Рішення

від 02.03.2011 по справі 10/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/14

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.11 р.                                                                                    Справа № 10/14                               

за позовом: Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34940215

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат   ім.Ілліча”, м.Маріуполь, ЄДРПОУ 00191129

про стягнення 151 159 грн. 50 коп.

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Руденко А.О. – по дов.

від відповідача: Бакаржиєв С.В. – по дов.

Бєляєв А.П. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                                                                  Згідно із ч.3 ст.77 ГПК України

                                                                                  в засіданні суду оголошувалась перерва

                                                                                  з 25.01.2011р. до 15.02.2011р.,

                                                                                  з 15.02.2011р. до 02.03.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Донецькій області, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат   ім.Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення шкоди у розмірі 151 159 грн. 50 коп., заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення земельного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на матеріали перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства України Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, якими встановлено, зокрема, факт самовільного накопичення мулових відкладень на земельній ділянці, яка розташована на території підприємства в районі шлакових відвалів в безпосередній близькості від зрізу води природного струмка, що призвело до засмічення поверхового шару ґрунту на земельній ділянці розміром 6,0 м на 15 м, товщею 1 м, внаслідок чого відповідачем було порушено вимоги ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

У відзиві №09/54 від 10.01.2011р. (з урахуванням доповнень б/н від 11.01.2011р., б/н від 24.01.2011р.) відповідач позовні вимоги про стягнення шкоди у розмірі 151 159 грн. 50 коп. не визнав. В обґрунтування своїх заперечень Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” посилається на пропущення строку обчислення розміру шкоди, який встановлено п.5.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом №171 від 27.10.1997р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (із змінами та доповненнями, що внесені наказом №149 від 04.04.2007р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України).

Крім того, відповідач посилається на приписи постанови №502 від 21.05.2009р. Кабінету Міністрів України  „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.”, за змістом якої органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було постановлено, у тому числі, приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.ст.16, 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” спеціально уповноваженими державними  органами  управління  в галузі охорони навколишнього природного середовища і  використання природних   ресурсів   у  республіці  є  спеціально  уповноважений центральний  орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів,  його  органи  на  місцях  та  інші  державні органи, до компетенції  яких  належить, у тому числі, державний контроль за використанням і охороною земель.

За приписами п.п.1, 2 Указу Президента України №1039/2003 від 15.09.2003р.  “Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів”, спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної  діяльності  є Міністерство охорони   навколишнього   природного  середовища України, яке створене шляхом реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України.

За приписами ст.1 Положення „Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, яке затверджено наказом №548 від 19.12.2006р.  Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Повноваження Інспекції поширюються, зокрема, на територію відповідної області.

Згідно із п.п.6, 7 ст.5 вказаного Положення інспекції мають право, зокрема, складати акти перевірок, давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до їх повноважень.

Як встановлено судом, в період з 12.05.2009р. по 29.05.2009р. інспекторами Державної екологічної інспекції в Донецькій області було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства України Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, результати якої оформлені актом від 12-29.05.2009р.

В межах вказаної перевірки 25.05.2009р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища по Приазовському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,009 га, яка належить на праві постійного користування відповідачу згідно із державним актом ІІ-ДН №005876 від 06.03.2001р.

Обстеженням встановлено факт самовільного накопичення мулових відкладень на земельній ділянці, яка розташована на території підприємства в районі шлакових відвалів в безпосередній близькості від зрізу води природного струмка, що призвело до засмічення поверхового шару ґрунту на земельній ділянці розміром 6,0 м на 15 м, товщею 1 м, внаслідок чого відповідачем було порушено вимоги ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

За результатами перевірки відповідачу видано припис від 05.06.2009р. на усунення  до 01.12.2009р. порушень вимог природоохоронного законодавства, відповідно до якого порушника зобов'язано, у тому числі, очистити від мулу земельну ділянку на території цеху шлакопереробки, видалити мул на полігон „балка Грековата”. Вказаний припис прийняв до виконання голова правління – генеральний директор Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” Бойко В.С.

Крім того, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища по Приазовському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на землях Маріупольської міської ради.

Відповідно до  ст.1 Земельного кодексу України,  земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із п.а, ч.1 ст.95 вказаного нормативно-правового акту землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Одночасно, за приписами п.б ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель” визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі, орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Як встановлено судом, на підставі рішення №857 від 28.12.2000р. Маріупольської міської ради було оформлено державний акт ІІ-ДН №005876 від 06.03.2001р., відповідно до змісту якого відповідач набув право постійного користування земельною ділянкою площею 141,8277 га, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, для експлуатації та обслуговування об'єктів промислового та транспортного призначення.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи вказаних нормативно-правових актів, у Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” виникли певні права та обов'язки щодо земельної  ділянки площею 141,8277 га, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, вул.Левченко, 1.

Статтею 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та   організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню   природних   ресурсів,   негативному  впливу  на  стан навколишнього природного середовища.

За змістом ст.55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

За приписами ст.1 Закону України „Про відходи” відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно із п.з ст.ст.17, 33 Закону України “Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах. Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Частиною 2 ст.46 Закону України „Про охорону земель” встановлено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Приймаючи до уваги зміст акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства України від 12-29.05.2009р. та акту обстеження земельної ділянки загальною площею 0,009 га від 25.05.2009р., відповідачем було порушено вимоги ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” вказані обставини не спростовано.

При цьому, як вказує відповідач у відзиві №09/54 від 10.01.2011р. (з урахуванням доповнень б/н від 11.01.2011р., б/н від 24.01.2011р.) порушення в частині очищення земельної ділянки на території цеху шлакопереробки шляхом видалення мулу на полігон „балка Грековата” було усунено Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” протягом 30 днів з моменту виявлення порушення, про що до матеріалів справи надано подорожній лист вантажного автомобіля №796369 від 26.05.2009р.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказаний документ судом не приймається до уваги в якості доказу усунення відповідачем порушень природоохоронного законодавства, враховуючи, що з його змісту неможливо встановити проведення відповідачем дій по вивезенню з засміченої території підприємства саме мулових відкладень та в якому обсязі.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до п.5 роз'яснення №02-5/215 від 01.04.1994р. Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Приписами п.16 Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Основні вимоги щодо порядку визначення і розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства встановлено Методикою, яку затверджено наказом №171 від 27.10.1997р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (із змінами та доповненнями, що внесені наказом №149 від 04.04.2007р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України).

Відповідно до п.3.2 розділу 3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Як було вказано вище, враховуючи порушення відповідачем вимог ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” з урахуванням норм Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища по Приазовському району Державної екологічної інспекції в Донецькій області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, яка склала 151 159 грн. 50 коп.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.5.1 Методики щодо пропущення строку обчислення розміру шкоди судом не приймаються з наступних підстав:

Відповідно до п.5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Згідно із п.5.5 Методики розрахунок здійснюється на підставі показників: А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами – 100; ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2; ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м2; КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

При цьому, необхідні дані уповноваженою особою Державної екологічної інспекції у Донецькій області отримано на підставі акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 12-29.05.2009р., акту обстеження земельної ділянки від 25.05.2009р., довідки №2009/1733 від 29.05.2009р. управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, у судовому засіданні 11.01.2011р. позивачем надані пояснення, за змістом яких вказаний розрахунок був складений після підписання акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства України від 12-29.05.2009р., тобто 29.05.2009р. Вказані обставини з боку відповідача не спростовані.

За висновками суду, розрахунок суми шкоди, проведений позивачем, є аріфметично вірним, відповідає вимогам вказаної Методики та фактичним обставинам справи.

Як вказує відповідач у доповненнях до заперечень на позов від 11.01.2011р., вимоги щодо стягнення шкоди підпадають під визначення фінансових санкцій, надане у ст.238 Господарського кодексу України. За таких обставин, на думку відповідача, внаслідок прийняття постанови №502 від 21.05.2009р. Кабінету Міністрів України  „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.” шкода у розмірі 151 159 грн. 50 коп. не підлягає стягненню.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, з огляду на наступне:

За змістом вказаного нормативно-правового акту №502 від 21.05.2009р. органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, було постановлено, у тому числі, приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст.239 Господарського кодексу України встановлено перелік адміністративно-господарських санкцій, до яких відносяться: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); абзац п'ятий виключено застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, зазначеними нормами Господарського кодексу України не врегульовано поняття майнової шкоди та порядок її стягнення.

Приймаючи до уваги вказане вище, враховуючи, що предметом розгляду по цій справі є стягнення майнової шкоди, посилання відповідача на приписи постанови №502 від 21.05.2009р. Кабінету Міністрів України  „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.” є безпідставними з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт регламентує порядок застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій.

В процесі розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б підтверджували сплату ним шкоди у розмірі 151 159 грн. 50 коп., заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що матеріалами справи доведено факт заподіяння державі шкоди внаслідок порушення Публічним акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” вимог ст.96 Земельного кодексу України, ст.46 Закону України „Про охорону земель”, ст.ст.17, 33 Закону України „Про відходи”, ст.55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 151 159 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                         ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення 151 159 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129, банківські реквізити: р/р №26002301510044 у філії „Іллічівське головне відділення” АБ „Промінвестбанк” м.Маріуполя, МФО 334442) на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Маріупольської міської ради шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 151 159 грн. 50 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129, банківські реквізити: р/р №26002301510044 у філії „Іллічівське головне відділення” АБ „Промінвестбанк” м.Маріуполя, МФО 334442) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 1 511 грн. 60 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, ЄДРПОУ 00191129, банківські реквізити: р/р №26002301510044 у філії „Іллічівське головне відділення” АБ „Промінвестбанк” м.Маріуполя, МФО 334442) на користь Державного бюджету України  (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003)  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 02.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 09.03.2011р.