Рішення

від 02.03.2011 по справі 5023/135/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/135/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/135/11

вх. № 135/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився  відповідача - Данильчук Л.І.   

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Концерн "Агрохолдінг-Україна" м. Харків  

до  ТОВ фірма "Нанса", м. Харків  

про стягнення 4631,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Концерн "Агрохолдін-Україна" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ "фірма "Нанса" (відповідача) суму  надмірно сплачених та не повернутих коштів у розмірі 3334,73 грн. з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції 1033,67 грн, 3 % річних- 263,25 грн, разом 4631,65 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 25.01.2011 року по 07.02.11 року та з  07.02.2011 року по 21.02.211 року до 10 години  .

Відповідач проти заявлених вимог в частині повернення грошових коштів не заперечує, своє не своєчасне повернення грошових коштів пояснює відсутністю вірних банківських реквізитів позивача.

Після оголошеної перерви відповідач надав  оригінал платіжного доручення за № 1 від 03.02.2011 року на суму 3180,59 грн в підтвердження  повернення дебіторської заборгованості по договору № ПГ-219 від 14.12.2007 року та просив суд припинити провадження у справі в зв*язку з відсутністю предмету спору .

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати,річні ,судові витрати покласти на відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та відповідача, судом встановлено, що 14.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання за № ПГ-219 (а.с.9-11) та додаткові угоди до нього від 01.01.2008 року ( а.с.12), від 01.02.2008 року (а.с.13), від 29.02.2008 року (а.с.14), від 01.05.2008 року (а.с.15), дані угоди є невід*ємною  частиною договору.

У відповідності до предмету договору  ( п.1.1) в порядку та на умовах, визначених цим договором, протягом 2008 року Постачальник ( відповідач по справі) зобов*язався продати через газові мережі "Газотранспортної організації- НАК "Нафтогаз України" Споживачеві", а "Споживач" зобов*язався купити природний газ. Обсяг газу, що поставляється Споживачу в указний період становить орієнтовно 19,5 тис. м.куб.

У відповідності до п.4.4 договору 100 % вартості відповідного обсягу газу, вказаного в п. 2.1 договору, Споживач оплачує Постачальнику шляхом попередньої оплати, до 24 числа, який передує місяцю споживання.

У разі оплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого місячного об*єму газу, Постачальник проводить залік цієї суми в рахунок оплати, що має бути поставлений Споживачеві в наступний період.(п.4.8 договору).

Звірка розрахунків здійснюється за бажанням сторін, на підставі актів прийому-передачі газу і відомостей про фаткичну оплату вартості спожитого Споживачем. Така звірка оформляється двостороннім актом звірки (п.4.10 договору).

Відповідно до умов договору від 14.12.2007 року (п.4.1) договору вартість газу з урахуванням ПДВ становила 1101,84 грн. за 1000 куб.м. Додатковими угодами до договору сторони узгодили, що вартість  газу з 01.01.2008 року становить 1102,89 грн. за 1000 куб.м., з 01.02.2008 року - 1247,51 грн. за 1000 куб.м., з 01.04.2008 року - 1292,38 грн. за 1000 куб.м.

Судом встановлено, що згідно п.4.4 договору споживач повинен був оплатити до 24 грудня 2007 року місячний обсяг газу на січень 2008 року  у сумі 3305,52 грн. , на лютий 2008 року - 3970,41 грн., на березень 2008 року - 3742,53 грн., а всього  11018,46 грн.

Як свідчать надані суду докази, станом на 31.12.2010 року між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за договором № ДГ-219 від 14.12.2007 року (арк.с. 16), в якому зазначено, що станом на 01.01.2008 року за відповідачем рахувалась дебіторська  заборгованість перед позивачем в сумі 4605,57 грн. Цей же акт звіряння та матеріали справи свідчать про те, що 16.01.2008 року платіжним дорученням № 13 позивачем перераховано 2159,60 грн. - попередня оплата за газ природний в 02.2008 р., платіжним дорученням № 71 від 14.02.2008 року - 4172,58 грн. як попередня оплата за газ природний в 03.2008 р., платіжним дорученням № 109 від 13.03.2008 року - 1185,96 (попередня оплата за газ природний в 04.2008 р. згідно договіру № ПГ-219 від 14.12.2007 року. Тобто фактично в період січень-березень 2008 року  позивачем було перераховано 7518,14 грн., а отримано газу на суму 8788,98 грн. Доказів та обгрунтування стосовно того, з чого складається сума 4605,57 грн. (дебіторська  заборгованість станом на 01.01.2008 року за актом звіряння розрахунків)  ані позивач, ані відповідач не надали.

22.02.2011 року відповідач звернувся до суду з клопотанням долучити до матеріалів справи документи: акт звіряння розрахунків, лист про повернення боргу, акти приймання передачі газу за січень-квітень 2008 року. Згідно акту звіряння розрахунків, наданого відповідачем у відповідача рахувалась кредиторська заборгованість перед позивачем 4451,43 грн.  та зазначалося, що станом на 31.03.2011 року заборгованість становить 3180,59 грн.

Станом на 25.09.2008 року між сторонами був підписаний акт звіряння розрахунків (а.с.42), яким підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 3180,59 грн.

03.02.2011 року відповідачем згідно платіжного доручення перераховано 3180,59 грн.  з призначенням платежу: повернення дебиторської заборгованості  за договором № ПГ-219 від 14.12.2007 року. Позивачем факт отримання грошей не заперечується.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України. Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми 3180,59 грн.  

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і  речовими  доказами,  висновками судових експертів,  поясненнями представників сторін та інших осіб,  які беруть участь в  судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач надав до матеріалів справи вимогу, пред*явлену на ім*я директора ТОВ" фірма "Нанса" Назарову А.А. з проханням повернути кредиторську заборгованість в сумі 3180,59 грн. ЗАТ "Концерну "Агрохолдін-Україна" по договору № 219 від 14.12.2007 року у відповідності до акту звіряння  від 25.09.2008 року.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, сторонами було узгоджено обсяг газу, що належить поставити позивачу щомісячно.  

Отже, з огляду на вимоги названих статей та дії сторін, у позивача існує право вимагати у відповідача виконання майнового зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, і лише у випадку невиконання відповідачем цієї вимоги у семиденний строк від дня її пред'явлення, у позивача виникне право вимагати повернення попередньої оплати або надмірно сплаченої суми.

Таким чином, для вирішення даного спору у відповідності до приписів чинного законодавства має значення встановлення факту звернення позивача до відповідача з вимогою виконати обов'язок щодо поставки товару на суму попередньої оплати. Враховуючи надані суду документи та докази в обгрунтування своєї правової позиції, суд вважає зазначити, що  фактично в період січень-березень 2008 року  позивачем було перераховано 7518,14 грн., а отримано газу на суму 8788,98 грн.

Враховуючи вищезазначене, відповідача в частині суми позовних вимог у розмірі 3334,73 грн. не можна вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки, по-перше, позивач не надав доказів перерахування попередньої оплати за поставку газу в січні 2008 року, по-друге, не надав доказів звернення до відповідача з вимогою здійснити поставку газу на суму перерахованої попередньо оплати (що у свою чергу, надасть позивачу право вимагати повернення попередньої оплати), по-третє, взагалі невідомо дату та підстави виникнення заборгованості в сумі 4605,57 грн. станом на 01.01.2008 року (арк.с.16).

 За таких обставин, позовні вимоги в сумі 154,14 грн. основного боргу, 1033,67 грн. інфляційних втрат та 263,25 грн. - 3% річних є необгрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню, а тому суд в цій частині позову  відмовляє в позові.

Відповідно до ст.44-49 ГПК оскільки суму 3180, 59 грн. перераховано після порушення провадження у справі, судові витрати підлягають стягненню відповідача на користь позивача пропорційно.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження відносно стягнення суми 3180,59 грн.  

В частині стягнення  154,14 грн. основного боргу, інфляційних втрат 1033,67 грн.  та 3 % річних- в сумі 263,25 грн. в позові  відмовити.

Стягнути з  ТОВ "Нанса" (м.Харків, вул.Дерев*янко,48 кв.38, фактична адреса м.Харків, вул.Плеханівська,126/1 код ЄДРПОУ 21199922) на користь ЗАТ "Концерн "Агрохолдінг-Україна" (м.Харків, пл.Конституції,21 ; фактична адреса м.Харків, вул.23 Серпня, 58-а код ЄДРПОУ 30427275) 70 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 162 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

рішення підписане 02.03.11 року.