Постанова

від 19.02.2008 по справі 5/367-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/367-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

19 лютого 2008 р.                                                             Справа  № 5/367-А

За позовом:         ТОВ „Коватехбуд” с.Шишловці, Ужгородського

району  

До відповідача:  Ужгородська МДПІ м.Ужгород

Про скасування акту податкового органу

Заступник Голови господарського суду

Суддя        О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:         Мухамедьянов  В.А. - представник

відповідача:    Руденко Я.Г. - представник,

    Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Коватехбуд” с.Шишловці до Ужгородської МДПІ про скасування податкового повідомлення–рішення від 05.12.2007 року № 546-23-0/33925714/17014/10/23

                                             ВСТАНОВИВ:

Ужгородською МДПІ 27.09.2007р. було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово–господарської діяльності ТОВ „Коватехбуд” з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р. та валютного законодавства за період з 31.01.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт №116/23-0/33925714.

Даним актом зафіксоване порушення позивачем вимог п.5.1. п.п.5.3.2. та п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, а також п.п.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від  28.12.1994р. №334/94, яке полягало у тому, що позивач, у охопленому перевіркою періоді, завищив валові витрати на суму 212768грн. (в тому числі за 2006 рік на суму 209043 грн., за 1 півріччя 2007 року на суму 3725 грн.).

Нормативно –правовою підставою для такого висновку, в акті перевірки зазначено приписи п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від  28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями.

На підставі наведеного вище акту перевірки Ужгородською МДПІ –відповідачем у справі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.07 за №546-23-0/33925714/17014/10/23, яким позивачу нараховано до сплати податку на прибуток у сумі 53192 грн. та застосовано фінансові санкції у сумі 21636,70грн.

Не погоджуючись із висновком податкового органу –відповідача у справі, позивач заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.07 за №546-23-0/33925714/17014/10/23, посилаючись на те, що такий висновок позивача, щодо зменшення валових витрат у IV кварталі 2006р., не відповідає наявним у товариства документам первинного обліку, фактичним обставинам справи, та суті фінансово-господарських операцій по яким проведено оспорені донарахування.

Окрім тогою, на думку позивача висновки податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства, що регламентують порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Позивач вважає, що у спірній ситуації, підлягає застосуванню порядок проведення перевірки з використанням непрямих методів, який відповідачем не дотримано. За таких обставин, позивачем зроблено висновок про те, що встановлене донарахування податку на прибуток визначено контролюючим органом у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про законність та обґрунтованість прийнятого ним акту.

Повний текст Постанови складено 04.03.2008р.

 Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов,   виходячи з наступного:

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що підхід податкового органу щодо визначення витратної частини об'єкту оподаткування податком на прибуток фактично містить ознаки застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань Товариства.

Однак, у спірній по справі ситуації порядку проведення перевірки з використанням непрямих методів відповідачем не дотримано, що свідчить про те, що податкове зобов'язання позивача по податку на прибуток визначено контролюючим органом у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Згідно з п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від  28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.   

Згідно з п.п.1.20.8 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При цьому, здійснюючи перевірку платника податку, податковий орган вправі надавати відповідні запити, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін, або ж зіслатись на норми абзацу першого п.п.1.20.1 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. І, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Поняття, підстави, механізм застосування непрямих методів та доведення до платника податків визначених за їх допомогою сум податкових зобов'язань регламентовано Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 якого передбачено, що у випадку, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону, у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Такий метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано платником, однак під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п.п. 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, із застосуванням непрямого методу податкове зобов'язання визначається по оцінці витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору чи іншого обов'язкового платежу. При цьому, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п.4.3.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. А, власне, нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. При цьому, рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (п.п. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Таким чином, у спірній ситуації відповідач, визначаючи фактичний обсяг отриманих позивачем доходів та витрат від здійснених господарських операціях за їх вартісною оцінкою, повинен був діяти у спосіб, визначений чинним законодавством, зокрема п.п.1.20.8. ст..1 та п.4.3.5. ст..4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Недотримання означеного порядку ставить висновки податкового органу на рівень припущення.

Факти, викладені у акті перевірки №116/23-0/33925714 не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність з огляду на приписи ч.2ст.71 КАС України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Також слід визнати помилковим і висновок відповідача щодо зменшення суми валових витрат товариства за І квартал 2006р. у сумі 45 грн., за ІІІ квартал 2006р. у сумі 21974 грн. та за ІV квартал 2006р. у частині суми 8862,55 грн. у зв'язку з порушенням порядку списання паливно –мастильних матеріалів у зазначених вище податкових періодах.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Не відносяться до складу валових витрат будь–які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

У спірній ситуації списання паливно–мастильних матеріалів проводилось позивачем на підставі подорожніх листів типової форми, які виписувалися для автомобілів, та за допомогою яких товариство здійснювало перевезення вантажів у межах своєї господарської діяльності.

У відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.  

Окремі недоліки в заповненні подорожніх листів, зазначені у акті перевірки податкового органу, не свідчать про недійсність цих документів як підстави формування складу валових витрат, з огляду на принцип превалювання сутності над формою та з огляду на приписи ст..9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

За таких обставин, зменшення валових витрат товариства за 2006 рік у сумі 209043 грн. проведено відповідачем безпідставно.

Зменшення валових витрат товариства за І півріччя 2007 року у розмірі 3725,64 грн., слід визнати такою, що правомірно віднесена позивачем до витратної частини об'єкту оподаткування на підставі п.п. 5.1.10. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позаяк, оскільки інше не доведено, згадані витрати пов'язані із поліпшенням основних фондів.   

За таких обставин, із урахуванням викладеного вище, суд констатує помилковість висновків податкового органу.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 2, 7 –12, 70, 86, 94, 157, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України

                                   СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 05.12.2007р. № 546-23-0/33925714/17014/10/23, прийняте Ужгородською МДПІ по відношенню до  товариства з обмеженою відповідальністю „Коватехбуд” с.Шишловці,Ужгородського району.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                               О.С.Йосипчук