Рішення

від 28.02.2011 по справі 5023/225/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/225/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.                                                            Справа № 5023/225/11

вх. № 225/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Конєва К.В. за довіреністю № 6 від 20.01.2011 р.

               Ковалик Л.А. за довіреністю № 5 від 20.10.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПП "СВКА "Маркет", м. Куп'янськ  

до  ТОВ "Промснаб", м. Харків  

про  стягнення 11135,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СВКА "Маркет" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу у розмірі 9115,80 грн., пені 1268,89 грн., інфляційних 538,10 грн. та 3% річних 212,57 грн., всього - 11135,36 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару поставленого йому позивачем за Договором поставки № 13/11 від 01.12.2009 року.

Представники позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 28.02.2011 р. за вх. № Д391, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 21.02.2011 р. за вх. № 4698, надав заяву про залучення до матеріалів справи копій документів вказаних у заяві, яка господарським судом задовольняється та надані копії документів судом залучаються до матеріалів справи.

Також, в даній заяві позивач пояснював, що між позивачем та відповідачем було укладено тільки один договір поставки № 13/11 від 01.12.2009 р. за умовами якого позивач поставляв товар відповідачу, та відповідно до цього відповідач повинен був здійснювати оплату за отриманий товар. Номер та дата договору, які вказані в видаткових накладних є лише даними внутрішнього виробничого та бухгалтерського обліку. Крім того, позивач пояснював, що відповідно до п. 2.1. договору поставки № 13/11 від 01.12.2009 р. він замовлення від відповідача отримував за допомогою електронної пошти, та на підставі цих замовлень оформлювалися видаткові накладні на поставку товару. В формі письмового документа відповідач не надавав замовлення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

01 грудня 2009 року між сторонами був укладений Договір поставки № 13/11 (надалі - Договір).

У відповідності з умовами Договору позивач зобов'язувався поставити Товар, а відповідач прийняти та оплатити цей Товар відповідно до умов Договору.

Відповідачу в період з грудня 2009 року по квітень 2010 року відповідно до умов Договору поставки № 13/11 від «01» грудня 2009 року  позивачем  було поставлено Товар на загальну суму 9115,80 грн., що підтверджується наступними документами:

-    Видаткова накладна №2-00000070 от 28.12.09р. на суму   1196,16 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000071 от 28.12.09р. на суму   1196,16 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000072 от 28.12.09р. на суму  598,08 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000073 от 28.12.09р. на суму  598,08 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000074 от 28.12.09р. на суму  598,08 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000075 от 28.12.09р. на суму  598,08 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000023 от 20.01.10р. на суму   154,44 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000024 от 20.01.10р. на суму  763,68 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000025 от 20.01.10р. на суму  457,20 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000026 от 20.01.10р. на суму  303,96 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000027 от 20.01.10р. на суму  459,72 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000155 от 26.03.10р. на суму  311,40 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000156 от 26.03.10р. на суму  756,24 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000157 от 26.03.10р. на суму  821,76 грн.

-    Видаткова накладна №2-00000158 от 26.03.10р. на суму  302,76 грн.

Враховуючи те, що позивачем були надані до суду письмові пояснення в яких він вказував про те, що між сторонами був укладений тільки один Договір поставки № 13/11 від 01.12.2009 р., та те, що номер та дата договору, які вказані в видаткових накладних є лише даними внутрішнього виробничого та бухгалтерського обліку, господарський суд дійшов до висновку, що товар був поставлений позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних саме за Договором поставки № 13/11 від 01.12.2009 р.

Крім того, позивач пояснював, що відповідно до п. 2.1. договору поставки № 13/11 від 01.12.2009 р. він замовлення від відповідача отримував за допомогою електронної пошти, та на підставі цих замовлень оформлювалися видаткові накладні на поставку товару. В формі письмового документа відповідач не надавав замовлення.

Відповідно до п. 5.3. Договору відповідач повинен був проводити оплату за отриманий Товар не пізніше 45 (сорок п'ятого) календарного дня з моменту поставки кожної партії Товару.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу вартості поставленого Товару у розмірі 9115,80 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідачем строки виконання зобов'язань по оплаті за поставлений Товар були порушені та сума заборгованості склала 9115,80 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу в розмірі 9115,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.2. Договору було передбачено, що за прострочення в оплаті Товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, умови п.6.2. Договору щодо нарахування пені та умови п. 5.3. Договору щодо проведення відповідачем оплати за отриманий Товар не пізніше 45 (сорок п'ятого) календарного дня з моменту поставки кожної партії Товару, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено не вірно, оскільки за видатковими накладними від 28.12.2009 р. строк їх оплати відповідачем наступив тільки з 12.02.2010 року, а не з 12.01.2010 року про що вказувалося позивачем у розрахунку, та нарахування позивачем пені здійснювалося не на протязі 6-і місяців, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи те, що за видатковими накладними від 28.12.2009 р. строк їх оплати відповідачем наступив тільки з 12.02.2010 року, та керуючись нормами діючого законодавства щодо нарахування пені, господарським судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 857,89 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що за видатковими накладними від 28.12.2009 р. строк їх оплати відповідачем наступив тільки з 12.02.2010 року, господарським судом було перераховано розмір інфляційних та 3% річних та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 462,31 грн. та 3% річних у розмірі 200,37 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 9115,80 грн., пені у розмірі 857,89 грн., інфляційних у розмірі 462,31 грн. та 3% річних у розмірі 200,37 грн., всього - 10636,37 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 106,37 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 225,38 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 24124416) на користь Приватного підприємства "СВКА "Маркет" (юридична адреса: 63734, Харківська область, м. Куп'янськ, смт. Ківшарівка, буд. 31, кв.67; поштова адреса: 61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, код ЄДРПОУ 36457698, п/р 26006000128858 в філіалі АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618) суму боргу у розмірі 9115,80 грн.; пеню у розмірі 857,89 грн.; інфляційні у розмірі 462,31 грн.; 3% річних у розмірі 200,37 грн.; 106,37 грн. державного мита та 225,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 04.03.2011 р.