Ухвала

від 09.03.2011 по справі 5023/1126/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/1126/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"09" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1126/11

вх. № 1126/11

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

 За участю представника ініціюючого кредитора - Шейнова С.І., довіреність №6 від 12.01.2011р. (Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова)

боржника - не з`явився    

Розглянувши справу

за заявою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма "Алан ЛТД", м. Харків

про визнання банкрутом  

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова) звернувся до господарського суду із заявою про визнання боржника Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма "Алан ЛТД" (ідентифікаційний код 21183849) банкрутом в порядку, який передбачений ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на тій підставі, що боржник більш року не надає до органів Державної податкової інспекції  податкових декларацій, має податковий борг на загальну суму 2380,00 грн., який не сплачено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року прийнято заяву  кредитора до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення  засідання суду на  "09" березня 2011 р.  о  11:15 год., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яким заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В ухвалі зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.      

Представник ініціюючого кредитора підтримує заяву про порушення справи про банкрутство, надав супровідним листом 09 березня 2011 року копію доручення №6 від 12.01.2011р. Надана копія доручення судом долучається до матеріалів справи.

Боржник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на заяву кредитора та витребувані судом документи не надав.

До господарського суду Харківської області повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року, про порушення провадження у справі про банкрутство, яка була надіслана боржнику на адресу: 61081, м. Харків, вул. Мерефянське шосе, 20 з відміткою пошти: "за даною адресою многоквартирний будинок, уточніть адресу".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  місцезнаходження боржника є таким: 61081, м. Харків, вул. Мерефянське шосе, 20.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Також, за приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що боржник належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника боржника за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що подана заява кредитора не підлягає розгляду у господарських судах України, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, кредитором до боржника визначено грошове зобов'язання у розмірі 2380,00 грн., що складається із сум штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням № 0005381510/0 від 09.07.09 р. у розмірі 170,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємства за податковим повідомленням - рішенням №0003441510/0 від 02.06.2010р. у розмірі 2210,00 грн.  за порушення податкового законодавства. Вказані суми штрафних санкцій були нараховані кредитором боржнику на підставі податкових повідомлень - рішень у 2009 р. та 2010 р. у відповідності до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» в редакції із змінами та доповненнями від 21.12.2000 р.

За змістом ст. 67 Конституції України, розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом.

Таким загальним законом, що діяв до 01.01.2011 р. був Закон України «Про систему оподаткування».

Стаття 2 Закону України «Про систему оподаткування»  (далі –Закон) визначала, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Ідентичне поняття податку та збору визначено ст. 6 «Податкового Кодексу України»(далі –Кодекс), що почав діяти з 02.01.2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки  збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону та ст.ст. 9, 10 Кодексу в Україні визначено перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), що є переліком вичерпним.

Проте, ні раніше діючий Закон України «Про систему оподаткування», ні «Податковий Кодекс України»  не відносить суму штрафів, пені і фінансових санкцій, що сплачуються до бюджетів загальнодержавного та місцевого рівні за порушення податкового законодавства, до категорії податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство визначено поняття грошового зобов'язання, яке має суттєві відмінності від поняття «податковий борг»   згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що діяв до 01.01.2011 р. та від поняття «грошового зобов'язання платників податків», яке визначено у діючому на цей час п. 14.1.39 ст. 14 Податкового Кодексу України.

Згідно з ст. 1 Закону про банкрутство передбачено, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), яка визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Крім того, абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором боржника є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника…., а також органи державної податкової служби, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння... податків, зборів (обов'язкових платежів).

Отже, в зв'язку з тим, що визначені заявником (кредитором) ДПІ в заяві про порушення справи про банкрутство грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, останні не зараховуються до складу грошових зобов'язань при порушенні справи про банкрутство боржника, і, як наслідок, не можуть покладатися в підставу кредиторських вимог до боржника у відповідності до положень ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки штрафні санкції не є податком, збором (обов'язковим платежем).

У відповідності до п. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, справу про банкрутство може бути припинена з підстав передбачених ст. 80 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 2, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5023/1126/11 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма "Алан ЛТД" (ідентифікаційний код 21183849).

2. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.2011 р.

3. Дану ухвалу направити: кредитору, боржнику,  управлінню з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства, державному реєстратору, ВДВС головного управління юстиції в Харківській області, ДВС у Червонозаводському  районі м. Харкова.

Суддя                                                                                             Чистякова І.О. 

справа №5023/1126/11