Рішення

від 24.01.2008 по справі 17/919/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/919/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" січня 2008 р.                                                 Справа №  17/919/07

   Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі Хімороді В.Г.,

з участю представників сторін:

від позивача –не з”явився;

від відповідача –не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/919/07

за позовом приватного підприємства фірми „Інкопмарк-Плюс”, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 54, к. 9,   

до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова компанія „Євротрейд”, м. Миколаїв, вул. Зустрічна, 61 (м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25,             оф. 25),                                                  

про: стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 5 від               11.05.2007 року,-

На адресу господарського суду від позивача по справі  надійшло клопотання  про розгляд справи без участі представника підприємства.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, у судове засідання не з?явився, відзив по суті позовних вимог не надав.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -  

В С Т А Н О В И В:

  Приватне  підприємство  фірма „Інкопмарк-Плюс” (надалі-позивач) звернулася  до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова компанія „Євротрейд” (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 5 від 11.05.2007 року.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним:

11 травня 2007 року між сторонами було  укладено договір купівлі - продажу     № 5, згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар зазначений у видатковій накладній № ПП-00252 від 10.05.2007 року, а останній в строк двадцяти одного календарного дня з моменту фактичного отримання товару оплатити позивачу вартість товару в сумі 3 774 грн. 50 коп.

Позивач виконав узяті на себе зобов'язання, передбачені п. 1.1 договору та поставив покупцю товар, що підтверджується накладною № ПП-00252 від     10.05.2007 року.

По закінченню строку платежу, покупець, на порушення вимоги ст. 4 договору, своє грошове зобов'язання не виконав. За отриману продукцію не розрахувався.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією (вих. № 154 від 01.10.2007 року) про перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідача було попереджено, що в разі невиконання грошового зобов'язання позивач звернеться до суду за стягненням боргу та застосуванням до відповідача оперативно-господарських санкцій, передбачених договором і законодавством.

12.10.2007 року позивач отримав відповідь на претензію, в якій відповідач гарантував розрахунок за боргом в скорочений термін (копія знаходиться у матеріалах справи). Проте, грошові кошти не були перераховані позивачу.

Таким чином, на момент звернення до суду сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 3 774 грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відповідно до зазначених положень закону відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 53 грн. 63 коп.,  збитки від інфляції у розмірі 241 грн. 57 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу  України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З згідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 5.2 договору, відповідачу нараховано пеню у розмірі  287 грн. 17 коп.

                    Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання,  у судове засідання не з?явився, відзив по суті позовних вимог не надав.

          Про день, час і місце розгляду справи всі учасники процесу були належним чином повідомлені, але відповідач в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги приватного підприємства фірми „Інкопмарк-Плюс” задовольнити повністю.

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова компанія „Євротрейд”, м. Миколаїв, вул. Зустрічна, 61 (м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, оф. 25) (код ЄДРПОУ 34707043) заборгованість за договором  у розмірі 3 774 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 53 грн. 63 коп.,  збитки від інфляції у розмірі 241 грн. 57 коп., державне  мито  у розмірі 102 грн. та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь приватного підприємства фірми „Інкопмарк-Плюс”, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 54, к. 9 (код ЕДРПОУ 22222899).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

   Суддя