засіданні пояснив, що ФГ „Дінекс-Агро” було зареєстровано лише 12.01.2004р. і тому не має відношення до правовідносин між сторонами, а також позивачем і СБК „Промінь”.

Судом також до матеріалів справи залучено довідку з Єдиного державного реєстру, з якої вбачається що до нього внесено запис про держану реєстрацію припинення юридичної особи СБК „Промінь” у зв'язку з визнанням останнього банкрутом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

26.09.2003 р. між Фірмою „Дінекс” (на підставі рішення загальних зборів засновників від 07.07.2004 р., Статут був викладений у новій редакції, і відповідно до законодавства, назва підприємства - ТОВ „Фірма „Дінекс”) і СФГ „Каліга Л.М.” був укладений договір зворотної фінансової допомоги №7/18, на підставі якого Фірма здійснює на зворотній основі фінансову допомогу СФГ „Каліга Л.М.” у розмірі 150000 грн. для зрощення сільськогосподарської  продукції, а господарство приймає ці фінансові кошти, користується ними і повертає згідно до умов договору без плати за користування. Згідно з п.1.2 договору виділення коштів здійснюється шляхом переводу грошових коштів на рахунок відповідача: 100000 грн. у вересні 2003 р. і 50000 грн. у жовтні 2003 р., а строк повернення був встановлений до 01.09.2004 р. На виконання договору позивач перерахував відповідачу 26.09.2003 р. суму у розмірі 100000 грн.

29.09.2003 р. до договору зворотної фінансової допомоги №7/18 були внесені зміни, згідно з якими був змінений порядок повернення фінансової допомоги: відповідач постачає СМК „Промінь” ПММ і запчастини, необхідні для збирання технічних і зернових культур в рахунок виконання зобов'язань позивача перед СМК „Промінь” за контрактами №7/15 і 7/16 від 24.09.2003 р. Вартість поставлених ПММ і запчастин виключається з боргових зобов'язань відповідача за договором №7/18 на підставі акту звірки між  СМК „Промінь” і відповідачем, а різниця між отриманою фінансовою допомогою і вартістю поставлених ПММ і запчастин погашається відповідачем у строк до 01.09.2004 р.

У зв'язку з тим, що відповідач не перерахував суму позики, а також не надав акт звірки взаєморозрахунків відповідно до умов договору, ТОВ „Дінекс” звернулося до суду із відповідним позовом про стягнення з СФГ суми допомоги, штрафу за несвоєчасне повернення цієї суми, а також індексу інфляції та 3% річних, посилаючись на ст.ст. 610,611 ЦК України, ст.ст. 220,229 ГК України.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., положення цього кодексу застосовуються до прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки умовами договору №7/18 від 26.09.2003р. передбачено, що він діє до повернення відповідачем фінансової допомоги, а відповідач не повернув її до цього часу, суд вважає, що до зазначених правовідносин слід застосовувати положення та норми цього Кодексу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як вбачається із матеріалів справи, а саме: довідки банку (т.1 а.с.23), та не заперечується сторонами, 26.09.2003р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано 100 000 грн. фінансової допомоги.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договором зворотної фінансової допомоги №7/18 із внесеними до нього змінами (т.1 а.с.9) передбачено, що вартість поставлених відповідачем СМК „Промінь” ПММ і запчастин, необхідних для збирання технічних і зернових культур в рахунок виконання зобов'язань позивача перед СМК „Промінь” за контрактами №7/15 і 7/16 від 24.09.2003р. виключається з боргових зобов'язань відповідача за договором №7/18 на підставі акту звірки між СМК „Промінь” і відповідачем, а різниця між отриманою фінансовою допомогою і вартістю поставлених ПММ і запчастин погашається відповідачем у строк до 01.09.2004р.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що відповідач не повернув зазначену суму на день звернення позивача до суду, а також не надав акту звірки, на підставі якого, згідно до умов договору. відповідна сума виключається із боргових зобов'язань відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про стягнення боргу –фінансової допомоги в сумі 100000 грн.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з положеннями ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка згідно із розрахунком позивача, перевіреним судом, складає 119 031,5 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення позики суд зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що позивачем пропущено строк нарахування штрафу з моменту, коли таке зобов`язання виникло, а саме, з 01.09.2004 р. (п.п. 1.2 договору зворотної фінансової допомоги  № 7/18 від 26.09.2003 р.), а у матеріалах справи наявна заява відповідача, яка є підставою для застосування позовної давності згідно зі ст.267 ЦК України, у задоволенні вищезазначених вимог слід відмовити.

Згідно зі ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Дослідивши платіжні відомості про видачу заробітної плати (т.1 а.с.173-178,193) суд зазначає, що вказані документи не можуть бути прийняті в якості доказів здійснення розрахунків СФГ Каліга Л.М., оскільки свідчать про видачу заробітної плати Калігою Л.М. в якості керуючого ФГ „Дінекс-Агро”, а не в якості голови СФГ Каліга Л.М.

Стосовно накладних від 29.09.03р. №2 (а.с.221) та від 30.09.03р. №3 на суму 10680 грн. та 4707 грн., відповідно, суд вказує наступне. При з'ясуванні підстав складення зазначених накладних відповідачем були надані усні пояснення, які потім були повторені у письмових поясненнях (т.3, а.с.9), про те, що станом на 29.09.03р. СМК „Промінь” повністю завершив збір врожаю, у зв'язку з чим не потребував допомоги по ПММ та запчастинам, які СФГ Каліга Л.М. повинно було передати СМК „Промінь”.

Наданий відповідачем акт звірки від 15.08.2005р. (а.с.192).не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу виконання СФГ своїх зобов'язань за договором у зв'язку з його підписанням неповноважною особою, оскільки особа, яка підписала цей акт з боку СМК „Промінь”, а саме Павленко Т.Г., на час складання (підписання) цього акту - 15.08.2005р. вже не працювала бухгалтером  в СМК „Промінь”, оскільки її було звільнено 08.12.2003р.

Посилання відповідача, викладені у відзиві (поясненнях) від 10.12.2007р. про те, що перераховані кошти були витрачені на зрощення врожаю, яким незаконно заволодів директор позивача та ФГ „Дінекс-Агро” Севастьян П.М. не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови в позові, оскільки зазначені обставини були предметом іншого судового розгляду по справі №15/284-06-7510.

Враховуючи, що ухвалами від 23.01.2006р., 6.02.2006р. та 16.02.2006р. (Суддя Лєсогоров В.М.), які є чинними і не оскаржені в апеляційному порядку, зустрічний позов СФГ Каліга Л.М. повернуто без розгляду, а новий зустрічний позов відповідачем не заявлено, суд не надає оцінку вимогам відповідача, викладених у письмових поясненнях від 10.12.2007р. про стягнення з ТОВ „Дінекс” 32 000 грн.

Водночас суд зазначає, що усі надані відповідачем документи засвідчують наявність правовідносин СФГ Каліга Л.М. із ФГ „Дінекс-Агро”, у зв'язку з чим відповідач по справі не позбавлений права звернутися до ФГ „Дінекс-Агро” із відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно зі ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

             2. Стягнути з селянського фермерського господарства „Каліга Л.М.” (68645, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Чкалова, 21, Рахунок                                       № 26008006973001 в Імексбанк м. Ізмаїла, МФО 328384, код ЄДРПОУ 30819586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Дінекс” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Калініна, 27, Рахунок № 26006015358 в Ізмаїльському відділенні Укрексімбанку, МФО 328629, код ЄДРПОУ 23857766) боргу –100 000 /сто тисяч/ грн., інфляційних збитків 15 300 /п'ятнадцять тисяч триста/ грн., 3731 /три тисячі сімсот тридцять одну/ грн. 50 коп. 3% річних, державне мито – 1190 гривень 32 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 63 гривні  72 коп.

            3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.