Ухвала

від 21.02.2008 по справі 20-3/396-4/293

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-3/396-4/293

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

14 лютого 2008 року   Справа № 20-3/396-4/293

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:  Байдакова Анастасія Леонідівна, довіреність № б/н від 11.02.08;

відповідача 1: Самозвон Світлана Петрівна, довіреність №272/10-004 від                                           03.09.07;

                      Турчин Дмитро Сергійович, довіреність №10-004/271 від 05.07.07;

відповідача 2: не з'явився;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 05.12.2007 року у справі № 20-3/396-4/293

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Влакс і К" (пр. Ген. Острякова, 69а,Севастополь,99029)

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9,Севастополь,99011)

за участю:  Прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення 120537,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №1000032320 від 30.09.2005 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн., а також стягнення з Державного бюджету України бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.01.2006 позов задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

                    Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.01.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 були скасовані, справу передано на розгляд до господарського суду міста Севастополя за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 05.12.2007 року у справі №20-3/396-4/293 позов задоволено. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно визначив суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції,  Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору неправильно були застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 12.02.2008 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Щепанську О.А. на суддю Гонтаря В.І.

                    У судовому засіданні 12.02.2008 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції. Представник Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі та прокурор у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.02.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

.Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя було проведено позапланову документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість, що була заявлена товариством з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" до відшкодування з бюджету за період діяльності липень 2005 року, за результатами якої складений акт №335/23-2/24031502/13806/10 від 02.09.2005.

В доповнення до вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, що була заявлена товариством з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" до відшкодування з бюджету. Висновки містяться в акті № 356/23-2/24031502/18996/10 від 29.09.2005.

В ході перевірки виявлені порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 120537,00 грн.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя винесене податкове повідомлення-рішення №1000032320 від 30.09.2005 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 120537,00 грн.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представника податкової інспекції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

З акту позапланової документальної перевірки та акту позапланової документальної перевірки №335\23-2\2403 1 502\13806\10 від 2 вересня 2005 року вбачається, що у грудні 2004 року позивач придбав за 767556,00 грн. (у тому числі податок 127926,00 грн.) у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради нежитлове приміщення загальною площею 1.761,8 кв.м. за адресою: пр-т Генерала Острякова, 69а. Кошти сплачені 8 грудня 2004 року безготівкою платіжним дорученням №1084.

Продавцем надана податкова накладна №89 від 8 грудня 2004 року. Однак позивач при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року не включив до податкового кредиту суму податку –127926,00 грн., сплачену у зв'язку з придбанням приміщення, а включив у податковій декларації за червень 2005 року (вхід. №44775 від 15 липня 2005 року) до податкового кредиту попереднього податкового періоду суму податку 124226,00 грн. та заявив до бюджетного відшкодування 120537,00 грн., хоч за попередній податковий період фактично не сплачував постачальнику таку суму податку. Загальний обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців у платника податків склав 440.958грн. (аркуші справи 12-26).

Однак як слідує з первісних документів, позивач купив вказані приміщення 24 листопада 2004 року за 2565636,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 427606,00 грн.) у Севастопольської міської Ради в особі Фонду комунального майна, що підтверджує договір, який нотаріально посвідчений 24 листопада 2004 року за реєстровим № 4360, зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації 30 листопада 2004 року за №1 898 в Книзі 13 на сторінці 90 (аркуші справи 123-125).

Об'єкт був переданий покупцю (позивачу) за актом від 27 листопада 2004 року (аркуш справи 48), але оплата та отримання податкової накладної (з якими закон пов'язує формування податкового кредиту) відбулися у наступному податковому періоді.

8 і 21 грудня 2004 року продавець надав покупцю (позивачу) податкові накладні №89 і №98, відповідно до яких на підставі договору від 24 листопада 2004 року відбулася операція продажу об'єкту приватизації за 767556,00грн. і 1798080,00 грн., що складає 2565636,00 грн., у тому числі податок 127926,00 грн. і 299680,00 грн. (аркуші справи 149, 153).

Також 8 і 21 грудня 2004 року позивач сплатив безготівкою платіжним дорученням №1084 і №1122 покупцю 767556,00 грн. і 1798080,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 127926,00 грн. і 299680,00 грн., разом 427606,00 грн. (аркуш справи 150).

З Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача слідує, що позивач включив до податкового кредиту за грудень сплачені по вказаній операції суми податку 127926,00 грн. і 299680,00 грн., усього податковий кредит за грудень 2004 року склав 433932,04грн. (аркуш справи 141).

Однак з наданих платником податку до податкового органу податкових декларації з податку на додану вартість слідує наступне :

-          за листопад 2004 року позивач надав декларацію 9 грудня 2004 року та вказав зобов'язання 7155,00 грн., податковий кредит 6801,00 грн., до сплати у бюджет 354,00 грн. (аркуші справи 95-96);

-          за грудень 2004 року позивач надав декларацію 19 січня 2005 року та вказав зобов'язання 7676,00 грн. податковий кредит 6326,00 грн., до сплати у бюджет 1350,00 грн. (аркуші справи 93-95 чи 127-128);

-          помилки за грудень 2004 року були виправлені уточнюючим розрахунком за березень 2005 року (наданий 25 березня 2005 року), відповідно до якого позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (грудень 2004 року) на суму податку 299680,00 грн. (аркуші справи 89-90); сума податку 127926,00 грн. за деклараціями за грудень 2004 року (в тому числі уточнюючим) включена не була;

-          за травень 2005 року позивач надав декларацію  10 червня 2005 року, якою задекларував податок у сумі 7031,00 грн., податковий кредит –6794,00 грн., виправив помилки за квітень 2005 року шляхом збільшення податкового кредиту на 237,00 грн., задекларував від'ємне значення податку у сумі 237,00 грн. (аркуші справи 79-81);

-          помилки за травень 2005 року були виправлені уточнюючим розрахунком за червень 2005 року (наданий 15 липня 2005 року), відповідно до якого позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (травень 2005 року) шляхом збільшення на 124226,00 грн., від'ємне значення податку 122401,00 грн. (рядок 18.2) і 124226,00 грн.(рядок 28.2) (аркуші справи 75-78 чи 129-131);

-          помилки за червень 2005 року були виправлені декларацією за липень 2005 року, яку позивач надав 18 серпня 2005 року та відповідно до якої позивач виправив податковий кредит попереднього звітного періоду (червень 2005 року) на 122401,00 грн., до податкового кредиту звітного податкового періоду позивач відніс податок у сумі 1864,00 грн. до податкових зобов'язань –6373,00 грн., та задекларував залишок від'ємного значення податку і суму бюджетного відшкодування у розмірі 120537,00 грн. та надав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування і його розрахунок (аркуші справи 27-30).

Після придбання 24 листопада 2004 року вказаних нежилих приміщень, позивач 7 грудня 2004 року продав 69/100 частки цих нежилих приміщень товариству з обмеженою відповідальністю "АРІАЛ" за 1798080,00 грн. (у тому числі податок 299680,00 грн.), про що свідчить нотаріально посвідчений за реєстровим №4476 договір і про що на договорі від 24 листопаду 2004 року нотаріусом зроблена відмітка. Оплату у сумі 1798080,00грн. позивач отримав 20 грудня 2004 року безготівкою (аркуші справи 125, 151-152, 154, 155).

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами на час подачі заяви про бюджетне відшкодування, далі - Закон України №168\97-ВР) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено, отримувач товару (позивач) у попередньому податковому періоді (грудні 2004 року) постачальнику (Фонду комунального майна) фактично сплатив вартість товару 767556,00 грн. та 1798080,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 127926,00 грн. та 299680,00 грн., разом податок 427606,00 грн., але до податкового кредит) за грудень 2004 року відніс лише 299680,00 грн., у подальшому податковому періоді відніс залишок сплаченої суми податку –127926,00 грн.

У зв'язку з тим, що позивач фактично сплатив постачальнику суму податку (127926,00 грн.) він має право на бюджетне відшкодування у такому ж розмірі.

Судова колегія не може погодитись з позицією відповідача про те, що у розумінні вказаної норми Закону у цій справі попереднім звітним періодом слідує вважати лише червень 2005 року, тому що заява про бюджетне відшкодування надана з декларацією за липень 2005 року.

Така позиція не відповідає приписам пункту 5.1  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким платнику податків надано право з урахуванням строків давності виявляти у майбутніх податкових періодах помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом надання уточнюючого розрахунку.

Цим правом позивач і скористався, виправив помилки за попередні податкові періоди, що привело до від'ємного значення податку і бюджетного відшкодування.

Судова колегія вважає, що приписи підпункту 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість" про розподіл сум податку зроблені з метою фактичного отримання бюджетом (через постачальника, який фактично отримує вартість товару з податком на додану вартість) податку на додану вартість. Так як закон передбачає, що податковий кредит формується не тільки у зв'язку з фактичною оплатою товару, але і з такою подією як отримання товару без його оплати.

Згідно пункту 1.8 статті 1 цього Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, позивач в податковій декларації, що подана 18.08.2005, вказав суму бюджетного відшкодування у розмірі 120537,00 грн. за попередній податковий період.

Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Влакс и К" і дає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 05.12.2007 року у справі № 20-3/396-4/293 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          В.І. Гонтар

                                                                                          І.В. Черткова