Рішення

від 09.03.2011 по справі 57/82-10 (н.р. 59/96-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/82-10 (н.р. 59/96-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                            Справа № 57/82-10 (н.р. 59/96-09)

вх. № 3981/4-57 (3479/4-59)

Суддя господарського суду Аюпова Р.М. 

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;      відповідача - Тітова С.М., дов. від 31.12.2010 р.; Грєнков І.В., дов. від 31.12.2010 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Холдінг", м. Дніпропетровськ  

до  1) Харківської міської ради, м. Харків

2)  Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 548457,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Харківську міську раду (1-й відповідач по справі) припинити дії, які перешкоджають позивачеві користуватися орендованою згідно договору оренди землі від 30.04.2004р. строком до 01.12.2029р. площею 0,6844 га земельною ділянкою за адресою: вл. Героїв Праці, ріг пр-ту Тракторобудівників у Московському районі м. Харкова; зобов'язати Харківську міську раду припинити дії, які перешкоджають позивачеві користуватися орендованою згідно договору оренди землі від 05.10.2004р. строком до 01.07.2009р. площею 0,1996 га земельною ділянкою за адресою: вул. Героїв Праці, ріг пр-ту Тракторобудівників у Московському районі м. Харкова; стягнути з Харківської міської ради суму спричинених позивачеві збитків  у сумі 548457,69 грн., у зв'язку із вчиненням дій, які перешкоджають користуватися орендованими земельними ділянками; зобов'язати Управління державного казначейства у м. Харкові (2-й відповідач по справі) на протязі 10-ти днів після набуття законної сили судовим рішенням перерахувати на поточний рахунок позивача із казначейського рахунку Харківської міської ради суму в розмірі 548457,69 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2009 року по справі № 59/96-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Холдінг", м. Дніпропетровськ   до  1-го відповідача - Харківської міської ради, м. Харків; 2-го відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, м. Харків про стягнення 548457,69 грн. позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року ухвалу господарського суду Харківської області від 22 липня 2009 року по справі № 59/96-09 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2010 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року у справі № 59/96-09 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2010 року справу прийнято до провадження та призначає її до розгляду в засіданні господарського суду на 20 травня 2010 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2010 року  призначено по справі № 57/82-10 (н.р. 59/96-09) судову будівельно–технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2010 року, у зв'язку із поверненням матеріалів справи з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса з повідомленням експерта про неможливість дати висновок експерта, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 12 жовтня 2010 року об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року  призначено по справі № 57/82-10 (н.р. 59/96-09) судову будівельно–технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2011 року, у зв'язку із поверненням матеріалів справи з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса з повідомленням експерта про неможливість дати висновок експерта, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на "09" березня 2011 р. об  11:20 год.

Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом додаткові документи (вх. № 4573), які судом долучені до матеріалів справи.

Другий відповідач у судове засідання свого представника не направив, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 28 лютого 2011 року, яка направлялась на адресу позивача, що зазначена позивачем у позовній заяві а також інших наданих до суду документах, та яка оформлена відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 28 лютого 2011 року за вих. № 003930.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д  -  день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання  збільшуються на один день.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд  вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача та другого відповідача за наявними в справі матеріалами..

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30 квітня 2004 року між Харківською міською радою Харківської області (далі –перший відповідач) та ТОВ «Трейд-Холдінг» (далі - позивач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 30 квітня 2004 року за № 7530/04, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення ХVІІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.12.2003 року № 269/03 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів” та ХІХ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 25.02.2004 року «про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» надав в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,6844 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику)  строком до 01.12.2029 року для будівництва культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації. Будівництво виконати до 01.12.2005 року (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі позивач отримав від першого відповідача вказану земельну ділянку в оренду.

05 жовтня 2004 року між Харківською міською радою Харківської області (далі –перший відповідач) та ТОВ «Трейд-Холдінг» (далі - позивач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 05 жовтня 2004 року за № 75127/04, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення ХІV сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.12.2003 року № 105/04 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів” надав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,996 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників (в межах червоних ліній), для будівництва гостьової  автостоянки (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації цього об'єкту, строком до 01.12.2005 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації)  на період експлуатації до 01.07.2009 року.

Відповідно до акту прийому-передачі від 05.10.2004 року позивач отримав від першого відповідача вказану земельну ділянку в оренду.

Рішенням Харківської міської ради від 06.03.2006р. №52/06 (п. 4.1, 10.1 витягу) позивачу продовжено строки будівництва культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників   до 01.12.2007 року .

Рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007р. №126/07, у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на будівництво об'єкту, у відповідності до ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», закінченням строку будівництва зазначеного в рішенні міської ради про надання земельної ділянки, скасовано рішення Харківської міської ради від 06.03.2006р. №52/06  про продовження позивачу строків будівництва  культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників .

Як зазначає позивач, зазначеним рішенням Харківська  міська рада грубо порушила взяті на себе договірні зобов'язання   та вчинила дії які об'єктивно перешкоджають Орендареві (позивачу) користуватися земельними ділянками, чим причинила майнову шкоду у сумі сплачених позивачем орендних платежів за землю в сумі 548457,69 грн., що  і стало підставою позивачу для звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом  наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою;  наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України істотні обставини справи підлягають доведенню належними та допустимими доказами стороною, яка посилається на такі обставини; докази, на які посилається сторона, приймаються судом, якщо ці докази містять відомості про факти, що є предметом доказування у даній справі.

Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов'язку першого відповідача внести зміни до договору щодо продовження строку будівництва, факт порушення цього обов'язку;  наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено, що збитки є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

На час  стягнення  збитків  на  позивачеві  лежить  обов'язок довести суду наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та  докази невиконання зобов'язань;

- по-третє,  причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної  практики про  визначення  розміру збитків заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

На відповідача покладається обов'язок доведення суду  доказів відсутності вини у заподіяних позивачеві збитків.

Позов же про стягнення шкоди покладає на  позивача  обов'язок доведення у розумінні ст.1166 Цивільного кодексу України наявності складу правопорушення, яке містить певні елементи, зокрема:

- наявність шкоди;

- противоправну поведінку заподіювача шкоди;

- причинний зв'язок між шкодою та  противоправною  поведінкою заподіювача;

- вина.

Таким чином збитки та шкода  різняться  за  своїми  правовими ознаками та складовою яку позивач повинен довести суду.

Відповідно до положень Господарського кодексу України сторона договірних зобов'язань має право застосувати господарську санкцію у вигляді відшкодування збитків за умови наявності порушення зобов'язань з боку другої сторони.

Господарсько-правова відповідальність як і будь-яка інша юридична відповідальність є наслідком вчинення винною особою правопорушення. Така відповідальність настає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Так, причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає у безпосередньому зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, вина є необхідною умовою відповідальності за порушення зобов'язань.

Так, мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що  перший відповідач (Харківська міська рада) вчиняє дії які перешкоджають позивачеві використовувати надані земельні ділянки в оренду за цільовим призначенням шляхом скасування своїх рішень про продовження строків будівництва на земельних ділянках та відмови у поновленні дозволу на будівництва, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути 548457,69 грн. у вигляді збитків, посилаючись на те, що ці грошові кошти були сплачені  позивачем за оренду земельних ділянок з липня 2007 року по березень 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, строк будівництва на наданих в оренду земельних ділянках за адресою: м. Харків, вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників складає:

- за договором оренди від 30.04.2004 року – до 01.12.2005 року

- за договором оренди від 05.10.2004 року – до 01.12.2005 року.

Таким чином, укладаючи договори оренди земельних ділянок позивач взяв на себе зобов'язання виконати у встановлені договорами строки (01.12.2005 року) будівництво  культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших  актів цивільного  законодавства,  а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших  вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач порушив умови договорів оренди щодо здійснення будівництва культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників у встановлений договорами строк.

Рішенням Харківської міської ради від 06.03.2006р. №52/06 позивачу продовжено строки будівництва культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників   до 01.12.2007 року .

Проте, Рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007р. №126/07 у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на будівництво об'єкту, у відповідності до ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій», закінченням строку будівництва зазначеного в рішенні міської ради про надання земельної ділянки, скасовано рішення Харківської міської ради від 06.03.2006р. №52/06 про продовження позивачу строків будівництва  культурно-комерційного центру (з урахуванням благоустрою дитячого майданчику) та гостьової  автостоянки (в межах червоних ліній) по вул.. Героїв Праці ріг пр. Тракторобудівників .

Як свідчать матеріали справи, та не спростовано сторонами під час розгляду даної справи, на земельних ділянках з моменту укладання договорів оренди (з 2005 року) та на момент скасування першим відповідачем рішень про продовження строків будівництва (04.07.2007 року) будівництво об'єктів не розпочато.

Перевірками дотримання вимог земельного законодавства, здійсненими відділом самоврядного контроль за використанням та охороною земель Управління земельних відносин Харківської міської ради (акти № 1937/09; 1938/09 від 13.07.2009 року) встановлено, що на земельних ділянках по вул.. Героїв праці, ріг пр. Тракторобудівників у м. Харкові жодних будівельних робіт не ведеться, будівництво не розпочато.

Статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (яка діяла станом на дату прийняття Рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007р. №126/07), встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність. Поновлення дозволу відбувається в такому ж порядку, як і його надання.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що Харківська міська рада перешкоджає використовувати земельну ділянку шляхом безпідставного скасування свого рішення в частині надання земельних ділянок та не законно позбавила позивача права на будівництва, оскільки, рішення про продовження строків на будівництво на наданих  в оренду земельних ділянок скасовані саме у зв'язку з закінченням строку дії дозволу на будівництво об'єкту та закінченням строку будівництва, тобто у зв'язку з невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань за договорами оренди щодо здійснення будівництва у встановлений договорами строки.

Також суд, зазначає, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо продовження строків будівництва є його правом, а не обов'язком, а здійснити у встановлений договором строк будівництво передбачених договором об'єктів є обов'язком орендаря згідно умов договорів оренди земельної ділянки.

За таких умов, покладання на першого відповідача обов'язку по вчиненню дій не передбачених ні нормами права, ні договором є безпідставним і неправомірним. Це суперечить Конституції України (ст.19), якою визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також це не відповідає положенням ст.14 Цивільного кодексу України відповідно до якої цивільні обов'язки виконуються  в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.06.2011 року та від 12.10.2010 року для вирішення питання щодо будівельної документації культурно-комерційного центру по вул. Героїв Праці, ріг пр-ту Тракторобудівників у Московському районі м. Харкова (з урахуванням благоустрою дитячого майданчика) призначено у справі   судову будівельно–технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів судової будівельно-технічної експертизи поставлено питання: « Чи відповідає будівельна документація на об'єкт - культурно-комерційний центру по вул. Героїв Праці, ріг пр-ту Тракторобудівників у Московському районі м. Харкова (з урахуванням благоустрою дитячого майданчика) вимогам ДНіП, що ставляться до такого роду документації?».

Натомість позивач, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав експертам  витребувані для проведення експертиз документи та не сплатив їх вартість у зв'язку з чим, судові експерти повідомили про неможливість надати висновки відповідних експертиз.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, в частині вимоги позивача припинити дії, які перешкоджають позивачеві користуватися орендованими згідно договорів оренди землі від 05.10.2004р та 30.04.2004 року земельними ділянками.

Враховуючи, що позивачем не доведено зв'язку між діями першого відповідача та спричиненими збитками, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 548457,69  грн. визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню, як недоведені.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи заявленої позивачем до стягнення суми майнової шкоди.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, які стали підставою для стягнення майнової шкоди.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем не наведено доказів наявності повного складу правопорушення, в результаті якого можуть бути стягнуті збитки, а саме: наявності збитків; протиправної поведінки заподіювача збитків; причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вини заподіювача.

До матеріалів справи не надано жодного іншого доказу на підтвердження того, що збитки, що вимагаються позивачем до стягнення, були йому завдані взагалі, та зокрема, першим відповідачем.

Викладене означає, що позовні вимоги не ґрунтуються на правових нормах і є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 509,525, 526, 530, 610, 611, 614,6, 1166,1192 Цивільного кодексу України,  керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49,  82–85 ГПК України, суд –   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2011 року

справа № 57/82-10  (н.р 59/96-10)