Постанова

від 09.03.2011 по справі 17/81-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/81-НМ     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                                Справа № 17/81-НМ       

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  

 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М.     

розглянувши   у відкритому судовому засіданні  у приміщенні Рівненського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс"   на  рішення  господарського суду Житомирської області від 29.10.10 р.

у справі № 17\81-НМ      (суддя   Шніт  А.В. )

позивач  Відкрите акціонерне товариство Київське автотранспортне підприємство 13061

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс"

про повернення безпідставно набутого майна

за участю представників сторін:

позивача - Смиковського С.Л.(довіреність в справі)

відповідача -  Кулініча О.В. (довіреність в справі ) , Нікіфорова С.В.(директора )   

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року у справі № 17/81-НМ ( суддя Шніт А.В.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортну підприємство 13061» ( м.Київ) та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" (Житомирська область, м.Овруч) – 300000 гривень боргу, 3000 гривень витрат по сплаті державного мита, 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного  господарського суду на означене судове рішення, якою вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано  та порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що оскаржуване рішення ухвалено  судом без належним чином здійсненого  повідомлення відповідача про дату та час судового засідання та за відсутності його представника, що вплинуло на об»єктивність та всебічність розгляду позову. Означене позбавило відповідача можливості у ході судового розгляду справи  заявити клопотання про призначення судової експертизи доказів у справі .

Також, на думку апелянта, посилання  суду  на ст. 173 Господарського кодексу та ст. 509 Цивільного кодексу України в контексті  відсутності підстав та правочинів для перерахування спірних коштів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем надано достатньо доказів (накладних, рахунків-фактур, довіреностей, податкових накладних, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.09.2010 року) про укладення між сторонами подібних правочинів та про існування між сторонами  тривалих  господарських відносин.

Апеляційною скаргою відповідач просить призначити судову експертизу, залучити до матеріалів справи додаткові докази, скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в позові відмовити.

Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" № 811/2010 від 12.08.2010р., ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та утворено Рівненський апеляційний господарський суд.

Державною судовою адміністрацією України в газеті "Урядовий кур'єр" №229 від 07.12.2010р. повідомлено про початок діяльності Рівненського апеляційного господарського суду.

В зв'язку з даними обставинами, супровідним листом № 10517  Житомирського апеляційного господарського суду у даній справі від 20.12.2010 р., на підставі ухвали суду  від  14 грудня 2010 року  передано справу № 17/81-НМ та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" до Рівненського апеляційного господарського суду-для  подальшого здійснення апеляційного провадження .

          Відзивом на апеляційну скаргу від 22 лютого 2011 року відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» вважає рішення господарського суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року у справі № 17/81-НМ  ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а заявлене відповідачем клопотання про призначення судової експертизи видаткової накладної від 11.03.2008 року та довіреності від 11.03.2008 року, які на його думку є підробленими, позивач розцінює як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами  з метою затягування судового процесу у даній справі. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а  скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" – без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник ТзОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" апеляційну скаргу та клопотання про призначення судової експертизи  підтримав з мотивів, викладених у апеляційній скарзі. Просив призначити судову експертизу,  доручивши судовому експерту надати відповіді на запропоновані ним питання : чи належать підписи на Видатковій накладній № АТ - 0000009 від 11.03.2008 року (в графі «отримав»), на Довіреності серії ЯОУ №944861  від 11.03.2008 року (в графі «підпис засвідчую») та Видатковій накладній № РН - 0000009 від 29.02.2008 року (в графі «відвантажив») одній і тій же фізичній особі; чи є відтиски печатки ТОВ «Виробничо -комерційна фірма «Нобліс» на Видатковій накладній № АТ - 0000009 від 11.03.2008 року та на Довіреності серії ЯОУ №944861 від 11.03.2008 року відтисками оригіналу печатки ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Нобліс»; чи виготовлені Видаткова накладна №АТ-0000009 від 11.03.2008 року та Довіреність серії ЯОУ №944861 від 11.03.2008 року приблизно в один і той же час, що і Видаткова накладна №РН - 0000009 від 29.02.2008 року? Якщо ні, то який вірогідний проміжок часу між виготовленням зазначених документів; у який час (період) виготовлено (надруковано) та підписано текст Видаткової накладної № АТ - 0000009 від 11.03.2008 року та текст Довіреності серії ЯОУ №944861 від 11.03.2008 року.

Представник відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» проти клопотання про призначення судової експертизи та апеляційної скарги  в судовому засіданні  заперечував з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Заслухавши пояснення представника сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що клопотання про призначення судової експертизи та апеляційна скарга ТзОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" підлягають   відхиленню , виходячи з наступного.

У апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо доказів – видаткових накладних  № АТ-0000009 від 11 березня 2008 року ,№ PH 0000009 від 29.02.2008 р. та довіреності серії ЯОУ № 944861 від 11 березня 2008 року, що були подані позивачем та оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні по розгляду даної справи, яке проводилося 06 жовтня 2010 року ( а с. 51, 52).

З протоколу судового засідання від 06 жовтня 2010 року та розписки про оголошення дати та часу наступного судового засідання ( 21.10.2010 року, 09 год.30 хв.)  вбачається, що представник  відповідача був присутній у даному судовому засіданні, а , відтак, йому було достовірно відомо про дані докази з 06.10.2010 року.

Судове засідання,яке  було призначено на   21.10.2010 року, в подальшому  було  відкладено  на 29 жовтня 2010 року   за клопотанням  відповідача  (  телеграми  від 18.10.2010 року)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, до складу якого належить і  заявлення клопотань, та, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Враховуючи значний проміжок часу з моменту, коли відповідач довідався про наявність означених доказів (06.10.2010 року) до дати ухвалення судового рішення у даній справі (29.10.2010 року)  суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для реалізації  права заявити клопотання про проведення судової експертизи у суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду  приходить до висновку про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, спрямованими на затягуванням розгляду справи та про необіхдність відхилення клопотання про призначення судової експертизи у даній справі.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення  відповідача місцевим господарським судом про час та дату проведення судового засідання у даній справі.

Стаття 87 ГПК України встановлює, що ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Так, ухвалою господарського суду Житомирської області  у даній справі від 21.10.2010 року (а.с.58) відкладено розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 29.10.2010 року на 09 годину 30 хвилин.  Наявний на звороті штамп канцелярії суду свідчить про направлення означеної ухвали відповідачу 22.10.2010 року (вих. № 11601).  

З довідки відділення поштового зв»язку, завіреною штемпелем відділення від 04.11.2010 року, яка долучена відповідачем до апеляційної скарги(а.с.70), вбачається, що рекомендований лист на адресу відповідача поступив  26 жовтня 2010 року  (вівторок), та був отриманий 02 листопада 2010 року, тобто, лише через 7 днів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не вбачає порушення норм процесуального права при повідомленні  відповідача місцевим господарським судом про проведення судового засідання на 29 жовтня 2010 року та відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.

В ході перегляду справи в апеляційному порядку судом встановлено, що 02.06.2008 року позивачем на підставі платіжного дорученням № 6985 перераховано відповідачу кошти у розмірі 300 000 гривень ( а.с.7).

          У графі платіжного доручення «Призначення платежу» позивачем зазначено : сплата за присадки згідно рах. б/н від 02.06.2008  року.

В силу ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, відповідно до наведеної норми обов'язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави ( поза юридичним фактом, передбаченим законом чи правочином) для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК).  

Апеляційний господарський суд вважає, що до подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст.  1212 ЦК України, відноситься також перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Пункт 1 ч.1 ст.11 ЦК України встановлює, що договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пунктом 2.4 Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 передбачено, що лише видаткова накладна є первинним документом, яка підтверджує факт проведення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, рух товарно-матеріальних цінностей підтверджується накладною, та накладна має юридичну силу, якщо містить, зокрема, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. За приписами статті 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, сторони є вільними у волевиявленні на вступ у договірні відносини

Згідно до статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1 та 2 статті  207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, відповідно до ст. 181 ГК України , допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Подані відповідачем докази : рахунок-фактура № СФ -0000045 від 02.06.2008 року виписаний на ЕМЖК-компонент кількістю 25000 л. на суму 300000 гривень та  податкова накладна № 184 від 02.06.2008 року на 300000 гривень ( а.с.32,34),  не можуть слугувати доказами вчинення правочину на означену суму в розумінні наведених норм закону, так як не містять жодних відомостей про їх отримання  та схвалення позивачем. Також у відомостях про призначення платежу у платіжному дорученні № 6985 на суму 300000 гривень відсутня вказівка на оплату згідно означеного рахунку-фактури.

          Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те,  що перерахування коштів в сумі 300000 гривень відбулося без укладення відповідних правочинів, тобто, без достатньої правової підстави.

Посилання  апелянта на наявну в матеріалах справи  заяву  про припинення зобов"язання  шляхом  зарахування зустрічних однорідних вимог  від 27 вересня 2010 року (а.с. 45)  колегія суддів до уваги не бере, оскільки вона відправлена позивачу ВАТ АТП 13061 після порушення провадження у справі.Крім того, ВКФ "Нобліс"  не позбавлений права  звернутись до суду  з позовом про стягнення заборгованості  по поставці товару  ЕМЖК-компоненту на суму 4416000 грн. в загальному порядку .

          Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи  та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 29 жовтня 2010 року у справі № 17/81-НМ.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського  суду  Житомирської області  від 29 жовтня 2010 року у справі № 17/81-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нобліс"-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її  прийняття та може  бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча  суддя                                                              Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.