Постанова

від 20.02.2008 по справі 28/401 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/401 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.08                                                                                           Справа№ 28/401 А

За позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сфера Сім”, м. Львів

до відповідача 2: Приватного підприємства “Унісон”, м. Городок

про  визнання недійсним господарського зобов”язання               

                                                                                                                          Суддя   Морозюк А.Я.

                                                                 Секретар судового засідання

                                                                                             Онишко І.Р.

                                                             м. Львів, вул. Личаківська,128,

                                                               Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Карпин Я.С. –головний державний податковий інспектор   

Від відповідача 1: Барила К.В. - представник     

Від відповідача 2: не з”явився   

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сфера Сім” та до Приватного підприємства “Унісон” про визнання недійсним господарського зобов”язання, що виникло між ТзОВ “Сфера Сім” та ПП “Унісон” на підставі договору про надання правової допомоги № 29/04-1 від 29.04.2005 року та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків як при наявності наміру (умислу) у відповідача 2, а саме: зобов”язати ПП “Унісон” повернути ТзОВ “Сфера Сім” все одержане ним в результаті виконання оспорюваного господарського зобов”язання, а з ТзОВ “Сфера Сім” стягнути 264 000,00 грн. в доход держави.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить визнати недійсним господарське зобов”язання, що виникло між ТзОВ “Сфера Сім” та ПП “Унісон” на підставі договору про надання правової допомоги № 29/04-1 від 29.04.2005 року та застосувати передбачі ст. 208 Господарського кодексу України наслідків як при наявності наміру (умислу) у відповідача 2, а саме: зобов”язати ПП “Унісон” повернути ТзОВ “Сфера Сім” все одержане ним в результаті виконання госпорюваного господарського зобов”язання, а з ТзОВ “Сфера Сім” стягнути 264 000,00 грн. в доход держави.

                    Відповідач 1 у поданому суду письмовому поясненні на позовну заяву від 15.01.2008 року та доповненні до пояснень на позовну заяву від 25.01.2008 року та від 11.02.2008 року, а його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, позовних вимог по суті не оспорив.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договір про надання правової допомоги № 29/04-1 від 29.04.2005 року, податкові накладні, акти приймання-передачі робіт, свідоцтво про державну реєстрацію, листи та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі  м. Львова була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ “Сфера Сім” за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, про що складений Акт перевірки від 11.07.2007 року № 1479/23-2/25235141. При проведенні перевірки ТзОВ “Сфера Сім” встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ПП “Унісон”.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ “Сфера Сім” (відповідач 1, по договору – Замовник) та  ПП “Унісон” (відповідач 2, по договору - Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги № 29/04-1 від 29.04.2005 року, відповідно до якого Виконавець зобов”язується надати Замовнику види правової допомоги, визначені в п. 1.1. Договору.

Так, ПП “Унісон” надав ТзОВ “Сфера Сім” послуги, передбачені в п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 29.04.2005 року, зокрема, згідно Актів приймання –передачі робіт від 16.05..2005 року на суму 33 000,00 грн., від 31.05.2005 року на суму 54 000,00 грн., від 10.06.2005 року на суму 48 000,00 грн., від 21.06.2005 року на суму 36 000,00 грн., від 30.06.2005 року на суму 57 000,00 грн., від 31.07.2005 року на суму 36 000,00 грн.

Відповідно до наданих послуг, ПП “Унісон” виписано ТзОВ “Сфера Сім” податкові накладні б/н від 16.05.2005 року на суму 33 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 500,00 грн., б/н від 31.05.2005 року на суму 54 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн., б/н від 10.06.2005 року на суму 48 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн., б/н від 21.06.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн., б/н від 30.06.2005 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 500,00 грн., б/н від 29.07.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн.

Відповідно до листа ДПІ у Городоцькому районі від 14.06.2007 року № 8125/7/23, ПП “Унісон” (код 32475095) звітність не подавалась з липня 2005 року. Постановою господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року справа № 5/1663-11/252А припинено державну реєстрацію ПП “Унісон” за позовом ДПІ у Городоцькому районі. За звітні періоди ПП “Унісон” декларувало наступні показники: травень 2005 року: податкове зобов”язання в сумі 1672 грн., податковий кредит –1435 грн., чисту суму зобов”язань –237 грн., червень 2005 року: податкове зобов”язання в сумі 12 336 грн., податковий кредит –12 215 грн., чисту суму зобов”язань – 121 грн.

Актом № 2  від 27.09. 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, 28.09.2006 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Унісон” індивідуальний податковий номер 324750913166, Свідоцтво № 18368870, видане 03.07.2003 року на бланку ф. № 2-Р, серія НБ № 230897.

Податковий орган вважає, що господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ “Сфера Сім” та ПП “Унісон” на підставі договору про надання правової допомоги № 29/04-1 від 29.04.2005 року та підтверджується виданими ПП “Унісон” податковими накладними б/н від 16.05.2005 року на суму 33 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 500,00 грн., б/н від 31.05.2005 року на суму 54 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн., б/н від 10.06.2005 року на суму 48 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн., б/н від 21.06.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн., б/н від 30.06.2005 року на суму 57 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 500,00 грн., б/н від 29.07.2005 року на суму 36 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 000,00 грн. спрямоване на приховування від оподаткування доходів ПП “Унісон”, оскільки за період надання правових послуг та виписування податкових накладних ПП “Унісон” подано звітність до податкового органу, в якій відображено податкові зобов”язання по ПДВ в розмірі значно нижчому, ніж фактично підтверджується податковими накладними, виписаними ПП “Унісон”.

          Відповідно до довідки Головного управління статистики у Львівській області від 15.01.2008 року № 20-09/57, Приватне підприємство “Унісон” значиться в ЄДРПОУ.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і не господарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських договорів,  є   господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону  України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають  внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарського зобов'язання ПП “Унісон” було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або  укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу  державної  влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням  суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення  правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі  виконання правочину хоча б однією стороною.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Матеріали справи не вказують на те, що спірне господарське зобов'язання містить зобов'язання сторін щодо сплати податків, а тому несплата податків відповідачем 2 (ПП “Унісон”) у даному випадку не може тягнути за собою недійсності такого господарського зобов'язання .

          Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

          Матеріали справи підтверджують, що на момент вчинення спірного господарського зобов'язання  ПП “Унісон” перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ. Реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Унісон” анульовано 28.09.2006 року, тобто після проведення господарських операцій та надання послуг.

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними” № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності –порушнику податкового законодавства –відповідачу 2  у справі (ПП “Унісон”), оскільки статею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Окрім цього, ч.1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Статею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Виписування накладних та податкових накладних мало місце за період з 16.05.2005 року по 29.07.2005 року, а отже вказане свідчить про прострочення самих строків можливого застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.208 ГК України, до відповідачів по даному спору.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна  довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Податковим органом не доведено те, що спірне господарське зобов'язання укладене саме з метою  завідомо  суперечною інтересам держави і суспільства, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

   Керуючись ст. 18 Закону  України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст. 203, 215 Цивільного кодексу, ст. ст. 179, 207, 208 ГК України, ст. 67 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу  УІІ  Прикінцевих та  перехідних  положень  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                                ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                              Суддя