Рішення

від 20.02.2008 по справі 15/433

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/433

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" лютого 2008 р.Справа №  15/433

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства „Теплокомуненерго” Олександрійської міської ради м. Олександрія

до відповідача: Громадської організації „Слов'янський ринг” м. Олександрія

про розірвання договору та стягнення 6537 грн. 28 коп.

Представники сторін:

від позивача – Малахова Т.Ю. довіреність № 1792 від 02.10.07р.

від відповідача – не з'явився

В судовому засіданні 31.01.08р. оголошувалась перерва до 20.02.08р. на 15 годину 00 хвилин.

                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 15454 грн. 68 коп. боргу за спожиту теплову енергію по договору № 472 від 01.10.02р. та розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 19.01.07р. В письмовій заяві № 35 від 28.01.08р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 6537 грн. 28 коп. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав, хоча був присутній в попередньому судовому засіданні 31.01.08р. і власноруч підписав заяву про оголошення перерви по справі, тобто достеменно знав про час і місце розгляду справи. У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами та приданій явці сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський  суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір на відпуск теплової енергії № 472 від 01.10.02р. За умовами договору енергопостачальна організація / позивач / приймає на себе зобов'язання поставляти споживачу / відповідачу / теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в строки передбачені цим договором. Облік споживання теплової енергії проводиться за допомогою приборів обліку або розрахунковим способом. Оплата за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі у відповідності з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради. Діючі тарифи наведені у додатку 1 до договору. Про зміну тарифів на протязі строку дії договору енергопостачальна організація зобов'язується повідомити споживача на протязі 15 днів після дати затвердження нових тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду проводить передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 % вартості вказаної в договорі кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період. Договір укладається строком на один рік, вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 1 жовтня 2003 року. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї із сторін про його припинення. Договір підписаний представниками сторін і посвідчений печатками підприємств.   

В додатку № 1 до договору визначена кількість і порядок постачання теплової енергії споживачу; в додатку № 3 до договору зазначені умови припинення подачі теплової енергії. Всі додатки підписані представниками сторін і посвідчені печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона / постачальник / зобов'язується надавати другій стороні / споживачеві, абонентові / енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач / абонент / зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.  

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець / постачальник /, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк / строки / товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона / продавець / передає або зобов'язується передати майно / товар / у власність другій стороні / покупцеві /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно / товар / і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В заяві № 2436 від 27.12.07р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 6537 грн. 28 коп. До заяви доданий розрахунок боргу відповідача відлік якого починається з листопада 2002 року і закінчується червнем 2007 року.  

Відповідно до ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

19.01.07р. між сторонами укладений договір про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання. Предметом договору є домовленість сторін про реструктуризацію заборгованості за використану теплову енергію в сумі 7261 грн. 59 коп., яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням боржником (відповідачем) взятих на себе зобов'язань на підставі укладеного 01.10.02р. договору № 472 на теплопостачання теплової енергії, щодо погашення цієї заборгованості шляхом розстрочки. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

Як встановлює ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

На думку господарського суду, укладення сторонами договору від 19.01.07р. слід розцінювати як вчинення боржником (відповідачем) дії, що свідчить про визнання ним свого боргу перед кредитором (позивачем) за спожиту теплову енергію по договору № 472 від 01.10.02р.     

Тому, перебіг строку позовної давності по оплаті відповідачем боргу за договором № 472 від 01.10.02р. перерваний договором від 19.01.07р. За таких обставин, господарський суд застосовує позовну давність, за письмовою заявою відповідача від 10.01.08р., до правовідносин сторін за період з 1 листопада 2002 року до 1 січня 2004 року по сплаті відповідачем на користь позивача боргу в сумі 2214 грн. 59 коп.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію по договору № 472 від 01.10.02р. за період з 1 січня 2004 року по червень 2007 року включно, без врахування оплат і нарахованої за листопад 2005 року абонентної плати, становить 11346 грн. 82 коп.

Відповідач частково сплатив борг за період з 1 січня 2004 року по червень 2007 року включно в сумі 7024 грн. 13 коп., що підтверджується наданими виписками з банківського рахунку та копіями платіжних доручень і визнається сторонами.   

З врахуванням проведеної оплати борг відповідача перед позивачем за період з 1 січня 2004 року по червень 2007 року включно становить 4322 грн. 69 коп. / 11346 грн. 82 коп. – 7024 грн. 13 коп. = 4322 грн. 69 коп. /.

Позовні вимоги в частині стягнення 100 грн. 61 коп. абонплати за листопад 2005 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В договорі № 472 від 01.10.02р. не передбачена ніяка абонплата. Зміни до договору в частині встановлення як самої абонплати так і її розмірів сторонами не вносились. В пункті 6.1 договору вказано тільки про тарифи (ціни), а не про абонплату.

Посилання позивача на рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 835 від 27.10.05р. яким введено поняття абонентської плати не є автоматичною підставою для перенесення цього поняття у правовідносини із споживачем теплової енергії, без закріплення у письмовій формі, зокрема шляхом внесення змін до існуючого договору. Слід також зазначити, що у додатку до рішення виконкому Олександрійської міської ради № 835 від 27.10.05р. окремими рядками визначений як сам тариф, так і абонентська плата.

Отже, загальний борг відповідача перед позивачем за період з 1 січня 2004 року по червень 2007 року становить 4222 грн. 08 коп. / 4322 грн. 69 коп. – 100 грн. 61 коп. = 4222 грн. 08 коп. /.

Позовні вимоги в частині розірвання договору від 19.01.07р. про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Як визначає ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В ухвалі суду від 10.01.08р. від позивача вимагалось подати докази дотримання вимог ст. 188 ГК України відносно договору від 19.01.07р. Позивач жодного доказу не подав, тобто ним не дотриманий порядок передбачений в ст. 188 ГК України, а тому позовна вимога про розірвання договору від 19.01.07р. задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Посилання позивача на визнання відповідачем боргу шляхом поступового здійснення оплат і відповідно не пропущення строку позовної давності є невірним, так як з наданих сторонами виписок з банківського рахунку та платіжних доручень вбачається, що відповідачем здійснювались оплати або за спожите тепло в конкретному місяці і році, або по виставленому позивачем рахунку за конкретний місяць і рік. Тому ці оплати суд не може вважати як вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу в порядку ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Посилання відповідача на передчасність звернення позивача до суду з огляду на наявність договору від 19.01.07р. спростовуються пунктом 2.2 договору: „Боржник попереджений про наслідки порушення ним умов цього договору, в разі чого КП „Теплокомуненерго” буде змушено звернутись до господарського суду про примусове стягнення вищевказаної заборгованості.” Факт несвоєчасної сплати коштів по договору від 19.01.07р. визнається представниками сторін та підтверджується наявними у справі документами, тому позивач і звернувся з позовом до суду.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 188, 193, 206 ГК України, ст. ст. 257, 261, 264, 267, 526, 655, 692, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 32-34, 43, 44,  47-1, 49, 75, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації „Слов'янський ринг” м. Олександрія вул. Першотравнева 9 р/р 26002000025001 банк „Надра” код ЄДРПОУ 23680871 на користь комунального підприємства „Теплокомуненерго” Олександрійської міської ради м. Олександрія вул. 50 років Жовтня 32-а р/р 26006024993980 ФБ ПРРУ „Фінанси та кредит” МФО 331564 м. Комсомольськ код ЄДРПОУ 00185330 – 4222 грн. 08 коп. боргу, 42 грн. 22 коп. сплаченого державного мита, 32 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя                                                                                            К.М. Мохонько