Постанова

від 19.02.2008 по справі 8/241-07-7975

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/241-07-7975

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" лютого 2008 р. Справа № 8/241-07-7975

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився     

від відповідача: Гула О.Є. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, м. Севастополь

на рішення господарського суду  Одеської області

від  12 грудня 2007 року                    

у справі № 8/241-07-7975                                                                                                                                                                                                                                                                                        

за позовом Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, м. Севастополь

до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот”, м. Одеса

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И Л А:

   05.10.2007 р. Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт” (далі позивач, Порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморського головного морського агентства „Інфлот” (далі відповідач, Агентство) про стягнення 1804 долара 84 цента США (остаточні позовні вимоги).

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № 411/345а від 02.11.2004 р. та додаткових угод від 16.08.2005 р., від 31.10.2005 р., від 04.05.2006 р., від 03.01.2007 р. до договору щодо оплати виставлених позивачем рахунків з адміністративного збору за захід в акваторію Порту пасажирських суден „SEA CLOUD”, „CORINTHIAN 11” та „LE LEVANT”, що знаходилися під агентським обслуговуванням відповідача в загальній сумі 1746 доларів 80 центів США, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 35 доларів 47 центів США –пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 6 доларів 62 цента США –3% річних, 15 доларів 95 центів –індексу інфляції, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 20 доларів 20 центів США –на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   У відзиві на позов Агентство позовні вимоги Порту вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 32 „Положення про портові збо ри”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (далі Положення), зазначений збір не повинен стягуватися з відповідача, так як судна, що заходять у морські порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати адміністративного збору, а вищеназвані судна в Порту проходили процедури, пов'язані з пропуском через державний кордон України, зокрема, прикордонною службою здійснювалася перевірка паспортів пасажирів та екіпажу судна при виході їх до міста, перевірка суднових документів, перевірка суднової ролі, недопущення сторонніх осіб на судно, тобто вищеназвані заходи здійснюються прикордонною службою відносно суден та пасажирів в кожному морському порту України незалежно від того чи заходило та чи мало дане іноземне судно попередній захід в один із українських портів. Крім того, жодне із названих суден не виконувало вантажні операції в Порту, у зв'язку з чим підстави для сплати адміністративного збору відсутні, а тому позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2007 р. (суддя Атанова Т. О.) у задоволенні позову відмовлено.  

   Рішення суду мотивовано тим, що портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

   Відповідно до п. 32 Положення судна, що заходять у морські порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати адміністративного збору.

   Статтею 8 Закону України „Про державний кордон України” (далі Закон) передбачено, що режим державного кордону України розповсюджується на заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них.

   Пасажирські круїзні судна, які знаходились під агентським обслуговуванням відповідача  заходили у Порт без вантажу на борту, тобто не виконували вантажні операції, що підтверджується загальними та вантажними деклараціями, у яких зазначено про відсутність вантажу на борту суден. Крім того, з листа Державного департаменту морського і річкового транспорту від 23.08.2007 р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, також вбачається, що судна, що заходять у морські порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій,  звільняються від сплати адміністративного збору, у зв'язку з чим ствердження позивача щодо обов'язку Агентства сплатити Порту адміністративний збір спростовуються матеріалами справи, є непереконливими та не відповідають чинному законодавству, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

   В апеляційній скарзі Порт просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

   У відзиві на апеляційну скаргу Агентство просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник Агентства доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   Порт звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутністю його представника.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника Агентства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 02.11.2004 р. між сторонами у справі був укладений договір № 411/345а та додаткові угоди від 16.08.2005 р., від 31.10.2005 р., від 04.05.2006 р., від 03.01.2007 р. до нього за умовами яких, відповідач зобов'язався, згідно з діючими зборами та тарифами складати дисбурсментский рахунок та сплачувати портові збори і послуги, які надаються позивачем, на підставі рахунків підрозділів (служб) позивача, підписаних керівниками підрозділів (служб) останнього та скріплених відповідними печатками. Оплата цільових зборів повинна проводитись відповідачем на підставі рахунків позивача, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий/валютний рахунок позивача до відходу судна з порту. Сплата зборів та оплат за надані послуги, повинна здійснюватися на протязі 5 банківських днів після отримання рахунків.

  Пунктом 3.2 договору сторонами передбачено, що оплата портових зборів та послуг Порту здійснюється в національній валюті України або в іноземній валюті відповідно до виставленого рахунку.

   Виставлені позивачем та отримані відповідачем рахунки в іноземній валюті –доларах США  від 10.07.2007 р. за № 89, від 19.07.2007 р. за № 110, від 20.07.2007 р. за № 111, від 27.07.2007 р. за № 122, від 03.08.2007 р. за №№ 134, 137, від 10.08.2007 р. за № 148, від 17.08.2007 р. за №№ 157, 158, від 21.08.2007 р. за № 163, від 24.08.2007 р. за № 170, від 31.08.2007 р. за № 178, від 09.09.2007 р. за № 190, від 21.09.2007 р. за № ДС-566 щодо оплати портових зборів та послуг Порту пов'язаних із заходом та обслуговуванням в акваторії Порту пасажирських суден „SEA CLOUD”, „CORINTHIAN 11” та „LE LEVANT”, що знаходилися під агентським обслуговуванням відповідача, останній оплатив частково, а саме: за винятком адміністративного збору в сумі 1746 доларів 80 центів США.

   Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Порту суд першої інстанції погодився з доводами Агентства про те, що судна „SEA CLOUD”, „CORINTHIAN 11” та „LE LEVANT” в Порту проходили процедури, пов'язані з пропуском через державний кордон України, оскільки, прикордонною службою здійснювалася перевірка паспортів пасажирів та екіпажу судна при виході їх до міста, перевірка суднових документів, перевірка суднової ролі, недопущення сторонніх осіб на судно, тобто вищеназвані заходи здійснювались прикордонною службою відносно суден та пасажирів в кожному морському порту України незалежно від того чи заходило та чи мало дане іноземне судно попередній захід в один із українських портів.

   З такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

   Згідно п. 1 Положення –портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

   Згідно абзацу 1 пункту 32 Положення для суден груп А, Б, В, Г адміністративний збір нараховується під час кожного заходу судна в порт.

   Відповідно до абзацу 2 пункту 32 Положення судна, що заходять у морські порти для здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати адміністративного збору.

   Як вбачається з матеріалів справи, жодне із суден, що заходили у Порт не виконувало будь-яких вантажних операцій.

   Згідно ст. 8 вищеназваного Закону України режим державного кордону України розповсюджується на заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них.

   На підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону під внутрішніми водами розуміються води портів України, обмежені лінією, яка проходить через по стійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.

   Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону частина внутрішніх вод України і розташовані в ній острови перебувають під контролем органів Державної прикордонної служби України.

   Згідно ст. 73 КТМ України морський порт с державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів та вантажів. Відповідно до ст. 76 КТМ України до господарської діяльності морських портів відноситься обслуговування суден та пасажирів морського транспорту.

   З матеріалів справи слідує, що перелічені судна, що заходили у Порт, по відношенню до пасажирів –здійснювали морське перевезення пасажирів згідно ст. 184 КТМ України, а пасажири суден –здійснювали морські круїзи за договором з організаторами круїзів відповідно до  ст. 195 КТМ України.

   Аналіз п. 32 Положення свідчить про те, що абзац другий вказаного пункту застосовується тільки у виняткових випадках, а саме: лише у разі коли судно здійснює захід у порт з метою здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України. В цьому випадку, якщо судно не виконує вантажні операції, то воно звільняється від сплати адміністративного збору.

   Як свідчать матеріали справи судна „SEA CLOUD”, „CORINTHIAN 11” та „LE LEVANT” заходили у Порт з метою обслуговування пасажирів та суден у Порту, що вбачається із заяв Агентства, яке в заявках у графі „мета заходу судна у порт” зазначило –„круїз” (заяви від 26.07.2007 р.; 02.08.2007 р.; 15.08.2007 р.; 20.08.2007 р.).

   Крім того, перелічені судна та їх пасажири, процедури пов'язані з пропуском через державний кордон України здійснили в першому порту заходу, а саме Одеському та Ялтинському, а не в Севастопольському морському торговельному порту, який для них є другим портом заходу на території України.

   Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державний кордон України” перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон, а морське сполучення через державний кордон здійснюється в пунктах пропуску діючих у портах.

   Пунктами пропуску через державний кордон України, згідно вищеназваної статті Закону, є спеціально виділена територія у морських портах з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний і інші види контролю і пропуск через державний кордону осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

   На підставі ст. 11 вказаного Закону особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, які перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

   Статтею 12 Закону встановлений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України, а саме: пропуск осіб здійснюється за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України, пропуск транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів.

   Згідно ст. 26 Закону порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території морських портів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності пов'язаної з пропуском через державний кордон, визначається Державною прикордонною службою України.

   Питаннями пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. № 1989 передбачена технологічна схема пропуску через державний кордон водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними через державний кордон, визначається послідовність здійснення прикордонного і митного контролю, а також інших видів контролю під час пропуску через державний кордон.

   Таким чином, вищеназваними нормами права чітко визначені процедури, пов'язані з пропуском через державний кордон  України осіб і водних транспортних засобів –суден.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає встановленим та доведеним, що пасажирські судна „SEA CLOUD”, „CORINTHIAN 11” та „LE LEVANT”, що знаходилися під агентським обслуговуванням відповідача заходили до Порту з метою обслуговування пасажирів –учасників морського круїзу, їх доставки, перевезення, посадки та висадки в рамках договорів морських круїзів, а не здійснення процедур, пов'язаних з пропуском через державний кордон України, оскільки всі ці судна вже здійснили процедури, пов'язані з пропуском через державний кордон України в попередніх українських портах –Ялті та Одесі, а в Севастопольському морському торговельному порту лише знаходилися під контролем прикордонних служб, а тому виконання комплексу процедур Прикордонною службою України в Порту не може бути підставою для звільнення цих суден від сплати адміністративного збору.

   Аналогічні висновки містяться і в листі Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України № 2344-01/08.3/12-07 від 23.08.2007 року.

   Так як, згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, то колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1746 доларів 80 центів США боргу по сплаті адміністративного збору.

   Пунктом 3.3 договору сторонами передбачено, що у разі прострочення платежу Агент сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 доларів 47 центів США пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 10.07.2007 р. по 27.09.2007 р.     

   Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 доларів 62 цента США –3% річних за період з 10.07.2007 р. по 27.09.2007 р.

   Надані позивачем розрахунки основного боргу, пені та річних відповідачем не оспорені ні в цілому ні за їх складовими, перевірені колегією суддів та є правильними та вірними.

   Разом з тим, позивач вважає, що відповідач повинний сплатити йому збитки від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) в сумі 15 доларів 95 центів США за період липень –серпень 2007 року.

   Відповідно до умов укладеного договору та „Положення про портові збо ри”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544  розрахунки між сторонами проводилися в іноземній валюті, а саме в доларах США.

   Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, Порту курс долара США по відношенню до гривні України станом з липня по листопад 2007 року складав 505 грн. за 100 доларів США, тобто був незмінним, а тому вважати, що позивач поніс збитки від знецінювання грошових коштів, а саме доларів США –неможливо, внаслідок чого позовні вимоги, в цій частині, задоволені бути не можуть.

   При викладених обставинах позовні вимоги Порту підлягають задоволенню на 99.11%.

   Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 20 доларів 2 цента США –понесених витрат на сплату держмита за поданий позов, 8 доларів 95 центів США –понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу та 116 грн. 95 коп. – понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Доводи Агентства про те, що воно не уповноважено судновласниками на сплату адміністративного збору є голослівними та не підтверджуються жодним із доказів, що містяться в матеріалах справи, а тому до уваги прийнятими бути не можуть.  

   Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Порту.  

                    Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                     П О С Т А Н О В И Л А:     

   Апеляційну скаргу Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, м. Севастополь –задовольнити частково.

   Рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2007 року у справі № 8/241-07-7975 –скасувати.

   Позов Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, м. Севастополь –задовольнити частково.

   Стягнути з Чорноморського головного морського агентства „Інфлот”, м. Одеса на користь Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт”, м. Севастополь: 1746 доларів 80 центів США –боргу по сплаті адміністративного збору, 35 доларів 47 центів США – пені, 6 доларів 62 цента США –3% річних, 20 доларів 2 цента США –понесених витрат на сплату держмита за поданий позов, 8 доларів 95 центів США – понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу та 116 грн. 95 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.   

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 20.02.2008 р.