Рішення

від 14.03.2011 по справі 05/5004/196/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/5004/196/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                   Справа № 05/5004/196/11

за позовом Приватної фірми «ОЛС», м.Луцьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп», смт.Рокині Луцького району

про стягнення 74 544,32 грн.

                                                                                Суддя              Бондарєв С. В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача:  Федоров О.В.–довіреність від 02.04.2010р.

від відповідача: н/з.

Суть спору: Позивач - Приватна фірма «ОЛС»- звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп»-  74 544,32 грн., в тому числі 48 428,84 грн. збитків, 21 652,67 грн. –суми індексу інфляції за період з квітня 2008р. по травень (включно) 2009р., 4 462,67 грн. –3% річних за період з 01.04.2008р. по 25.05.2009р.

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним:

23 квітня 2007 року між Приватною фірмою «ОЛС»(продавець) та ВАТ «Волиньрибгосп»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №10-В/07-04.

Позивач здійснив поставку товару в період з 31 серпня по 25 вересня 2007 року на загальну суму 158860,80 грн., відповідач прийняв товар відповідно до  видаткових накладних за № РН-0000330, № РН-0000342, № РН-0000350, № РН-0000360,№ РН-0000368 з відповідними довіреностями на отримання товару.

Всупереч п. 4 договору покупець в повному обсязі не сплатив належні кошти продавцю. Станом на 1 квітня 2008 року заборгованість відповідача становила 130 434 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2008р по справі № 1/51-38, яке вступило в законну силу відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р.

Відповідно до рішення господарського суду з ВАТ «Волиньрибгосп» на користь ПФ «ОЛС»відділом виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було стягнуто 130 434 грн. основного боргу, 15 869 грн. 22 коп. пені, 29148 грн. 18 коп. індексу інфляції, 1754 грн. 51 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього було стягнуто 177 652,93 грн. Борг в повному обсязі був закритий 17.06 2009р.

Для придбання комбікорму, що був поставлений позивачем відповідачу, ПФ «ОЛС»отримало в КБ «Західінкомбанк»кредитні кошти в сумі 180 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2007р. та 30.08.2007р. Умовами кредитного договору № 2505/06-261 від 25.05.2006р є сплата 18 відсотків річних з врахуванням індексу інфляції ( п.п.1.1 та п.3.23. кредитного договору), кредитні кошти.

Цільове призначення кредитної лінії зазначено в п.1.1 договору, що свідчить про те, що джерелом погашення позики було встановлено отримання виручки від продажу комбікорму. Також в пункті 1.1. кредитного договору зазначено, що кредитна лінія є поновлювальною, тобто позичальник має право повертати непотрібні йому для ведення господарської діяльності кредитні кошти і таким чином зменшувати обсяг коштів, що потрібно сплачувати за користуванням кредитними коштами у вигляді банківських відсотків. Прикладом того, що ПФ «ОЛС»використовувала право повертати кредитні кошти є платіжні доручення № 437 від 07 09.2007р. та № 383 від 31.08.2007р., коли було повернуто банку відповідно 9000грн. та 794 000 грн. кредитних коштів. Доказом відсутності заборгованості по сплати відсотків з боку ПФ «ОЛС»є лист ПАТ «Західінкомбанк»від 01.12.2010р. з додатком у вигляді виписки про використання та погашення кредитних коштів за період з 25.05.06р. по 01.12.2010р. (додаток № 9).

За частину кредитних коштів у АТ «Київ «Атлантік Україна»за видатковими накладними № СВ-003954 від 30.08.2007р„ №№ СВ-003954, СВ- 003955, СВ-003956, СВ-003976, СВ-003982, СВ-003985 від 31.08.2007р. позивачем були придбані корма за відповідною номенклатурою, що вказана в цих накладних. В подальшому зазначений товар був проданий за договором від 23 квітня 2007р. ВАТ «Волиньрибгосп»за видатковими накладними № РН-0000330, № РН-0000342, № РН-0000350, № РН-0000360,№ РН-0000368. Час виписки та зазначені суми в платіжних дорученнях № 358 від 29.08.2007р. та №359 від 30.08.2007р. свідчать про те, що вищезазначений товар був придбаний в АТ «Київ «Атлантік Україна»на кошти, що отримані ПФ «ОЛС»за кредитним договором.

Внаслідок порушення зобов'язань відповідачем щодо вчасного розрахунку за отриманий товар, тобто його шкідливої діяльності (бездіяльності) , ПФ «ОЛС»поніс додаткові витрати при сплаті банківських відсотків за кредитним договором, отримало прямі збитки. Крім того, згідно ст.. 625 ЦК України з відповідача за неналежне виконання грошового зобов'язання з відповідача підлягає до стягнення 21 652,81 грн. - суми індексу інфляції та 4 462,67 грн. –3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №4562600006277).

Відповідно до ст.. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

в с т а н о в и в:

23.04.2007р. між Приватною фірмою «ОЛС»(продавець) та ВАТ «Волиньрибгосп»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10-В/07-04.

Згідно умов даного договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю товар (комбікорм для риби), кількість, ціна та строки поставки якого погоджуються сторонами і вказуються в накладних. Відповідно до договору покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2008р. у справі 1/51-38 за позовом  Приватної фірми "ОЛС" до Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" про стягнення 180 740,57 грн. вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" на користь Приватної фірми "ОЛС" 130 434,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 15 869 грн. 22 коп. пені, 29 148 грн. 18 коп. індексу інфляції та 1 754,51 грн. витрат по сплаті держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ.

Дане рішення оскаржувалось в апеляційному порядку, і постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 19.08.2008 р. залишено без змін.

На виконання судового рішення ВДВС Луцького районного управління юстиції з боржника - Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" –на протязі 2008-2009р.р. стягнута зазначена сума, що підтверджується банківськими виписками, довідкою про розрахунки. Борг в повному обсязі був сплачений 17.06.2009р.

          Відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6, із наступними змінами, "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

Судом встановлено, що для придбання комбікорму, який був поставлений відповідачу за договором поставки від 23.04.2007р., позивач отримав кредитні кошти на суму 180 000,00 грн. згідно кредитного договору № 2505/06-261 від 25.05.2006р., укладеного з Комерційним банком «Західінкомбанк»у формі ТзОВ, що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2007р., 30.08.2007р., доданими до матеріалів справи.

Пунктами 1.1 та 3.2.3  кредитного договору передбачено сплату 18% річних із нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць за користування кредитними коштами в гривні.

Цільове призначення кредитних коштів для придбання комбікормів зазначене в п.1.1. кредитного договору. Так, згідно вказаного пункту кредитор зобов'язався надати позичальнику кредити для закупівлі в т.ч. комбікормів.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2008р. по справі №1/51-38 ВАТ «Волиньрибгосп»визнано боржником перед ПФ «ОЛС», яке і повинно було сплатити позивачу, в т.ч.  130 434,00 грн. основного боргу.

Вищезазначене рішення суду вступило в законну силу відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р. Однак всупереч ст. 193 Господарського кодексу України щодо виконання господарських зобов'язань та ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень борг в повному обсязі був сплачений тільки 17.06.2009р., що підтверджує протиправну поведінку та бездіяльність боржника.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2008р. по справі 1/51-38 встановлено, що ПФ «ОЛС»поставила ВАТ «Волиньрибгосп»за договором від 23.04.2007р. товар на загальну суму 158 860, 80 грн. грн., що є доказом того, що отримані в банку кредитні кошти використані для закупівлі товару для ВАТ «Волиньрибгосп».

Згідно п. 1.1. кредитного договору встановлено, що кредитна лінія є поновлювальною, тобто позичальник має право повертати непотрібні йому для ведення господарської діяльності кредитні кошти і таким чином зменшувати обсяг коштів, що потрібно сплачувати за користуванням кредитними коштами у вигляді банківських відсотків.

Доказом відсутності заборгованості по сплаті відсотків з боку ПФ «ОЛС»є лист ПАТ «Західінкомбанк»від 01.12.2010р. з додатком у вигляді виписки про використання та погашення кредитних коштів за період з 25.05.06р. по 01.12.2010р.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за отриманий комбікорм своєчасно та в повному обсязі, то суд приходить до висновку, що позивач поніс збитки у вигляді сплати з власних коштів, що отримані з інших господарських операцій, банківських відсотків за користування кредитними коштами на суму заборгованості за поставлений товар тобто з суми 130 434,00 грн. що і підтверджує причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, внаслідок порушення зобов'язань відповідачем , тобто його шкідливої діяльності (бездіяльності), позивач поніс збитки при сплаті банківських відсотків відповідно до п.п. 1.1. та 3.2.3 кредитного договору, а саме, 18 відсотків річних із нарахуванням індексу інфляції, на суму 48 428,84 грн., що підтверджується розрахунком суми позову.

Тому суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 48 428,84 грн. збитків.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Згідно розрахунку позивача з відповідача підлягає до стягнення 21 652,67 грн. –індексу інфляції за період з квітня 2008р. по травень (включно) 2009р., 4 462,67 грн. –3% річних за період з 01.04.2008р. по 25.05.2009р.

Всього до стягнення підлягає 74 544,32 грн.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 745,44 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 625, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст.193, 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд  

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Волиньрибгосп», смт. Рокині, Луцького району (р/р260022916 в АППБ «Райффайзен Банк Аваль»в м.Луцьк, МФО 303569, код 21746732) на користь  Приватної фірми "ОЛС", м.Луцьк, вул.Потебні,71 (код 20137575,  р/р 26003301833 в КБ "Західінкомбанк", МФО 303484) –74 544,32 грн., в т.ч. 48 428,84 грн. збитків, 21 652,67 грн. –індексу інфляції, 4 462,67 грн. –3% річних та 745,44 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

           Суддя                                                    С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

14.03.11